1 Особа

	Однина	Множина
Н	Я	МИ
Р	МЕНЕ	НАС
Д	МЕНІ	НАМ
З	МЕНЕ	НАС
О	МНОЮ	НАМИ
М	(на)МЕНІ	(на)НАС

2 Особа

	Однина	Множина
Н	ТИ	ВИ
Р	ТЕБЕ	ВАС
Д З	ТЕБЕ	ВАС
О	ТОБОЮ	ВАМИ
М	(на)ТОБІ	(на)ВАС

3 Особа

	Однина	Множина
Н	ВІН, ВОНА, ВОНО	ВОНИ
Р	ЙОГО, НЬОГО, НЕЇ, ЇЇ	ЇХ, НИХ
Д	ЙОМУ, ЇЙ	ЇМ
З	ЙОГО, НЬОГО, ЇЇ	ЇХ, НИХ
О	НИМ. НЕЮ	НИМИ
М	(на) НЬОМУ, НІМ, НІЙ	(на) НИХ

Очікуване виконання.

Особові займенники змінюються за числами і відмінками;

У непрямих відмінках займенників 3-ої особи після прийменника з’являється приставний Н: у нього, до неї, у них.

Інформація.

Послідовність розбору займенника як частини мови.

1. Займенник, його загальне значення.

2. З яким слово співвідноситься у тексті?

3. Початкова форма.

4. Розряд за значенням.

5. Рід (якщо є).

6. Число (якщо є).

7. Відмінок.

Домашнє завдання.

1. Випишіть з будь-якого художнього твору невеличкий уривок, який можна вважати текстом. Доведіть, що він є текстом. Підкресліть у ньому займенники. Які з них є особовими? Використовуючи отримані на уроці знання, зробіть розбір особових займенників.

2. Напишіть діалог (5-7 реплік), використовуючи особовий займенник Ви при звертанні до однієї особи.

Отже мета уроку, як і загальна мета навчання української мови становить системне утворення. Основою будь-якої системи є взаємозв’язок компонентів, йдеться про взаємозв’язане досягнення цілей навчання, виховання і розвитку на уроках української мови.

9. Організація на уроці виконання різноманітних навчальних дій і видів діяльності.

Організація навчальної діяльності з рідної мови існує не сама для себе, а щоб забезпечити оволодіння учнями змістом навчального матеріалу, реалізацію комплексу навчальних цілей, які стоять перед навчальним процесом. Однак спостереження за навчальним процесом у школі переконує, що вчителі недостатньо зорієнтовані на те, що в структуру змісту уроку входять різні компоненти, засвоєння кожного з них вимагає специфічної діяльності учнів, і це визначає потребу в організації різних видів діяльності, а отже, різних навчальних дій у їх взаємозв'язку.

Цілі навчання, виховання й різнобічного розвитку учнів на уроках української мови досягаються лише за умови виконання учнями різноманітних навчальних дій і видів діяльності. Природно, що в умовах сорока п'яти хвилин уроку всі навчальні дії повинні виконуватись у тісному взаємозв'язку, у вигляді різних комбінацій, сукупність яких визначає технологію навчального процесу. За такого підходу кожен факт засвоєння нових знань про мову й мовлення, формування відповідних умінь і навичок одночасно становить акт розширення кругозору, виховання інтересів, якісного вдосконалення розумових здібностей учнів, формування їх інтелекту, пам'яті, розвитку мовлення, духовності, емоційно-естетичної сфери, наближення до морального ідеалу, без чого неможливе формування мовної особистості. Організовуючи різноманітні види діяльності і навчальні дії у їх взаємозв'язку, учитель залучає учнів до виконання найрізноманітнішіх видів діяльності й тим самим реалізовує розмаїття цілей навчання, виховання й розвитку.

