Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розкриваючи зміст першого питання необхідно зазначити, що з метою забезпечення безпеки на території підприємства та в цехах вивішуються схеми руху транспорту та робітників. Кількість транспортних шляхів та їх ширина залежить від кількості та насиченості вантажопотоків конкретного виробництва. При цьому до уваги беруться зручність та безпека руху. Проїзна частина території підприємства повинна мати розмітку.

Слід розглянути такі питання як:

• швидкість руху транспортних засобів на території підприємства;

• наявність різних видів сигналізації;

• норми освітленості проїздів на території підприємства;

• вимоги щодо межі проїжджої частини.

Розглядаючи дане питання необхідно також звернути увагу на те, що на підприємствах практично всіх галузей в якості внутрішньоцехового транспорту широко застосовуються конвеєри. Тому доцільно буде розглянути безпеку саме цього виду транспорту. Так, всі рухомі частини конвеєрів, до котрих можливий дотик робітників, повинні бути огороджені. Повинні бути огороджені оглядові люки пересипних лотків, бункерів, розташованих у місці розвантаження і завантаження конвеєрів.

Слід більш детальніше розглянути питання про:

• вимоги до проїздів та проходів для обслуговування конвеєрів;

• обладнання конвеєрів відповідними приладами, що забезпечують їх безпеку.

Перш за все приступаючи до розгляду другого питання слід зазначити, що вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня небезпеки поділяються на чотири групи:

• малонебезпечні;

• небезпечні;

• пилові та гарячі;

• небезпечні.

Особливих заходів безпеки треба дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників.

Необхідно розглянути:

• основні вимоги щодо упаковки з небезпечними вантажами;

• порядок організації вантажно-розвантажувальних робіт;

• правила складування вантажів.

Розкриваючи зміст третього питання слід зазначити, що до підіймально-транспортних відносяться:

1. Транспортувальні машини.

2. Вантажопідіймальні машини:

а) підіймаючі (ліфти, електро- та автонавантажувачі);

б) крани (баштові, козлові, мостові, кран-балки та електроталі).

Аналіз травматизму при експлуатації підіймально-транспортного обладнання в різних галузях промисловості показує, що більшість нещасних випадків припадає на роботи, пов’язані з використанням другого виду транспорту.

Так, робоча зона вантажопідіймальних машин є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх осіб, котрі можуть опинитись тут.

Необхідно висвітлити питання про небезпеки, з якими стискаються в даному випадку люди, розкрити особливість підіймально-транспортного обладнання; основні вимоги щодо безпеки вантажопідіймальних кранів.

При розгляданні четвертого питання треба зазначити, що електротравма – це травма, що викликана впливом електричного струму або електричної дуги. Електротравматизм порівняно до інших видів травматизму має деякі відмінні особливості. Так, небезпека електричного струму, на відміну від інших небезпек, усугубляється тим, що людина не в змозі без спеціальних приладів виявити напругу дистанційно, а також швидкість ураження – небезпека виявляється, коли людина вже уражена. Аналіз нещасних випадків зі смертельними наслідками показує, що на долю уражень електричним струмом припадає на виробництві до 40%, причому більша частина уражень трапляється в електроустановках напругою до 1000 В. Ця обставина зумовлена значною поширеністю таких електроустановок і тим, що їх обслуговують практично всі особи, що працюють в промисловості, а електроустановки напругою понад 1000 В обслуговуються малочисельним колом кваліфікованого персоналу.

Враховуючи широке використання електроенергії у всіх галузях народного господарства, особливого значення набуває проблема електробезпеки при експлуатації електрообладнання.

Успішна профілактика електротравматизму можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Тому, доцільно буде розглянути основні причини нещасних випадків від дії електричного струму.

Розкриваючи зміст п’ятого питання слід зазначити, що аналіз небезпеки електричних мереж практично зводиться до визначення значення струму, який протікає через тіло людини в різних умовах, в котрих може опинитися людина при експлуатації електромереж та електрообладнання. Ураження людини електричним струмом може наступити при двофазовому та однофазовому дотику до струмоведучих частин, а також внаслідок дотику до струмоведучих частин, які опинились під напругою, та при включенні на напругу кроку.

Двофазовий дотик є найбільш небезпечним, так як людина опиняється під повною робочою або міжфазовою (лінійною) напругою.

При двофазовому дотику до струмоведучих частин значення уражаючого струму залежить тільки від напруги мережі та опору тіла людини. Найбільше розповсюдження має однофазовий дотик до струмоведучих частин, де значення струму, який проходить через людину, в трифазовій мережі залежить перед усім від режиму нейтралі джерела живлення.

