Модель конкуруючих цінностей
організаційної ефективності (по Квіну-Рорбаху)
Організаційна культура й стратегія
Матриця оцінки культурного ризику
(по Г. Шварцу і С. Девісу)
Матриця демонструє ступінь ризику (незначного, керованого, неприпустимого) застосування стратегії в умовах наявної культури залежно від ступеня важливості задачі (велика, середня, невелика) і сумісності між стратегією й культурою (висока, середня, низька). Аналіз матриці дозволяє знайти відповідь на питання: «Що повинно бути для рішення проблеми несумісності?»
Виділяється чотири підходи до пошуку варіантів рішення проблеми несумісності стратегії й культури:
Ігнорування тієї культури, що перешкоджає реалізації стратегії.
Підстроювання системи управління під існуючу організаційну культуру.
Спроби зміни культури з метою відповідності стратегії.
Зміна стратегії з метою відповідності культурі.
Тема 6. Національна культура План
Елементи національної культури.
Підходи до вивчення національної культури.
Міжнародний менеджмент і культурні відмінності.
Рекомендована література:
Елементи національної культури
|
Національна культура – це сукупність цінностей, вірувань, моделей поведінки, звичаїв і настанов, які відрізняють одне суспільство від іншого. |
|
Характеристики міжнародної культури
|
Елементи національної культури:
Соціальна структура суспільства
Мова
Засоби комунікації
Релігія
Цінності й настанови
Соціальна структура суспільства
Індивіди
Батьківщина
Соціальні групи
|
Культури різних суспільств розрізняються роллю, що приділяється кожному індивідові (індивідуалізм, колективізм), індивідуалізм відрізняється такими цінностями, як високий рівень самооцінки, прагнення до розвитку індивідуальних здатностей, усвідомлення власної значимості й відповідальності за свої вчинки. Колективізм означає служіння інтересам групи (цінності – єдність, лояльність, згода). Уявлення про родину ґрунтується на поняттях нуклеарної родини (родини, що складається з батьків і їхніх дітей), розширеної родини (батьки, діти й родичі, що проживають разом) або клану (представники плем'я, що мають спільних предків). Соціальні групи відрізняються рівнями соціальної стратифікації (структурування суспільства й окремих його шарів на основі утворення, заняття, доходів, психології, релігії й ін.) і соціальної мобільності (здатність окремих індивідів переходити з одного шару суспільства в іншій). Рівень соціальної стратифікації визначає засоби взаємодії усередині групи або між членами соціальних груп. У країнах з високим рівнем соціальної стратифікації (Британська класова структура суспільства, Індійська кастова система) заняття посад членами інших груп негативно впливає на моральний клімат і продуктивність праці. Рівень соціальної мобільності впливає на поведінку індивіда, трудові відносини, людський капітал та ін. |
|
Мова є основним критерієм визначення границь культурної групи й засобом конкурентної боротьби. Наявність декількох мовних груп є ознакою неоднорідності населення країни й культурних відмінностей (Індія, Канада й ін.). Наявність однієї мовної групи є ознакою однорідності суспільства. Засоби подолання мовних культурних різниць
| |
|
Культурні групи країн | |
|
Англійська культурна група |
Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія, Південна Африка, Великобританія, США. |
|
Латиноамериканська культурна група |
Аргентина, Чилі, Колумбія, Мексика, Перу, Венесуела. |
|
Скандинавська (північно-європейська) культурна група |
Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція |
|
Німецька культурна група |
Австрія, Німеччина, Швейцарія |
|
Латино-європейська культурна група |
Бельгія, Франція, Італія, Португалія, Іспанія |
|
Близькосхідна культурна група |
Греція, Іран, Туреччина |
|
Арабська культурна група |
Абу-Дабі, Бахрейн, Кувейт, Оман, Саудівська Аравія, ОАЕ. |
|
Далекосхідна культурна група |
Гонконг, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Тайвань, Таїланд, В'єтнам. |
|
Країни, що не належать ні до однієї з культурних груп |
Бразилія, Індія, Ізраїль, Японія |
|
Засоби комунікації (вербальні, невербальні, подарунки, гостинність) є важливою умовою ефективності спілкування. Основним бар'єром комунікацій є культурний фільтр. Форми невербальної комунікації Жести рук, як навмисні, так і мимовільні (такі як нервове потирання рук) Вираження обличчя (посмішки, зрушені брови, зівання) Постава й поза Стиль одягу й зачіска (і одяг, і зачіска - це об'єкти сучасної моди) Хода Фізична відстань між комунікантами Дотики Зоровий контакт і напрямок погляду, особливо в «манері слухати співрозмовника» Архітектура приміщення й дизайн інтер'єра «Артефакти» і невербальні символи, такі як значки на лацканах піджаків, тростинки й коштовності Графічні символи, такі як картинки, що позначають жіночі й чоловічі туалети, або написи на коробках типу «звертатися обережно» Художні й риторичні форми (наприклад, весільний танець) Запахи (нюх), у тому числі запах тіла або парфумів Темп мови, тон і гучність Колірна символіка Синхронізація мови й руху Смак, символіка процесу харчування, спілкування за чашкою кави або чаю; паління або жування жуйки Косметика: тимчасова (пудра й губна помада) і постійна (татуювання) Різні сигнали: пожежна сигналізація, поліцейська сирена, заводський гудок Тимчасова символіка: час доби, коли робиться дзвінок або наноситься візит другові; тривалість розмови або обіду в гостях Вербальна поведінка: розрахунок часу й паузи Мовчання | |
|
Релігія визначає відношення до роботи, споживання, особистої відповідальності й планування майбутнього. Протестантська релігія акцентує увагу на працьовитості, ощадливості й досягненні успіху. Індуїзм проповідує духовне вдосконалювання, аскетичний спосіб життя. Іслам акцентує увагу на зобов'язаннях індивіда перед суспільством, доброзичливості, справедливості, скромності, обмеженні прав жінок. | |
|
Цінності й настанови формуються на підставі наступних переконань:
| |