Ключові терміни

Кріпосництво — термін походить від юридичного документу («крепость»), який фіксував прикріплення селян до землі, що належала поміщику, феодалам.

Абсолютизм — (від лат. absolutus — безумовний) — необмежена монархія, форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі — монархові, та для якої характер­ний найвищий ступінь централізації державної влади.

Імперія — (від. лат. emperium — влада, панування) — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, ек­спансії та інших форм поширення впливу наддержави.

Національне питання — сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що виявляються у процесі взаємного спілкування різних націй, етносів, народностей.

Шовінізм (франц. chauvinisme — від імені капрала наполеонівської армії А. Шовіні) — агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації, національно забарвлена пихатість, схиль­ність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Декабристи — представники передової частини російського дво­рянства, які виступили проти кріпосницького гноблення селян. Во­ни усвідомили неможливість існування старої феодальної системи і пішли на створення конспірованих організацій з метою здійснення державного перевороту.

Кирило-Мефодіївське товариство — таємна антикріпосницька організація, що діяла з кінця 1845 р. до березня 1847 р. у Києві; вона була названа на честь слов'янських просвітників, проповідників православної християнської релігії IX ст. Кирила і Мефодія. Серед членів товариства був і видатний український поет і мислитель Т. Шевченко.

Москвофіли і народовці — представники двох конкуруючих суспільно-політичних течій в освітніх колах українського населен­ня Австрійської монархії; вони відрізнялися підходами до перспек­тив національно-визвольної боротьби українців, що мешкали в імперії Габсбургів.

Громади — напівлегальні гуртки, що з'явилися на початку 60-х рр. XIX ст.; вони складалися з представників української інтелігенції — вчителів, письменників, лікарів, ліберальних поміщиків, а діяльність громад була, в основному, культурно-просвітницькою: розвиток народної освіти, формування історичної свідомості українського народу, висування перед владою національно-культур­них вимог.

Політичні партії (від лат. рагііз — частіша, група, відділ) — доб­ровільні об'єднання людей, що прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, а також задоволення спільних інтересів; партія — це організована частина суспільства, яка покликана формувати і захищати інтереси відповідної соціальної групи, народу, нації, використовуючи різні методи і засоби (як парламентські, так і радикальні, революційні).

Бібліографічний список до теми

1. Історія України. Нове бачення: В 2-х т. - К.: Україна, 1995.

2. Історія України: Посібник. /За ред. Г.Д. Темка, Л.С. Турчієнка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 480 с.

3. Історія України. /Керівник авт.кол. Ю. Зайцев. - Львів, 1998.

4. Костомаров Н.И. Две русские народности.- К.-Х.: Майдан,1991.

5. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред. В.І. Танцюри. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.

6. Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т.1,2. - К., 1995.

7. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. - К., 1995.

8. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея. - К., 1997.

9. Субтельний О. Україна: історія. - К., 1996.