Необхідно дати визначення таким поняттям як “ізольована нейтраль” та “глухозаземлена нейтраль”; розкрити в чому полягає небезпека мереж однофазового струму, розглянувши схеми дотику:

• до проводу ізольованої мережі;

• до незаземленого проводу мережі з заземленим полюсом;

• до проводу несправної мережі, а також трифазових мереж з ізольованою та глухозаземленою нейтраллю, використавши з цією метою схеми дотику;

• до однієї фази справної мережі;

• до двох фаз справної мережі;

• до справної фази несправної мережі.

Розглядаючи шосте питання необхідно зазначити, що застосовані в електроустановках захисні заходи умовно можна поділити на 2 групи: ті, що забезпечують безпеку при нормальному режимі роботи електроустановок та ті, що забезпечують безпеку при аварійному режимі роботи.

До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок за нормальних режимів роботи відносять:

1. Застосування малих напруг: якщо номінальна напруга електрообладнанняне перевищує тривало допустимої напруги дотику, знижується небезпека ураження електричним струмом. Областю застосування малих напруг є ручний електроінструмент, переносні лампи, лампи місцевого освітлення, сигналізація.

2. Захисне розділення мереж: якщо єдину сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором ізоляції розділити на ряд невеликих мереж такої ж напруги, які будуть мати незначну ємність та високий опір ізоляції, небезпека ураження різко знизиться.

3. Вирівнювання потенціалів: зниження напруг дотику та кроку між точками електричної ланки, до яких можливий одночасний дотик або на котрих може одночасно стояти людина.

4. Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці: забезпечує безпеку без огороджень та блокувань.

5. Блокування: застосовується в електрообладнанні напругою понад 250 В, в котрих часто виконуються роботи на огороджувальних струмоведучих частинах; забезпечує зняття напруги з струмоведучих частин електрообладнання при проникненні до них без зняття напруги.

Необхідно також відмітити велике значення ізоляції в забезпеченні безпечної експлуатації електроустановок. Адже ізоляція запобігає протіканню струмів через неї завдяки великому опору.

До технічних засобів безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормальнонеструмоведучі чинники відносять:

1. Захисне заземлення: застосовується з метою зниження потенціалу на корпусі електрообладнання до безпечної величини в трифазових трипровідних мережах напругою до 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

2. Занулення: застосовується з метою усунення небезпеки ураження людей струмом при пробиванні фази на корпус; використовується в чотирипровідних мережах напругою до 1000 В з заземленою нейтраллю.

3. Захисне вимкнення: використовується в тих випадках, коли інші захисні заходи ненадійні, їх важко здійснити (в умовах вічної мерзлоти і т.п.), багато коштують або коли до безпеки обслуговування пред’являються підвищені вимоги (в шахтах, кар’єрах), а також у пересувних електроустановках. Область застосування пристроїв захисного вимкнення практично не обмежена (в мережах любої напруги та з любим режимом нейтралі).

Розкриваючи зміст сьомого питання необхідно звернути увагу на ту обставину, що при наявності напруги забороняється проникнення людей за огородження електрообладнання, а при відсутності огороджень необхідно дотримуватись мінімальної відстані, на якій дозволяється наближення до струмоведучих частин.

Згідно стандарту, електрозахисні засоби – це переносні засоби, призначені для захисту людей, котрі працюють з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного поля. За призначенням електромагнітні засоби умовно поділяють на: ізольовані, огороджувальні та запобіжні.

При розгляданні восьмого питання слід зазначити, що перша допомога при нещасних випадках від дії електричного струму складається з двох етапів:

• звільнення потерпілого від дії струму;

• надання йому першої допомоги.

Перша медична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров’я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками або самим потерпілим. Найважливіше положення її надання – терміновість.

При ураженні електричним струмом потрібно використовувати такі безпечні методи:

• вимикати напругу рубильником або вимикачем;

• забезпечити безпеку шляхом захисного вимикання аварійної ділянки або мережі в цілому.

Якщо вимикання не може бути виконано досить швидко треба терміново звільнити потерпілого від дії струмоведучих частин, до яких він торкається. При цьому особа, яка надає допомогу, повинна пам’ятати, що не можна доторкатись до потерпілого, бо це небезпечно для життя рятівника. Особі, яка надає допомогу, треба стежити за тим, щоб не доторкнутись до струмоведучої частини і не опинитися під напругою.

Слід розглянути порядок дії у разі ураження електричним струмом від струмоведучих частин або проводу до та понад 1000 В, якими запобіжними заходами при цьому користуються, а також заходи долікарняної допомоги, враховуючи стан, в якому перебуває потерпілий.