Зауважимо, що останнім часом багато говорять про організацію на уроках різноманітних видів діяльності., але нерідко така орієнтація веде до того, що різноманітність стає самоціллю. Досить часто вчителі не враховують взаємозв'язків у реалізації навчальних цілей і відповідно організації різних навчальних дій і видів діяльності, будують навчальний процес на уроці без урахування цих зв'язків. Успішна реалізація комплексу навчальних цілей можлива лише за умови взаємозв'язаного виконання різних видів діяльності і відповідно різноманітних навчальних дій. Сукупність виконуваних навчальних дій і видів діяльності зумовлюється насамперед змістом і характером навчального матеріалу. Але вона залежить і від інших чинників, зокрема від загальної мети навчання української мови − формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості. Відповідно до мети навчання української мови і до мети організації уроку добирається і дидактичний матеріал.

Розглянемо урок з теми «Загальне поняття про дієприкметник». Розпочнемо урок з роботи з текстом: «Мчить серединою ріки легкий глісер, залишаючи позаду себе буруни шумовиння, збиваючи два високих вали води. Стоїть юнак над самою водою, підставивши лоскотливим хвилям мускулисті ноги, мружачи від сонця блакитні очі, молодий, задоволений, гарний, мимоволі привертаючи до себе людську увагу». (В.Козаченко).???????

Завдання 1. Виразно прочитайте текст. Значення яких слів вам незрозуміле? Користуючись словником, визначте лексичне значення слів «глісер», «бурун». Перепишіть, позначте орфограми, поясніть їх. До якого стилю належить текст? Які особливості цього стилю? Визначте тип мовлення, арґументуйте свою відповідь. Перечитайте текст повторно. Яку картину ви бачите у своїй уяві? Які слова створюють динамізм зображення? Якими словами вимальовується стрімка, красива постать юнака, його зовнішність? Виділіть у тексті слова зі значенням дії. Які з них означають основну дію? Які додаткову?

Очікуване виконання. Поданий уривок належить до художнього стилю мовлення. Йому властива образність, емоційність, багата лексика, складний синтаксис. В уяві багатьох учнів, за їх словами, виникає така картина: Мчить на хвилях швидкий глісер. У ньому юнак на весь зріст. Картина дуже сонячна, яскрава, динамічна. За глісером — буруни води. Юнак стоїть, підставивши лоскотливим хвилям мускулясті ноги, мружачи від сонця блакитні очі, привертаючи увагу людей. Він «молодий, задоволений, гарний». Дію передають слова: мчить, залишаючи, збиваючи, стоїть, підставивши, мружачи, привертаючи. Слова «мчить», «стоїть» означають дії, які виконують підмети, відтак це присудки, отже, основні дії. Слова «залишаючи», «збиваючи», «підставивши», «мружачи», «привертаючи» означають дії, які здійснюються в процесі виконання основної дії, отже, вони виражають додаткові дії.

Завдання 2. Слова, які означають додаткову дію при основній, називаються дієприслівниками. Поставте запитання до дієприслівників. Яким членом речення вони є? Випишіть словосполучення з дієприслівниками. Виконайте граматичний розбір цих словосполучень. З якими словами (частинами мови) вступають дієприслівники в словосполучення? Головним чи залежним словом виступають?

Очікуване виконання. Залишаючи буруни, привертаючи увагу, залишаючи позаду, мчить залишаючи).

що? до кого?

залишаючи буруни привертаючи до себе

дієприсл. іменник дієприсл. займенник

з прийменником

де? як?

залишаючи позаду мчить залишаючи

дієприсл. прислівник дієсл. дієприсл.

Дієприслівники вступають у словосполучення з іменниками, займенниками, прислівниками як головне слово, з дієсловами — як залежне).

Завдання 3. Якщо дієприслівник одночасно означає дію та її ознаку, об'єднує в собі значення дієслова й прислівника (семантичні ознаки), то природно припустити, що дієприслівникові властиві й граматичні ознаки, спільні з дієсловом і прислівником. Зробивши граматичний розбір помічених у тексті слів, укажіть, які ознаки дієслова і прислівника має дієприслівник.

(1.Стоїть — дієслово, означає дію. 2.Морфологічні ознаки: 1) Початкова форма — стояти. 2) Постійні ознаки: а)недоконаний вид, неперехідне; б) друга дієвідміна, 3)Непостійні ознаки: а)дійсний спосіб; б)однина; в)теперішній час. 3. Синтаксична роль — присудок.

