- •Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
- •Передмова
- •Інструментальні компетенції
- •Міжособистісні компетенції
- •Системні компетенції
- •Спеціальні компетенції
- •1. Програма навчальної дисципліни
- •1.1. Тематичний план навчальної дисципліни
- •1.2. Зміст навчальної дисципліни
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 3. Формування потенціалу підприємства: поняття та загальна модель
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 4. Особливості формування виробничого потенціалу підприємства
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Бібліографічний список
- •Тема 5. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •1. Привабливість ринкових умов:
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 7. Методичні підходи до оцінювання потенціалу підприємства
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 8. Оцінювання вартості земельної ділянки, будівель і споруд
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 9. Оцінювання вартості машин і обладнання
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 10. Нематеріальні активи підприємства і методи їх оцінювання
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •2. За спектром охоплення можливостей:
- •3. За характером участі у виробничо-господарському процесі:
- •4. За місцем у соціально-економічній системі підприємства:
- •Питання для самоконтролю студентів
- •Бібліографічний список
- •Тема 12. Оцінювання вартості бізнесу
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Бібліографічний список
- •Тема 13. Прикладні аспекти оцінювання потенціалу підприємства
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Бібліографічний список
- •Бібліографічний список
- •Тема 15. Методичні підходи до визначення резервів розвитку підприємства та його потенціалу
- •План вивчення теми
- •Методичні рекомендації
- •Бібліографічний список
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Блок ресурсів
- •1. Виробництво, розподіл та збут продукції
- •2. Організаційна структура та менеджмент
- •3. Маркетинг
- •4. Фінанси
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Відмінні риси економічних систем
- •Характеристики потенціалу як економічної системи
- •1) Здатність до самовідтворення.
- •5) Взаємозв'язок і взаємодія елементів потенціалу підприємства.
- •6) Здатність до сприйняття досягнень нтп.
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Властивості виробничої функції Кобба-Дугласа
- •Формування виробничої потужності.
- •Питання для обговорення
- •Дайте визначення
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Бібліографічний список
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Бібліографічний список
- •1. Майбутня вартість одиниці (складний процент).
- •2. Поточна вартість одиниці (дисконтування).
- •3. Поточна вартість аннуітету.
- •4. Періодичний внесок на погашення позики (внесок на амортизацію одиниці)
- •5. Майбутня вартість аннуітету (зростання одиниці за період)
- •6. Періодичний внесок до фонду нагромадження (фактор фонду відшкодування).
- •1) Залежно від джерел виникнення:
- •2) За функціями управління:
- •3) За часовим аспектом:
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •Питання для обговорення
- •Ключові терміни і поняття
- •2. Поточна вартість одиниці (дисконтування).
- •3. Поточна вартість аннуітету.
- •4. Періодичний внесок на погашення позики (внесок на амортизацію одиниці)
- •5. Майбутня вартість аннуітету (зростання одиниці за період)
- •6. Періодичний внесок до фонду нагромадження (фактор фонду відшкодування).
- •Завдання
- •Бібліографічний список
- •Завдання
- •Бібліографічний список
- •Завдання
- •Бібліографічний список
- •Завдання
- •Бібліографічний список
- •Завдання
- •Бібліографічний список
- •5. Методичні рекомендації до виконання індивідуального завдання
- •Індивідуальні завдання
- •6. Перелік питань до іспиту
- •7. Список рекомендованої літератури
- •Термінологічний словник
5. Майбутня вартість аннуітету (зростання одиниці за період)
Використання цієї функції доцільно за умов визначення майбутньої вартості суми, яку буде накопичено за рахунок надходження аннуітетних платежів при заданій процентній ставці.
Розрахунок майбутньої вартості звичайного аннуітету здійснюється за формулою:
(4.8)
де FVA - майбутня вартість аннуітету.
Множник називається фактором майбутньої вартості аннуітету. Його значення для різнихr та n містяться в кол. 6 фінансових таблиць.
Для авансового аннуітету розрахункова формула майбутньої вартості має вигляд:
(4.9)
6. Періодичний внесок до фонду нагромадження (фактор фонду відшкодування).
Дана функція є зворотною відносно майбутньої вартості аннуітету та дозволяє визначити розмір грошового внеску, який слід періодично депонувати на рахунок, щоб через певний часу мати необхідну суму коштів при заданій ставці дисконту.
Формула для розрахунку періодичного внеску до фонду нагромадження має вигляд:
(4.10)
Множник називається фактором періодичного внеску до фонду нагромадження або фактором внеску до фонду відшкодування. Його значення для різнихr та n містяться в кол. 7 фінансових таблиць.
Існують різні класифікації численних методів і способів оцінки вартості підприємства і його майнового потенціалу.
