Педіатрія посібник УМСА+ДДМА

зустрічаються. У віці 4-10 років мигдалини вже розвинені добре і може легко виникати їх гіпертрофія. Розростання носоглоткової мигдалини – аденоїди, найбільш виражені у дітей з аномаліями конституції, зокрема з лімфатичним діатезом.

Гортань відносно довше і вужче, ніж у дорослих, хрящі її дуже податливі. Голосові зв'язки, слизова та підслизова оболонка ніжні, багаті кровоносними і лімфатичними судинами;

еластична тканина розвинена слабо, що пояснює легкий розвиток у дітей стенозуючих явищ навіть при помірному запаленні слизової оболонки гортані.

Трахея у новонароджених воронкоподібної форми, просвіт її вузький, задня стінка має більш широку фіброзну частину, стінка більш податлива, хрящі м'які, легко здавлюються. Сли-

зова оболонка її ніжна, багата кровоносними судинами, еластична тканина розвинена слабо.

Бронхи до народження доволі добре сформовані, інтенсивне зростання бронхів відбувається на 1-му році життя і в пубертатному періоді. Слизова оболонка бронхів багато васкуляризована, покрита рухливий шаром слизу, якій просувається зі швидкістю 3-10 мм/хв., у

бронхіолах повільніше – 2-3 мм/хв. Бронхи вузькі, хрящі їх м'які, у дітей 1-го року життя розвинені ще недостатньо. Правий бронх є ніби продовженням трахеї, він коротше і ширше лівого, тому сторонні тіла частіше потрапляють в правий головний бронх.

Глотка, гортань, бронхи у дітей раннього віку також відрізняються малими розмірами і вузькістю проходів, які ще більше зменшуються при набряканні слизової оболонки. Вузькість просвіту і м’якість хрящів гортані, трахеї, бронхів; горизонтальне розташування ребер;

недорозвиненість м'язових та еластичних волокон; багата васкуляризація пухкого підслизового шару та інтерстиціальної тканини; недостатній регулюючий вплив дихального центру і кіркової речовини великого мозку; низькі дренажна і захисна функції бронхіального дерева; схильність слизових оболонок і підслизового шару до набрякання і гіперсекреції при запальних процесах – легко призводять до частого виникнення бронхіолітів з синдромом повної або часткової обструкції, швидкого розвитку дихальної недостатності.

У новонароджених легенева тканина менш повітряна, з багатим розвитком кровоносних судин і сполучної тканини в перегородках ацинусів і недостатньою кількістю еластичної ткани-

ни, що при запальних процесах призводить до відносно легкого виникнення емфіземи.

Схильність слизових оболонок і підслизового шару до набрякання і гіперсекреції, слабкий роз-

виток еластичної тканини, недостатність вироблення сурфактанту зумовлюють схильність дітей раннього віку, насамперед у недоношених, до ателектазів, чому сприяють також недостатня екскурсія грудної клітки, вузькість бронхів. Ацинуси у новонароджених недостатньо диференційовані, типові альвеоли утворюються в процесі постнатального розвитку. Їх кількість швидко збільшується протягом 1-го року і продовжує наростати до 8 років. Сегментарна будова

124

легенів вже добре виражена у новонароджених: у правій легені виділяють 10 сегментів, у

лівому – 9.

Для дітей 1-го року життя притаманний діафрагмальний характер дихання у зв’язку з тим, що передньо-задній розмір грудної клітки приблизно дорівнює бічному, ребра від хребта відходять майже під прямим кутом, тому вона у дітей цього віку як би знаходиться в стані вди-

ху. Переповнення шлунку, метеоризм обмежують рухливість грудної клітки. З віком у дитини розвивається грудний тип дихання.

Частота дихання: новонароджений - 40-60 за 1 хв.; 1 рік – 30-35; 5 років – 25; 10 років –

20; дорослі – 16-18 дихань за 1 хв. Для дітей до 3 років характерне пуерільне дихання.

Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи

Формування серцево-судинної системи плода розпочинається із закладки судин в мезодермі зародкового листа на 2-му тижні і закінчується структурним оформленням серця і крупних судин наприкінці 3-го місяця внутрішньоутробного періоду. До середини четвертого тижня сформовано двокамерне серце, до кінця 5-го тижня – трикамерне. Через овальний отвір передсердної перетинки передсердя з’єднуються між собою. Скид крові відбувається з правого передсердя в ліве, тобто справа наліво, через наявність з лівого боку овального отвору клапану.

Розподіл шлуночка розпочинається з формування на 5-му тижні міжшлуночкової перетинки; із ендокардіального шару утворюються клапани, із загального артеріального стовбура – аорта та легеневий стовбур, які між собою з’єднуються артеріальною (боталовою) протокою. Чотирика-

мерне серце сформовано до кінця 7-8-го тижня і після 8-го тижня починається його переміщення з шиї в грудну порожнину.

У період внутрішньоутробного розвитку кровообіг плода проходить три послідовні стадії: 1) короткої жовткової від моменту імплантації до 2-го тижня життя зародка; 2),

аллантоідної з 8-го тижня вагітності до 15-16-го тижня і 3) стадії плацентарного кровообігу.

Плацентарний кровообіг приходить на зміну аллантоідному, він розпочинається на 3-4-

му місяці внутрішньоутробного розвитку і досягає розквіту в кінці вагітності. Формування пла-

центарного кровообігу супроводжується розвитком плоду і всіх функцій плаценти (дихальної,

видільної, транспортної, обмінної, бар'єрної, ендокринної та ін.). Кровообіг плоду починається в судинах плаценти, звідки кров, збагачена киснем, надходить у вену пуповини. Потім артеріальна кров через венозний (ductus Arancii, аранціїв проток) проток потрапляє в печінку,

звідки через той же венозний проток кров надходить у нижню порожнисту вену, а звідти – в

праве передсердя. Потік крові нижньої порожнистої вени з правого передсердя попадає в ліве через функціонуючий овальний отвір. З лівого передсердя кров поступає в лівий шлуночок, а

звідти – в аорту і в судини голови і верхньої частини тулуба. У праве передсердя надходить та-

кож венозна кров з верхньої порожнистої вени, яка відтікає в правий шлуночок, а з нього – в

125

легеневі артерії, звідки тільки невелика частина крові надходить в нефункціонуючі легені. Ос-

новна маса крові з легеневої артерії через артеріальну (боталову) протоку спрямовується в низхідну дугу аорти, забезпечуючи нижню половину тулуба і нижні кінцівки. Після цього кров,

бідна киснем, через гілки клубових артерій надходить в парні артерії пуповини і через них – в

плаценту. Існування овального отвору між правим та лівим передсердями і артеріального про-

току, що з’єднує легеневу артерію з аортою, дозволяють значній масі крові минути нефункціонуючі легені.

Таким чином, серцево-судинна система плоду забезпечує постачання крові киснем і необхідними поживними речовинами, а також виведення з його організму СО2 і кінцевих продуктів обміну речовин.

Кровообіг новонародженого. При народженні дитини після першого вдиху легені роз-

правляються і наповнюються кров’ю, аранціїв і артеріальний протоки, овальне вікно і залишки пупкових судин закриваються і поступово облітеруються. У новонароджених починають пра-

цювати малий і великий кола кровообігу. Зазвичай до кінця 6-го тижня життя закривається артеріальна протока, до 2-3 міс. – венозна протока, до 6-7 міс - овальне вікно міжпередсердної перетинки.

Серцево-судинна система в процесі росту і розвитку зазнає значних змін. У новонарод-

жених серце відносно велике і складає 0,8% від маси тіла (близько 22 г), а у дорослих – 0,4%,

гістоструктура міокарда до кінця недиференційована, недостатньо розвинута провідна система.

Діаметр легеневої артерії у дітей ширше, ніж аорти до 10-12 років, потім просвіти їх стають од-

наковими, а після статевого дозрівання встановлюється зворотне взаємовідношення. Сумарні просвіти артерій і вен великого крута кровообігу в ранньому віці близькі між собою (1:1), у

дітей старшого віку це співвідношення дорівнює 1:3, у дорослих – 1:5. Система капілярів у дітей розвинута, добре виражена капілярна сітка, їх діаметр відносно і абсолютно ширше, ніж у дорослих. Характерні також переважання симпатикотонії; висока функціональна здатність міокарда.

