Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляданні ситуаційних завдань щодо гарантій охорони праці жінок насамперед необхідно зазначити, що законодавство України про охорону праці встановлює рівні права жінки і чоловіка у трудових відносинах (при прийомі на роботу, в оплаті праці), але, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, соціальну роль матері, передбачає пільги для працюючих жінок.

Законом України “Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), залучення жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Міністерство охорони здоров’я України затвердило “Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”.

Багато пільг надає держава вагітним жінкам і жінкам, які мають неповнолітніх дітей. Так, забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, понадурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження.

Більш повно ці питання можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ II, ст.10), а також КЗпП України (Розділ XII, ст.174-186).

При розгляданні ситуаційних завдань відносно обов’язків роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці необхідно зазначити, що відповідно до Закону України “Про охорону праці” власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики виробничого травматизму, профзахворювань та аварій.

Комплексні заходи є основою для складання розділу “Охорона праці” у колективному договорі, в якому обумовлена сума коштів з фонду охорони праці підприємства на їх виконання.

Організаційні заходи:

• проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

• робота щодо професійного відбору;

• здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Технічні заходи:

• модернізація технологічного, піднімально-транспортного обладнання, перепланування, розміщення обладнання;

• впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи:

• придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працюючих від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

• улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціювання;

• реконструкція та переобладнання душових, гардеробних тощо.

Медико-профілактичні заходи:

• придбання молока, миючих та знешкоджуючих засобів;

• організація профілактичних медичних оглядів;

• організація лікувально–профілактичного харчування.

Ці питання більш глибоко можна вивчити за Законом України “Про охорону” (Розділ II, ст.6-9), а також КЗпП України (Розділ I, VIII, XI).

При підготовці до рішення ситуаційних завдань з питань тривалості робочого часу працівників насамперед треба зазначити, що робочим вважається час, на протязі якого робітник, згідно з чинним законодавством або договором, повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Нормування тривалості робочого часу здійснюється державою за участю профспілок. Законодавством встановлена звичайна, скорочена й неповна тривалість робочого часу.

Звичайна тривалість робочого часу не може перевищувати сорока годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу менше у порівнянні із звичайною та встановлюється законом у залежності від суб’єктів трудових правовідносин або від умов праці.

Ці питання більш повно можна вивчити за КЗпП України (Розділ IV-VI, XII).

При підготовці до рішення ситуаційних завдань з питань щодо прав неповнолітніх у трудових правовідносинах необхідно зазначити, що враховуючи фізичні, фізіологічні, психологічні особливості, властиві, неповнолітнім Закон України про “Про охорону праці” надає додаткові гарантії у сфері трудової діяльності.

Закон забороняє застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з цими роботами, визначено у відповідному Положенні, затвердженому Держнаглядохоронпраці.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Ці питання більш повно можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ II, ст.11), а також за КЗпП України (Розділ XIII, XIV).

При розгляданні ситуаційних завдань з питань щодо відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я насамперед необхідно зазначити, що роботодавець повинен відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну йому у разі ушкодження його здоров’я згідно з Законом України “Про охорону праці”.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь час до відновлення працездатності або визнання їх в установленому порядку інвалідами.

У випадку неможливості виконання потерпілим попередньої роботи роботодавець зобов’язаний забезпечити згідно з медичними рекомендаціями його перепідготовку й працевлаштування, встановити пільгові умови й режим праці.

Якщо роботодавець не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов’язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати робітників за кожне створене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється Державною службою зайнятості населення.

Крім того, відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст.22) власник зобов’язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Порядок розслідування, реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві регламентується “Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях”.

Розслідування проводиться за участю представників профспілкової організації. Членом якої є потерпілий. У розслідуванні групових та зі смертельними наслідками нещасних випадків бере участь представник органу державного нагляду.

Більш повно ці питання можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ III, ст.22), за КЗпП України (Розділ XVII).