Оцінка вартості, перш за все, ґрунтується на розумінні того, що будь-який об'єкт проходить стадію свого народження, яка супроводжується необхідними витратами. Надалі, права на будь-який об'єкт можуть виступати предметом обміну на ринку, і тому є можливість оцінити його на основі статистики ринкових продажів. І, нарешті, будь-яке придбання в умовах ринкової економіки обґрунтовується з позицій ефективності інвестицій, тому об'єкт оцінки можна розглядати як джерело вигод, на отримання яких розраховує його власник. Відповідно до цього методологія оціночної діяльності поєднує три загальновизнаних підходи, кожен з яких характеризується власними методами та прийомами:
• доходний підхід;
• порівняльний (ринковий) підхід;
• підхід з погляду акумуляції активів - майновий (для підприємства як цілісного майнового комплексу) або витратний (якщо мова йде про оцінку окремих активів).
Кожен підхід дозволяє підкреслити певні характеристики об'єкта. Так, в процесі оцінки з позиції доходного підходу основним фактором, що визначає вартість об'єкта, виступає доход, який цей об'єкт здатний генерувати. Чим більше доход, принесений об'єктом оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших рівних умов.
Сутність методів доходного підходу полягає в прогнозуванні майбутніх доходів від використання об'єкта на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об'єкта. При цьому мають значення тривалість періоду одержання можливого доходу, ступінь і вид ризиків, що супроводжують даний процес.
Перетворення майбутніх доходів у величину поточної вартості здійснюється за допомогою спеціальних коефіцієнтів - ставки дисконту або коефіцієнта капіталізації, що розраховуються за даними ринку.
Ставка дисконту - це необхідна інвесторам ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні за рівнем ризику об'єкти. Вона має розраховуватися з урахуванням впливу трьох факторів:
1) наявності у багатьох підприємств різних джерел залученого капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації;
2) необхідності урахування для інвесторів вартості грошей у часі;
3) фактора ризику або ступеня імовірності одержання очікуваних у майбутньому доходів.
Існують різні методи визначення ставки дисконту, найбільш розповсюдженими з яких є:
• модель середньозваженої вартості капіталу (WACC - Weighted Average Cost Capital) - для грошового потоку всього інвестованого капіталу;
• модель оцінки капітальних активів (САРМ – Capital Asset Pricing Model) - для грошового потоку власного капіталу;
• метод кумулятивної побудови (для грошового потоку для власного капіталу).
Розрахунок ставки дисконту за методом середньозваженої вартості капіталу здійснюється за формулою:
r = BПК (1 –ПП)ωПК + ВВК ωВК, де (4.11)
де r - ставка дисконту;
BПК, ВВК - вартість залучення позикового та власного капіталу відповідно;
ПП - ставка податку на прибуток підприємства;
ωПК, ωВК – відповідно частка позикового та частка власного капіталу в структурі капіталу підприємства.
Відповідно до моделі оцінки капітальних активів ставка дисконту розраховується за формулою:
r = Rƒ + β(Rm - Rƒ) + Si, де (4.12)
де Rƒ - безризикова ставка доходу;
β - коефіцієнт бета, який характеризує рівень систематичного ризику, пов'язаного з макроекономічними та політичними процесами, що відбуваються в країні;
Rm - загальна прибутковість ринку в цілому;
Si - різні надбавки, пов'язані з ризиками інвестування в даний об'єкт.
Безризикова ставка доходу на капітал відображає гарантований доход, який може бути отриманий від інвестицій з низьким рівнем ризику. Як така ставка в практиці звичайно використовується ставка доходу за довгостроковими державними борговими зобов'язаннями (облігаціями або векселями) або ставка за внесками, що характеризуються найменшим рівнем ризику (ставка за валютними депозитами у будь-якому банку, що вважається надійним).
Коефіцієнт β може бути отриманий двома способами:
1) шляхом проведення статистичного аналізу зміни прибутковості акцій найбільших підприємств галузі;
2) на етапі проведення фінансового аналізу оцінюваного підприємства, виявлення й оцінки ризиків, пов'язаних з його фінансовим положенням.
В процесі використання кумулятивного методу базою розрахунків є ставка дисконту за безризиковими цінними паперами, до якої додаються надбавки на альтернативні витрати, пов'язані з ризиком інвестування в даний об'єкт. Визначення таких надбавок передбачає внесення поправок на дію кількісних і якісних факторів ризику, пов'язаних зі специфікою оцінюваного об'єкта.
Ставка (коефіцієнт) капіталізації - це коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення.
Ставка капіталізації для підприємства звичайно виводиться зі ставки дисконту шляхом відрахування очікуваних середньорічних темпів зростання прибутку або грошового потоку (залежно від того, яка величина капіталізується). Таким чином, для того самого підприємства ставка капіталізації звичайно нижче, ніж ставка дисконту.
kкап = r – t, (4.13)
де kкап - ставка капіталізації;
t - очікувані середньорічні темпи зростання прибутку або грошового потоку.
Методи оцінки об'єкта власності за доходом базуються на принципі очікування та відбивають майбутню прибутковість об'єкта власності, яка найбільшою мірою цікавить будь-якого гіпотетичного покупця, тому цей підхід є домінуючим як у зарубіжній, так і в українській оцінній практиці.
Але у практиці оцінки можливі ситуації, коли використання доходного підходу утруднене або не дає об'єктивних результатів, тому в таких випадках корисно буває використовувати порівняльний і майновий підходи.