1.Мимоволі — прислівник, виражає ознаку дії. 2.Морфологічна ознака — незмінюване слово. 3.Синтаксична роль — обставина. Привертаючи увагу як? — Мимоволі. Залишаючи буруни де? — Позаду.

1.Залишаючи — дієприслівник, виражає додаткову дію.

Мчить як? — роблячи, залишаючи. 2. Морфологічні ознаки: 1) Перехідний — залишаючи що? 2)Недоконаний вид. 3) Теперішній час. 4) Незмінювана форма. 3.Син­так­сич­на роль — обставина. Мчить як? — Залишаючи.).

Завдання 4. Запам'ятайте, що дієприслівники є особливою формою дієслова. Використовуючи одержані знання, поясніть, як ви це розумієте.

Завдання 5. Спираючись на знання дієприкметникового звороту, визначте дієприслівниковий. Поясніть розділові знаки в тексті. Прочитайте текст, дотримуючись інтонації. Підкресліть дієприслівникові звороти як члени речення. Врахуйте, що дієприслівниковий зворот є одним членом речення.

Завдання 6. Прочитайте текст, опускаючи дієприслівники (додаткові дії) і дієприслівникові звороти. Що змінилось? З якою метою використовуються дієприслівникові звороти?

(Перебудований текст значно бідніший від оригінального, менш виразний, менш конкретний, менш точний. Дієприслівники дозволяють не тільки описати дію, конкретизувати її, але й указати на ту чи іншу обставину. Важливість використання дієприслівників у мовленні полягає в тому, що вони виділяють основну дію в ряду інших. На фоні додаткової дії яскравіше виступає основна, виявляються смислові відносини між двома або декількома діями).

Завдання 7. Знайдіть дієприслівники в поданому нижче тексті, відповідь обґрунтуйте. Поставте розділові знаки, поясніть їх. Виразно прочитайте текст, дайте його стильову й типологічну характеристику, розкрийте особливості побудови. Поставте запитання за змістом тексту, побудуйте відповіді на них. Яку роль виконують у тексті дієприслівники та дієприслівникові звороти? Поясніть це на прикладі кожного з них.

«Андріївський вечір»

Ввечері на «Андрія», зібравшись до просторої хати, хлопці й дівчата розпочинають кусання калити «Андріївський вечір».

Калита — це великий корж з білого борошна. Дівчата, беручи участь у готуванні калити, місять тісто по черзі, починаючи з найстаршої дівки і закінчуючи дівчам років десяти.

Оздобивши калиту сухими вишнями, печуть у печі, запікаючи так, щоб вгризти її було трудно. Посередині — дірка. Підвісивши калиту до сволока посередині хати, у дірку всувають червону стрічку.

«Андріївський вечір» розпочинається...

(Олекса Воропай «Звичаї нашого народу»).

Завдання 8. Відтворивши хід роботи на уроці, побудуйте план характеристики дієприслівника. Розкажіть усе, що ви дізнались про цю мовну одиницю, використовуючи приклади з наведених до уроку текстів.

Розглянемо, які навчальні дії і види діяльності дозволяють організувати наведені завдання.

Завдання 1 — виразне читання, семантизація деяких слів шляхом виявлення їх значень з контексту і словника, розпізнавання орфограм, їх пояснення, стильова й типологічна характеристика тексту, аналіз вибору мовних засобів для виразного зображення, розпізнавання слів зі значенням дії, їх поділ на слова, що означають основну дію, і слова, що означають додаткову дію, самостійний опис картини, що виникає в уявленні школярів.

Завдання 2 — сприйняття учнями інформації з повідомлення вчителя або зі змісту завдання, самостійні спостереження, пов'язані з розпізнаванням синтаксичної ролі дієприслівників, виділення словосполучень з дієприслівниками, їх типологічна (класифікаційна) характеристика, з'ясування ролі дієприслівників у словосполученні (головне чи залежне слово).

