В залежності від субєктів, що впливають на соціальні ризики, виділяють 3 рівня соц.Захисту:

• державний,

• корпоративний (колективний)

• індивідуальний.

І рівень – державний (перерозподіл доходу на рівні всього суспільства в цілому). Цей рівень представлений державним соціальним забезпеченням, державним страхуванням і податковими пільгами на доходи осіб, які мають соціальні ризики;

ІІ рівень – колективний (корпоративний). У рамках цього рівня відбувається перерозподіл доходу всередині певної групи населення, трудових колективів, професійних організацій тощо. Цей рівень представлений корпоративним соціальним забезпеченням (соціальні фонди підприємств, профспілок), особистим страхуванням за участю роботодавця;

ІІІ рівень – індивідуальний: перерозподіл доходу здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до потреб і можливостей окремих суб'єктів (як фізичних, так і юридичних осіб). Цьому рівню відповідають особисті заощадження, особисте страхування в індивідуальній формі.

2. Необхідність та економічна сутність соціального страхування

Соціальне страхування – система економічних відносин, за допомогою якої формуються і витрачаються кошти фондів для матеріального забезпечення непрацездатних.

Необхідність соціального страхування зумовлена наступними чинниками:

• наявністю громадян, які не беруть участі у суспільно корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

• наявністю громадян, які є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а також добровільним соціальним страхуванням через страхові компанії, що мають ліцензії Державного комітету фінансових послуг України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (що включає матеріальне забезпечення громадян у визначених законом випадках) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Добровільне соціальне страхування, на відміну від обов’язкового, здійснюється за волевиявленням особи, тобто, основним критерієм їх розмежування є залежність виникнення страхування від волі. Відповідно до прийнятих законів про окремі види загальнообов’язкового державного соціального страхування, ті особи, які не увійшли до кола застрахованих в обов’язковому порядку, мають можливість страхуватися добровільно в фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування

Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків:

• втрати працездатності,

• втрати годувальника,

• безробіття,

• нещасного випадку на виробництві,

• вагітності та пологів,

• догляду за дитиною тощо.

Соціальне страхування вирішує 2 важливих соціально-економічних завдання:

• збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення;

• гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв’язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин.

Система соціального страхування включає в себе:

• соціальні,

• економічні,

• правові,

• фінансові аспекти

Соціальні аспекти	створення всеосяжної та універсальної системи захисту всіх верств населення від різних чинників нестабільності
Економічні аспекти	сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охорону здоров'я працівників
Фінансові аспекти	розподіл і перерозподіл ВВП шляхом формування фондів грошових коштів
Правові аспекти	система юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством

Особливості соціального страхування

• на відміну від інших типів страхування соціальне страхування є некомерційним, тобто не має на меті отримання прибутку;

• усі доходи, що поступають у фонди соціального страхування, у тому числі від інвестування тимчасово вільних коштів, мають спрямовуватися тільки на соціальні цілі.

• Основною особливістю соціального страхування є його фінансування із спеціальних позабюджетних фондів, які формуються за рахунок цільових внесків роботодавців і працівників при підтримці держави.

• Позабюджетні фонди – це одна із форм перерозподілу національного доходу держави на користь певних соціальних груп населення з метою забезпечення розширеного відтворення трудових ресурсів, створення сприятливого морального клімату для розвитку бізнесу і загальноекономічних умов розвитку