Анатомічно серце новонародженого займає значний об’єм грудної клітки; кулястої фор-

ми, розташоване вище, ніж у дітей старшого віку. Велика вісь серця лежить майже горизон-

тально, що обумовлено високим стоянням діафрагми. Лівий край серця виходить за середньо-

ключичну лінію, правий – за край грудини. Протягом перших років життя і в підлітковому віці відбувається поворот і переміщення серця всередині грудної клітини, у зв'язку з чим межі його міняються: верхня поступово опускається, ліва наближається до середньо-ключичної лінії, пра-

ва – до краю грудини. Межі відносної серцевої тупості: до 2 років: ліва – 1,5-2 см назовні від лівої середньо-ключичної лінії; права – парастернальна лінія; верхня – ІІ ребро; 2 – 6 років: ліва

– 1,5-0,5 см назовні від лівої середньо-ключичної лінії; права – досередини від парастернальної

126

лінії; верхня – ІІ міжребер’я; 7 – 12 років: ліва – ліва середньо-ключична лінія досередини від неї на 0,5 см; права – по правому краю грудини чи на 0,5 – 1 см назовні; верхня – ІІІ ребро.

Вікові особливості гемодинамічних показників. З віковими анатомічними змінами параметрів серцево-судинної системи у дітей тісно пов’язані зміни функціональних показників,

основними з яких є частота серцевих скорочень, пульс, артеріальний і венозний тиск, ударний і хвилинний об’єми, кількість циркулюючої крові, швидкість кровотоку.

Найбільш лабільний показник гемодинаміки – частота серцевих скорочень, змінюється в процесі росту і залежить як від зовнішніх факторів, так і від внутрішніх (ураження серця,

ендокринні розлади, анемія та ін.) факторів.

Частота скорочень серця (пульсу) у дітей різного віку

(Чеботарьова В.Д., Майданник В.Г., 1999)

	Вік дитини	Частота серцевих скорочень
		(пульсу) за 1 хв.
Новонароджений		140-160
6	міс.	130-135
1	рік	120-125
2	роки	110-115
3	роки	105-110
5	років	100
8	років	90
10 років		80-85
12 років і старше		70-75

Крик, неспокій, підвищення температури тіла, рухи можуть викликати у дітей почастішання пульсу. Перше помітне уповільнення його спостерігається в той час, коли дитина починає утримувати голівку і оглядатися по сторонах, що пов'язано з формуванням зорового аналізатора і підвищенням тонусу блукаючого нерва. Останній посилюється і під час сну, в

зв'язку з чим пульс новонародженого уповільнюється на 10-20, а у дитини тримісячного віку – на 10-15 ударів на хв. По мірі освоєння нових рухових навичок (сидіння, стояння, ходьба) час-

тота серцевих скорочень знижується і до року становить 110-125 ударів за хв.

У дітей часто спостерігається дихальна аритмія; акцент ІІ тону над легеневою артерією;

висока частота функціональних шумів, відносно низький артеріальний тиск (АТ).

Емпірична формула розрахунку систолічного АТ у дітей віком до 1 року:

76±2 n, де n – кількість місяців;

після року: 90±2 n, де n – кількість років.

Діастолічний АТ складає 1/2-2/3 від систолічного.

Для дітей раннього віку характерно зменшення тривалості серцевого циклу, а кровообіг у новонароджених здійснюється вдвічі швидше, ніж у дорослих, що забезпечує краще кровопо-

стачання органів.

127

Таким чином, анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у дітей, такі як відносно велика маса серця, відносно більш широкі отвори серця і просвіти судин є чинни-

ками, що полегшують циркуляцію крові у дітей. Притаманні особливості серцево-судинної сис-

теми для дітей раннього віку: малий систолічний об’єм крові і висока частота серцебиття,

відносно великий хвилинний об’єм крові на одиницю маси тіла, а також особливості енерге-

тичного обміну, що змушують серце виконувати роботу, порівняно більшу, ніж робота серця дорослої людини. Резервні можливості серця в ранньому віці обмежені через більшу ригідність серцевого м’яза і короткої діастоли, високої частоти серцевих скорочень.

Анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей

Закладення органів травлення починається з 3-4-го тижня ембріонального періоду, коли з ентодермальної пластинки утворюється первинна кишка.

Під час внутрішньоутробного розвитку травлення плода проходить ряд етапів. Так, до імплантації зародка в стінку матки, його живлення відбувається за рахунок запасів в цитоплазмі яйцеклітини; наступний етап харчування ембріона – гістотрофний тип - живлення за рахунок секрету слизової оболонки матки і жовткового мішка. Після утворення плаценти основне зна-

чення набуває харчування плода, що забезпечується транспортом поживних речовин з крові матері через плаценту – гемотрофне, або трансплацентарне, яке відіграє провідну роль до на-

родження дитини. Поряд з гемотрофним живленням у плода з 4-5 міс. внутрішньоутробного розвитку починається амніотрофне харчування, тобто діяльність органів травлення. Надход-

ження ферментів в амніотичну рідину відбувається з декількох джерел: 1) від плоду зі слиною і сечею; 2) з тканини плаценти; 3) через плаценту або з крові вагітної жінки. Кишкова трубка плода має високу проникність, ентероцити плода здатні до піноцитозу, тому деякі поживні ре-

човини амніотичної рідини (глюкоза, амінокислоти, деякі дімери, олігомери і навіть полімери)

всмоктуються без попереднього гідролізу. З другої половини внутрішньоутробного розвитку,

клітинами шлунка і підшлункової залози плода секретуються пепсиноген і ліпаза, але їх рівень низький. З неперетравлених залишків вмісту шлунка і кишечнику утворюється меконій.

Амніотрофне харчування та відповідне йому травлення створюють передумови для підготовки органів травлення плода до лактотрофного харчування новонародженого.

Порожнина роту у новонароджених і дітей перших місяців життя відносно мала, язик великий, добре розвинені м'язи рота і щік; в товщі щік є жирові тільця (грудочки Біша), що дає можливість забезпечити процес повноцінного акта смоктання і грудного вигодовування. Слизо-

ва оболонка порожнини рота ніжна, сухувата, багата кровоносними судинами, слини мало, лег-

ко травмується. Слинні залози активно функціонувати починають до 3-4-го місяця життя, через невміння дітей ковтати слина може витікати з рота (фізіологічна слинотеча). У 3-6 місячному віці також може спостерігатися посилення секреції слини, що пов'язане із початком

128

прорізування зубів (подразнення трійчастого нерва) та введенням до раціону прикорму. Ней-

тральна або слабокисла реакція слини у дітей першого року життя сприяє розвитку молочниці слизової оболонки порожнини рота.

Стравохід у дітей раннього віку має воронкоподібну форму і характеризується наявністю трьох анатомічних (фарінгеальне, бронхіальне, діафрагмальне) та двох фізіологічних звужень, обумовлених тонусом м'язової оболонки стравоходу. Аортальне фізіологічне звуження розташовується в місці перетину стравоходу з дугою аорти (на рівні III грудного хребця),

кардіальне – в місці переходу стравоходу в шлунок (на рівні XI грудного хребця). Стравохід у дітей відносно довший, ніж у дорослих, і складає 1/3 довжини тіла (11-16 см), тоді як у дорослих

- 1/4 довжини тіла (до 23-25 см).

Слизова оболонка стравоходу суха і ніжна, залози майже не функціонують. Еластичні волокна і м'язовий шар стравоходу розвинені слабко.

Шлунок у дітей грудного віку розташований горизонтально, дно його і кардіальний відділ розвинені слабко, що призводить до схильності дітей першого року життя до зригування після годування. Ємність шлунка у новонародженого становить 30 - 35 мл, до кінця першого року життя збільшується до 250-300 мл, у 8 років досягає 1000 мл.

