Тема 2: Українські землі у складі іноземних держав (хіv-XVI ст.). Україна у XVI – першій половині XVII ст.

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• особливості перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського;

• еволюцію козацтва та його вплив на формування національної свідомості українського народу;

• Берестейську унію (1596 р.) православної церкви з католицькою і реакцію на неї в українському суспільстві

• основні культурні досягнення на українських землях в ХIV-ХVI ст.

План вивчення теми

1. Велике князівство як форма політичної держави литовців та українців. Зовнішня політика Великого князівства Литовського.

2. Антифеодальний рух на західноукраїнських землях. Опришківство.

3. Культура України в ХVI - початок ХVII ст. Освітній рух. Роль братств.Запорізька Січ. Селянсько-козацькі повстання на Україні кінця ХVI - першої третини ХVII ст. К. Косинський, С. Наливайко, М. Жмайло, Т. Федорович (Трясило), І. Сулима, П. Павлюк, Я. Острянин

Методичні рекомендації

При вивченні першого питання слід знати, що перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського мало такі політичні особливості:

• всі українські землі, що опинилися у складі Литовської держави, вважалися власністю династії Гедиміновичів, зберігаючи, особливо на перших порах, попередній політико-адміністративний устрій, певну автономію, правову традицію, давні місцеві звичаї, православну віру, яку активно переймали литовські правителі;

• руські князі та бояри на підставі угод з великим князем литовським служили йому як васали;

• в адміністративно-політичному устрої українських земель стає помітною ініційована Литвою централізація влади.

Розглядаючи друге питання, необхідно звернути увагу на наступне. Поява козацтва започаткувала формування якісно нового типу політичної людини в Україні. Козацтво засвідчило новий рівень політичної самосвідомості народу. Головними складовими її ставали усвідомлення поняття свого краю від Карпат до Сіверського Дінця, від Полісся до Чорноморського узбережжя (а не лише землі як общинного поля чи власної ділянки), який належить відвойовувати та освоювати; українського козацького народу, що є відмінним та протистоїть ляхам, татарам, московитам; прагнення до волі замість залежності; військова звитяга замість пасивності; усвідомлення значимості самоорганізації на демократичних засадах. З появою козацтва розпочалось формування української політичної теоретичної думки. В її основі - політична спадщина (традиції) попередньої доби: Київської Русі, доповнена та розвинута новітніми концепціями - релігійно-політичними (православних церковних братств), військово-організаційними (С. Баторій, Й. Верещинський), військово-політичними (П. Сагайдачний). Політична структура козацтва у формі Запорозької Січі стала ядром боротьби за національне визволення. Навколо неї групувались всі інші політичні сили суспільства: реєстрові козацькі формування, церковні братства, міські самоврядування, шляхетські повітові сеймики та українські делегації на Вальні сейми Речі Посполитої. Українці в особі козаків повернулись на міжнародну політичну арену як захисники християнського світу від мусульманської загрози. Вони стали важливим політичним чинником на теренах Східної Європи, з яким рахувалися правителі не лише сусідніх держав.

Розглядаючи третє питання, необхідно визначити, що духовне життя України наприкінці ХIV- поч. ХVI ст. характеризується соціокультурними змінами. Відбивається переорієнтація світогляду із візантійсько-слов’янського на західноєвропейський. Культура розвивається в складних і несприятливих обставинах. В цей час зароджуються нові народно історичні жанри - історичні пісні та думи. Специфіку будівництва визначила оборонна архітектура. Унікальним явищем в історії українського малярства є живописне багатство ікон ХV ст. -ХVI ст. Треба зрозуміти й наступне. Деякі українські церковні ієрархи засобом подолання кризи в православній церкві (діяльність братств вони вважали одним з її проявів) та упередженості польського католицького керівництва стосовно українців вважали унію з католицькою церквою, що відповідало настроям частини тогочасного українського суспільства. Виникнення греко-католицької церкви стало подією в політичному житті України, яку не можна оцінити однозначно. З одного боку, українське суспільство замість очікуваного порозуміння ще більше розкололось; розпочалась довготривала завзята внутрішня боротьба, яка стала одним з головних чинників політичного життя до початку Визвольної війни у 1648 р. В кінці 16-першій половині 17 століття, майже по усіх українських землях розгорнулися козацько-селянські повстання. З іншого - саме греко-католицька церква на західноукраїнських землях протягом XVIII-XX ст. була могутнім фактором збереження національної самосвідомості українців.