12.2.Чим небезпечні для здоров'я людини інфекційні захворювання свійських тва­рин?

Найбільш розповсюджені наступні інфекцій­ні захворювання свійських тварин

Сибірка — гостре інфекційне захворюван­ня людей і тварин. Протікає в трьох формах: шкірної, кишкової і легеневої. Інкубаційний пе­ріод — .1—3 дні. Може передаватися від тварини до людини. Для захисту від сибірки існують специфічні сиро­ватки.

Сап — інфекційне захворювання непарнокопитих тварин і людини. Ін­кубаційний період — від 3 до 21 доби. У людей захворювання часто закін­чується смертю через 2—3 тижні. Засобів лікування проти сапу немає, тому усі хворі тварини піддаються знищенню.

Ящур — гостре, надзвичайно контагіозне захворювання парнокопитих. Хворіє велика і дрібна рогата худоба, свині, олені. Люди хворіють рідко, в основному, діти. Інкубаційний період — від 1—3 до 14 днів. Ящур викли­кає загибель 20—50 % великої рогатої худоби і до 60—80 %свиней. Зара­ження людини відбувається, головним чином, через споживання сирого молока хворих тварин, хоча можливе і зараження під час догляду за хво­рими тваринами через садна і подряпини на шкірі.

Чума великої рогатої худоби — гостре інфекційне захворювання з ін­кубаційним періодом 2—7 днів. Смертність тварин становить 50—100 %. Для профілактики захворювання застосовують вакцину, хворий тварин знищують.

Чума птахів — інфекційне, надзвичайно контагіозне захворювання з інкубаційним періодом 3—8 днів. Смертність птахів становить 80—100 %. Для профілактики застосовують вакцинацію.

Лептоспіроз — інфекційне захворювання, основними носіями якого є мишї-полівки, сірі пацюки, їжаки, землерийки, а також велика рогата ху­доба, свині. Найчастіше лептоспірозом хворіють люди, що працюють у тва­ринницьких господарствах, на м'ясокомбінатах, у собачих розплідниках, у заболочених лісах. Інкубаційний період від 3 до ЗО днів.

Сказ — інфекційне захворювання тварин, що передається людині че­рез укуси тварин. Симптоми захворювання: підвищення температури, збудження, тривожність, переривчасте дихання, загострення тактильної, слухової і зорової чутливості, утруднення при ковтанні рідини, судороги. Далі настає агонія і смерть. Хворих тварин знищують. Профілак­тика полягає в якомога швидшому введенні антирабичної сироватки за спеціальною схемою.

Тому після укусу, навіть якщо у тварини немає ознак сказу, потрібно негайно промити рану великою кількістю води, перекисом водню, шкіру навколо рани змазати йодом і накласти чисту пов'язку, потім звернутися до лікаря. До щеплень потрібно приступити негайно у випадку, якщо людину вку­сила тварина з ознаками сказу чи при укусі людини в обличчя, голову, шию будь-якими тваринами

Білет № 13

13.1. Назвіть основні правила переходу проїж­джої частини за різних умов видимості.

Пішоходи повинні переходити проїжджу час­тину вулиці по пішохідних переходах. Переходи бувають наземні, підземні і надземні.

Наземний перехід — це ділянка проїжджої частини. Надземні і підземні переходи — це спе­ціальні споруди, призначені для руху через про­їжджу частину без виходу на неї.

Якщо в зоні видимості немає переходу або пе­рехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходи­ти її під прямим кутом до краю проїжджої частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки.

У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

Пішоходи, які не встигли закінчити перехід, повинні знаходитися на «острівці безпеки» або осьовій лінії.

Переходячи вулицю, потрібно подивитися ліворуч, а дійшовши до сере­дини проїжджої частини,— праворуч.

Якщо вулиця з однобічним рухом, треба подивитися ліворуч або право­руч, тому що по такій дорозі транспорт їде в одному напрямку.

Опади, туман, ожеледь впливають на стан поверхні проїжджої частини дороги і на її видимість. Умови, що погіршують стан проїжджої частини та її видимість, називаються складними дорожніми умовами.

Для-того щоб уникнути травмування пішоходів у складних дорожніх умовах, необхідно:

—-' переходити дорогу, лише переконавшися в тому, що проїжджа части­на вільна, а транспорт, що наближається, знаходиться на достатній відстані;

— не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті повороти або зиґзаґи;

— у темний час доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи по­винні потурбуватися про те, щоб чітко виділити себе на проїжджій частині або узбіччі.

В умовах обмеженої оглядовості ліворуч проїжджу частину дороги не­обхідно переходити на відстані не менше 50 м від ТЗ, що стоїть спереду або обійти його ззаду.

В умовах обмеженої оглядовості праворуч дорогу необхідно переходити на відстані не менше 50 м від ТЗ, що стоїть, спереду або ззаду.

Момент переходу проїжджої частини дороги вибирається при дотриман­ні перелічених вище умов, коли, подивившись спочатку ліворуч, а потім праворуч, пішохід у межах зазначеної в попередньому пункті відстані не побачить транспортних засобів, що рухаються..