Особливістю шлунка у дітей є слабкий розвиток м'язової оболонки дна і кардіального сфінктера на тлі хорошого розвитку пілоричного відділу. Це сприяє синдрому регургітації (зри-

гування) у дитини. Нервово-м'язові структури шлунку морфологічно і функціонально незрілі,

що також призводить досить часто до виникнення пілороспазму та синдрому регургітації у дітей раннього віку. Слизова оболонка шлунка відносно товста, однак шлункові залози розвинені недостатньо. Гістологічна диференціація слизової при народженні дитини незавер-

шена і триває до кінця 2-го року життя. Слизова оболонка шлунка багато васкуляризована, не повністю диференційовані головні, обкладні, додаткові клітини. Еластична тканина шлунка у грудних дітей виражена мало. Ферментний склад шлункового соку не відрізняється від такого у дорослих, тоді як бар'єрна, кислотна і ферментативна активність шлункового соку у дітей пер-

шого року життя значно нижча, ніж у дорослих (рН шлункового соку 4-5, у дорослих - 1,5-2,2).

Протягом першого року життя протеолітична активність шлункового соку зростає в 3 рази. Ос-

новним діючим ферментом шлункового соку є сичужний фермент (лабфермент). Моторика шлунку у дітей перших місяців життя сповільнена, перистальтика в'яла. Час евакуації їжі зі шлунка залежать від характеру вигодовування: при грудному - 2-3 год., при штучному - 3 - 4

год.

Дванадцятипала кишка у новонароджених і дітей перших місяців життя має кільцеподібну форму, яка після 6 місяців поступово стає такою, як у дорослих. Найбільш швид-

ко дванадцятипала кишка росте в перші 5 років життя.

129

Товста кишка починається зі сліпої і переходить у сигмовидну кишку. У дітей раннього віку висхідна її частина відносно коротка. Поперечно-ободова кишка, у зв'язку з малою довжи-

ною брижі, менш рухлива і прикрита печінкою, низхідна – відносно довга. До 4 років висхідна і низхідна частини товстої кишки стають по довжині приблизно рівними. Гаустрація товстої кишки у дітей раннього віку менш виражена. Сліпа кишка у новонароджених та дітей 1-го року життя воронкоподібної форми, після 1 року схожа на сліпий мішок, після 7 років наближається до форми дорослих. У більшості дітей вона розташована вище, ніж у дорослих. Червоподібний відросток у перші два роки має форму воронки з широким входом, через який всередину легко потрапляє вміст сліпої кишки і так самовільно виходить звідти. Довжина відростка у новона-

роджених відносно більше, ніж у дорослих. Розташування його різне. У 60% випадків червоподібний відросток у дітей може опускатися в малий таз. Більші довжина і рухливість сліпої кишки та червоподібного відростка, який легко зміщується, призводять часто до його не-

типового положення, що ускладнює у дітей раннього віку діагностику апендициту.

Сигмовидна кишка в перші роки життя відносно довга, має широку брижу, у зв'язку з чим легко зміщується, що може призводити до перекручування, інвагінації та іншим патологічним процесам. Виникненню інвагінації у дітей раннього віку сприяє і слабкість ілеоцекальної заслінки. Вигини сигмовидної кишки в ранньому віці можуть бути глибокими,

що сприяє розвитку звичних запорів, особливо на 1-му році життя. Пряма кишка у новонарод-

жених і дітей грудного віку також відносно довше, ніж у дорослих, і не має ампулярної части-

ни. Слизова і підслизова оболонки її погано фіксовані і легко можуть випадати при напрузі ди-

тини. Високий ступінь анатомічної свободи кишечнику через відносно довгі брижі, незрілість міжм'язового і підслизового сплетінь сприяють розвитку спазму кишечнику і кишкової кольки

(або кольки немовлят). Для дітей раннього віку також притаманна більш висока, ніж у дорос-

лих, всмоктувальна здатність і водночас недостатня бар'єрна функція, що призводить до підвищення проникності слизової оболонки для токсинів і мікробів.

Секреторний апарат кишечнику при народженні дитини в цілому сформований, в киш-

ковому соку знаходяться ті ж ферменти, що й у дорослих, але активність їх значно нижча. Під впливом кишкових ферментів, головним чином підшлункової залози, відбувається розщеплення білків, жирів і вуглеводів. Акт дефекації у грудних дітей відбувається рефлекторно без участі вольового моменту, і лише наприкінці першого року життя дефекація стає довільною.