Завдання 3 — сприйняття учнями інформації з повідомлення вчителя чи зі змісту завдання, граматичний розбір, самостійне виділення ознак дієприслівника шляхом самостійних спостережень.

Завдання 4 — сприйняття інформації з повідомлення вчителя чи зі змісту завдання, побудова учнями міркування, пов'язаного з арґументацією тези про те, що дієприслівник є особливою формою дієслова.

Завдання 5 — самостійне визначення дієприслівникового звороту за аналогією з дієприкметниковим, пояснення розділових знаків у тексті шляхом аналогії, інтонаційно правильне, виразне прочитання тексту з дієприслівниковими зворотами, розпізнавання синтаксичної ролі дієприслівникового звороту шляхом аналогії.

Завдання 6 — самостійні спостереження учнів з метою усвідомлення ролі дієприслівників і дієприслівникових зворотів у тексті (аналіз особливостей використання мовних засобів).

Завдання 7 — перенесення учнями навчальних дій, виконаних на попередньому тексті, на новий текст.

Завдання 8 — побудова учнями плану характеристики дієприслівника та розповіді за планом

Організовуючи різні навчальні дії в їх взаємозв'язку, учитель залучає учнів до виконання найрізноманітніших видів навчальної діяльності й тим самим реалізовує розмаїття цілей. Багато встигнути на уроці — це реалізувати багато навчально-виховних цілей. Зрозуміло, що зміст навчальної діяльності, її цілі, види, навчальні дії повинні виділятись і фіксуватись. Без цього вчитель не може цілеспрямовано реалізувати комплекс навчальних цілей, оскільки потрапляє в ситуацію «формуй те, не знаю що». Осмислення вчителем проміжних і супровідних цілей уроку, видів навчальної діяльності і навчальних дій— це особливе дослідницьке завдання. Від його вирішення залежить ефективність навчального процесу.

Виконання учнями на уроці великої кількості різноманітних видів діяльності та навчальних дій формує різні інтелектуальні й практичні уміння та навички, виховує у школярів позитивне ставлення до навчального матеріалу й навчальної діяльності з ним, до способів діяльності для його засвоєння. Досвід і проведені експерименти переконують, що в тих класах, де учні систематично включаються у різноманітні, але взаємопов'язані види діяльності, де вчителі приділяють значну увагу виконанню учнями різноманітних навчальних дій, оволодінню способами дії, формуванню пізнавальної самостійності школярів, учні досить швидко виявляють зрушення в мовленнєвому та загальному розвитку. За відсутності цих умов розвиток учнів відбувається повільніше. Результатом виконання учнями великої кількості різноманітних навчальних дій стає засвоєння великого за обсягом і різнохарактерного навчального матеріалу, формування різноманітних умінь і навичок. Цьому, зокрема, сприяє й формування в школярів позитивних мотивів навчальної діяльності, що значною мірою забезпечується вказаними вище факторами. Учні тих класів, де проводився експеримент, писали про те, що уроки української мови є для них цікавим заняттям і дуже серйозною працею, що вчаться вони на уроках дуже зацікавлено і разом з тим дуже напружено, що робота дає відчутні результати, приносить радість успіху, задоволення від реалізації власних потреб і можливостей.

Виконуючи різноманітні навчальні дії, учні привласнюють їх для подальшої самостійної навчальної діяльності, збагачуються способами діяльності, оволодівають різноманітними операціями, навчаються вибору мовних одиниць для виконання конкретного мовленнєвого завдання. Зауважимо, що в класах, де виконувалася велика кількість взаємозв'язаних навчальних дій на невеликих, але яскравих текстах, учні працювали з більшим інтересом, навіть захопленням, значно швидше відбувався їх мовний і загальний розвиток, вони досить швидко набували різних інтелектуальних і практичних умінь і навичок, оволодівали способами виконання тієї чи іншої діяльності. Учні експериментальних класів порівняно з учнями контрольних класів значно краще орієнтувались у мовному матеріалі, самостійно аналізуючи його, робили правильні висновки.