Питання для самоконтролю

1. Який склад активів пенсійного фонду?

2. Як можуть використовуватися пенсійні активи?

3. Які види, умови та строки здійснення пенсійних виплат?

4. Як здійснюється успадкування пенсійних активів?

5. Які органи здійснюють державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення?

6. 3 яких елементів складається прибуток від інвестування активів пенсійного фонду?

Тема 10. Напрямки вдосконалення соціального страхування в Україні.

Лекція

1. Проблеми соціального страхування в Україні

2. Особливості фінансування соціальної сфери

3. Нетрадиційні джерела фінансування соціальної сфери

C. р.

4. Впровадження державних соціальних стандартів у сфері медичного обслуговування населення

Література

1. Юрій С.І. Соціальне страхування: Підручник – К.: Кондор. – 2004. – с. 436-439

2. Внукова Н.М. Соціальне страхування: Навч. Посібник / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьминчук – К.: Кондор, 2006.

Мета: зясувати проблеми системи соціального страхування; визначити особливості фінансування соціальної сфери; вивчити шляхи покращення функціонування системи соціального захисту в Україні

1. Проблеми соціального страхування в Україні

Вирішення проблем соціального страхування в Україні відбу­вається значно складніше й повільніше порівняно з розвинути­ми країнами. Ринкові трансформації, які розпочалися у 1991 р., на сьогодні ще не завершені, тому соціальна сфера відчуває знач­ний вплив економічної ситуації. Темпи економічного зростан­ня протягом багатьох років були від'ємними і, хоча на сьогодні відзначається певна стабільність виробничих показників, не можна вважати ріст ВВП надійною основою для збільшення роз­міру соціальних виплат.

Великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як «тінізація» еконо­міки. Саме через це розміри обов'язкових внесків до Пенсійно­го фонду були зменшені для роботодавців з 55,88% на початку 1992 р. до 31,82%, а починаючи з 1997 р., вони становлять 32%. Частка відрахувань до Пенсійного фонду у ВВП поступово змен­шувалась з 9,2% у 1992 р. до 8,2% у 1995 р. У 1997 р. вона зросла до 11,2% , а нині має стійку тенденцію до зменшення.

В Україні погіршується демографічна ситуація, хоча вона і відповідає загальній тенденції старіння населення, характерній для розвинутих країн. Протягом 1996-2000 рр. частка осіб, що досягли пенсійного віку, зросла з 22,7% до 23,4%. Ця проблема ускладнюється найнижчим рівнем пенсійного віку (для жінок — 55 років і для чоловіків — 60 років). Старіння населення і не­обхідність збільшення обсягу коштів для їх забезпечення при­зводить до зростання пенсійного навантаження на тих, хто пра­цює. Кількість працюючих громадян скорочується внаслідок масового виїзду на роботу за кордон, прихованого безробіття, заняття індивідуальною трудовою діяльністю без офіційної реє­страції.

Система соціального страхування в нашій державі деякою мірою зберігає ще адміністративно-розподільний характер. Вона не завжди ув'язується із соціальною політикою, у зв'язку з чим немає очікуваного ефекту від певних змін. Дії органів законо­давчої та виконавчої влади бувають некоординованими та не­послідовними. Рішення парламенту можуть бути направлені на забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення достатніх джерел фінансування прийнятих програм. Кабінет Міністрів України у своїх постановах звужує дію закону шляхом зменшення розмірів страхових виплат. На практиці мають місце диспропорції у формуванні відповідних джерел доходів, незбалансованість загальної величини страхових платежів та розпо­ділу фінансових ресурсів між окремими фондами соціального призначення. Не на високому рівні поставлена правова та еко­номічна відповідальність фондів перед страхувальниками та за­страхованими особами за несвоєчасність страхових виплат, низьку якість медичних послуг тощо. Виявились недоліки при фінансуванні витрат, пов'язаних з виплатами компенсацій у разі страхового випадку.

Доходи страхових фондів на сьогодні формуються в основ­ному за рахунок обов'язкових внесків роботодавців. Поки що незначна участь працюючих громадян у їх формуванні. Підви­щення частки громадян у структурі платників повинно стиму­лювати їх зацікавленість у зниженні ризиків, турботі про здоро­в'я, дозволить включити в коло застрахованих непрацюючих членів сімей.

Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низь­кого рівня заробітної плати більшості працюючих, так і від хронічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на страхових виплатах.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при вирішенні ряду проблем соціального страхування, що не завж­ди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід управління і належні механізми суспільного контролю за діяль­ністю органів, які розпоряджаються коштами соціального стра­хування. Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зро­станні адміністративних витрат. Тому використання апробова­них в інших державах систем соціального страхування необхід­но здійснювати з урахуванням національних особливостей шля­хом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів.

Існують проблеми організаційного характеру: відсутні єдині принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг, дуб­люються окремі соціальні виплати, відсутня чітка спрямованість соціальних виплат на допомогу сім'ям з низьким рівнем доходів, недостатня узгодженість соціальних виплат з іншими державни­ми витратами тощо. Не вирішено питання узгодженого форму­вання бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів.

Пенсійне страхування охоплює значну кількість громадян (близько 14,5 млн. чол.), а пенсійна система переобтяжена різни­ми пільгами й виплатами. Через Пенсійний фонд відбувається фінансування, крім пенсій за віком, ще й пенсій за інвалідністю, у разі втрати годувальника, соціальних пенсій. Частина коштів на фінансування зазначених виплат поступає несвоєчасно, що призводить до затримки у виплаті пенсій.

Збільшується кількість громадян, які виходять на пенсію ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Кількість дострокових пенсій за віком збільши­лася удвічі і становить 28% від загальної кількості осіб, що отри­мують таку пенсію.

Соціальне напруження посилює значне число привілейова­них державних пенсіонерів. Виникає невідповідність між роз­мірами страхових внесків службовців середньої ланки, народ­них депутатів та величиною отримуваних ними пенсій, виплата яких відбувається за рахунок зменшення розміру пенсій у інших категорій пенсіонерів. Якщо у світовій практиці допускається розрив між розмірами пенсій у 3-4 рази, то в Україні цей показник досить великий (у 10 і більше разів).

Таким чином, система соціального страхування в України має недоліки і не повною мірою відповідає новим реаліям риті економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардинальної зміни відносин у цій сфері.