Печінка у новонароджених є одним з найбільших органів і займає майже половину об'єму черевної порожнини. Печінка виходить з-під краю реберної дуги на рівні серединно-

ключичної лінії на 2-3 см у дітей до 6 міс життя, у віці від 6 міс до 2 років – на 1,5 см, у віці 3-6

років – на 0,5-1 см. У віці понад 6 років печінка, як правило, не виступає з-під реберної дуги.

130

Мікробна колонізація кишечнику у внутрішньоутробному періоді життя розпочинається з моменту початку ковтання амніотичної рідини плодом. На першому році життя травний тракт дитини практично від стерильного стану досягає високого ступеня бактеріальної колонізації,

яка дуже близька за складом до мікробіоти кишечника дорослих людей. У перші тижні життя кишкова мікрофлора, в основному, представлена стафілококами, стрептококами та ентеробактеріями. Згодом, протягом перших місяців життя, колонізація кишечнику відбувається за рахунок аеробних і факультативно анаеробних бактерій. На відміну від устале-

ного уявлення, біфідобактерії рідко є основними компонентами мікрофлори травного тракту. У

більшості дітей біфідофлора з'являється лише через кілька місяців після народження, але і в по-

дальшому не домінує над іншими представниками мікробіоти. Становлення мікробіоти новона-

роджених знаходиться у високому ступені залежності від характеру пологів. При природних пологах кишкова мікрофлора новонародженого за складом нагадує вагінальну мікробіоту своєї матері. В її складі переважають Lactobacillus, Prevotella або Sneathia sрр. У кишечнику дітей,

народжених за допомогою кесаревого розтину, домінують бактерії, для яких характерна колонізація шкірної поверхні, такі як Staphylococcus, Corynebacterium, і Propionibacterium sрр. В

ранньому післяпологовому періоді коменсальна кишкова мікрофлора стимулює дозрівання механізмів місцевого та системного імунітету новонародженого.

Таким чином, незважаючи на значну незрілість елементів системи травлення у дітей раннього віку, вона має ряд структурних і функціональних особливостей, що дозволяють дитині адаптуватися до мінливих умов харчування, зберігаючи високий рівень обміну речовин і енергії росту. Цьому служить відносно велика довжина кишечнику, переважання в перші місяці життя пристінкового травлення, велика кількість судин в слизовій оболонці кишечнику і підвищена її проникність. Встановлено також, що при збільшенні будь якого з компонентів в їжі – білків,

жирів або вуглеводів – значно зростає активність відповідних ферментів – протеаз, ліпаз або карбоангідраз.

Анатомо-фізіологічні особливості сечової систем у дітей

Нирки – найважливіший орган підтримання рівноваги і відносної постійності внутрішньої середи організму (гомеостазу). Нирки плоду починають функціонувати з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. Сеча гіпотонічна і містить малу кількість натрію, хлору і сліди фосфатів. У сечовому міхурі новонародженого завжди виявляється невелика кількість сечі, причому осмотичний тиск її вище, ніж плазми. Чим менше вік дитини, тим значніше їх відмінності за структурою і функцією від нирок дорослого. Маса нирок у новонароджених ста-

новить 1/100 маси тіла, тоді як у дорослих-1/220-1/200. Розміри нирок зростають до 20 років,

частковість їх зникає до 2 років. Якщо часткова структура нирок зберігається у старшому віці,

то це вважається аномалією розвитку – губчата нирка. Мозковий шар нирок виражений достат-

131

ньо, на відміну від коркового, який у 4 рази тонший. Нефрони є основною структурно-

функціональною одиницею нирок, однак при народженні їх структура морфологічно незріла:

клубочки не остаточно диференційовані, їх епітелій циліндричний, діаметр канальців в 2 рази менший, ніж у дорослих, петля Генле також недорозвинена, у вигляді малого завороту. Ниркові миски у дітей за формою і структурою істотно не відрізняються від таких у дорослих, але їх стінки мають слабо розвинені м’ язові та еластичні волокна, що сприяє застою сечі і розвитку запалення.

