19.1. Розкрийте можливі наслідки техноген­них аварій з викидом в атмосферу силь­нодіючих хімічних речовин.

Об'єкти господарювання, на яких використо­вуються сильнодіючі хімічні речовини, є потен­ційним джерелом техногенної небезпеки. При аваріях устаткування або руйнуваннях цих об'єктів можуть виникнути масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських рослин сильнодіючими хімічними речовинами. .

Головний уражаючий фактор — хімічне за­раження приземного шару-атмосфери. Можливе також зараження водних джерел, ґрунту, рос­линності. Енергетичні й теплові системи виходять з ладу, тому що більшість сильнодіючих хімічних речовин є агресивними щодо металів, пластмас та інших матеріалів.

Особливо небезпечні аварії, при яких відбувається некерований викид хімічних речовин. Такі аварії виникають у результаті вибуху, пожежі, по­ломки технологічного устаткування, стихійного лиха, залізничної катас­трофи. При таких аваріях токсичні продукти виділяються в атмосферу у вигляді газу, пари чи аерозолю, утворюючи хмару, що може поширюватися на великі відстані. У населених пунктах стійкість зараження сильнодіючи ми хімічними речовинами звичайно більша, ніж на відкритій місцевості.

При загрозі хімічного ураження, а також при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах сигнали небезпеки передаються за допомогою гудків, сигналів автомобілів; по місцевому радіо й телебаченню передається сигнал «Увага всім!».

Почувши інформацію про аварію, необхідно надягти індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри Закрити вхідні двері, вікна й кватирки ,вимкнути електроприлади, перекрити газ, погасити вогонь у печах.

Виходити із зони ураження треба в бік, перпендикулярний до напрямку вітру.

Якщо відсутні засоби індивідуального захисту, поблизу немає сховищі і немає можливості залишити район аварії, треба залишитися в приміщенні, увімкнути радіо й чекати повідомлення.

У вогнищі хімічного ураження через небезпеку вибуху не можна користуватися відкритим полум'ям, газом, побутовими електроприладами ;

При наданні першої допомоги при отруєнні хлором постраждалого в першу чергу треба винести із зони з підвищеною концентрацією хлору на піднесене, добре провітрюване місце. При цьому на дихальні шляхи постраждалого треба накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену або водою.

19.2. Як надати першу допомогу при укусах отруйних тварин, які мешкають на те­риторії України?

При укусах бджіл (ос, джмелів) може виник­нути місцева або загальна реакція.

Місцева реакція виявляється у вигляді силь­ного болю, сверблячки, жару, почервоніння і припухлості в місці укусу. Три­валість місцевої реакції — 1—8 діб.

Загальна реакція може бути токсичною та алергійною.

Токсична реакція виникає у випадку, якщо людину ужалять одразу кілька десятків або сотень комах. Важкість загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, що потрапила в організм. Доза отрути від укусу п'ятисот і більше комах смертельна для людини. Ознаки загальної токсичної реакції: кропивниця висока температура, різкий головний біль, блювота, марення, судороги.

Алергійна реакція . Для її розвитку кількість отрути значення не має. Достатньо, щоб людину вжалила одна комаха. Алергійна реакція не виникає після першого укусу, але з кожним наступним вона стає все більш важкою. Ознаки алергійної реакції: кро­пивниця, набряк обличчя, вушних раковин, язика і гортані. В окремих випадках зустрічаються ускладнення дихання, прискоре­не серцебиття, біль у животі, нудота, блювота, можлива нетривала втрата свідомості.

Перша допомога полягає у припиненні надходження отрути у тканини та її поширення. Для цього необхідно обережно видалити жало разом з отруйним мішечком, підчепивши нігтем знизу вгору. Для послаблення токсичної реакції потрібно прикласти до місця укусу шматочок цукру, що всмоктує в себе отруту з рани і запобі­гатиме появі набряку. При загальній токсичній реакції необхідно звернутися до лікаря, а до його приходу з метою запобігання усмоктуванню отрути на місця укусу необхідно покласти грілку з льодом. При укусах неотруйних змій на місці укусу залишаються сліди від укусу у вигляді двох серпоподібних смужок, що утворюють півовал із дрібних точок. При укусі отруйних змій у передній частині між серпоподібними смужками залишаються дві ранки, з яких у більшості випадків витікає кров. Отрута змії дуже складна за своїм хіміч­ним складом та являє собою комплекс речовин білкового походження. Вона руйнує еритроцити крові, порушує згортання крові, збільшує проникність клітинних мембран, уражає нервову і серцево-судинну системи. При укусі змії можливі алергійні реакції аж до анафілак­тичного шоку.

Перша допомога полягає у висмоктуванні з рани крові разом з отрутою. Робити це можна тільки за відсутності ран і саден у слизовій оболонці рота і при здорових яснах. Рану необхідно обробити розчином йоду, спиртом, одеколоном. Висмоктавши отруту, необхідно обмежити рухи постраждалого, надавши укушеній кінцівці піднятого положення. Для найшвидшого виведення отрути постраждалого слід часто поїти . Під час лікування укусів змій найбільш ефективною є полівалентна протизміїна сироватка, але вводити її слід не більше ніж через 30 хвилин після укусу. '

При укусах змій категорично забороняється: накладати джгут вище місця укусу

-припікати місце укусу вогнем, хімічними препаратами;

-розрізати рану на місці укусу.

Подорожуючи в горах, у лісі, необхідно вжити запобіжних заходів: узути надійне взуття, одягти широкі штани і заправити їх у взуття так, щоб утво­рився. Перш ніж ступити на землю, необхідно переконатися у відсутності змій.

Білет № 20