Сечоводи у дітей грудного віку відносно широкі і більш звиті, ніж у дорослих. Довжина сечоводу у новонароджених дорівнює 4-7 см, до 1 року - 10 см, до 4 років - 15 см, у дорослого - 20-28 см. У дітей до 10-12 років життя притаманний короткий внутрішньоміхурний сегмент се-

човоду, слаба розвиненість м’язових волокон сфінктерів сечоводу, що може призводити до роз-

витку міхурово-сечовідного рефлексу. М'язові елементи в стінці сечоводу розвинені слабко, а

еластичні майже відсутні, до кінця першого року життя характерна складчастість будови слизової оболонки. Все це може призвести до формування мегауретера, гідронефрозу, розвитку запалення.

Сечовий міхур у новонароджених та дітей 1-го року життя розташований в надлобковій області, його передня стінка прилягає до передньої черевної стінки і не покрита очеревиною, на

2-му році він опускається в малий таз. Сечовивідний канал у новонароджених хлопчиків по довжині дорівнює 5-6 см. Зростання його йде нерівномірно: дещо сповільнюється в ранньому віці і прискорюється в період статевого дозрівання. До 16 років довжина уретри досягає свого максимуму - 16-18 см. У новонароджених дівчаток довжина уретри дорівнює 1 -1,5 см, до 1 ро-

ку - 2,2 см, до 16 - 3,2 см. Слизова оболонка сечівника у дітей дуже тонка, ніжна, легко уразли-

ва, м’язові та еластичні волокна нерозвинені, складчастість її слабко виражена.

Анатомо-морфологічні особливості нирок і сечовивідних шляхів визначають функціональний стан сечовивідної системи у дітей в різні вікові періоди. Клубочкова фільтрація і канальцеві реабсорбція у новонароджених дітей недосконала, значно нижча ніж у дорослих (30-50% і 20% показників дорослих відповідно). Тому у дітей раннього віку може ви-

никати транзиторна глюкозурія, більш швидке порушення кислотно-основної рівноваги, при патологічних станах - ацидоз або алкалоз. Низька концентраційна здатність нирок у дітей ран-

нього віку обумовлена функціональною незрілістю останніх, що призводить до невисоких показників відносної щільності сечі: у новонароджених в перші дні – 1006-1012; 1002-1006 – у

дітей першого року життя та 1012-1025 і вище в 10-12-річному віці.

Добовий діурез у новонароджених у перший день життя становить близько 60 мл,

наприкінці першого місяця – 200-300 мл, першого року – 600 мл. Емпірична формула для роз-

рахунку добового діурезу у дітей до 10 років наступна:

132

V = 600 + 100 (n-1), V - добовий діурез, n – вік дитини.

Після 10 років добове сечовиділення становить біля 1700-2000 мл. Частота сечовипус-

кань на добу у новонародженого становить 4-5, до 6 міс. – 20-25; від 6 міс. до 1 року – 15-16; 3 –

5 років – 10; 7 – 8 років 7-6; 10 – 12 років – 5-6 разів на добу.

Таким чином, анатомо-фізіологічні особливості розвитку нирок і сечовивідних шляхів свідчать про їх морфологічну і функціональну незрілість. Однак, при дотриманні фізіологічних умов навантажень на організм дитини, відповідно віковому періоду, функціонування сечової системи забезпечує підтримку гомеостазу. Небезпека порушень гомеостазу виникає, насампе-

ред, при захворюванні дитини.

Питання для самопідготовки.

1.Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання у дітей.

2.Яка нормативна частота дихань у дітей різного віку?

3.Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей.

4.Розвиток органів травлення людини у внутрішньоутробному періоді.

5.Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у дітей.

6.Розвиток серцево-судинної системи людини у внутрішньоутробному періоді.

7.Яка частота серцевих скорочень у дітей різного віку?

8.За якими формулами можна визначити нормативні показники систолічного та діастолічного артеріального тиску у дитини?

9.Особливості кровообігу плода та новонародженого.

10.Анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дітей.

Тести.

1.До якого віку у дітей будова нирок дольчаста?

A.до 1-го року

B.до 2-х років

C.до 3-х років

D.до 10 років

E.до 14 років

2.Співвідношення товщини коркового та мозкового шарів нирок у новонародженого становить:

A.1/2

B.1/3

C.1/4

D.1/5

E.1/10

133