Корпоративні стратегії глобальної діяльності

Як правило, міжнародні компанії використовують стратегію зростання, тобто розглядають кожну країну або регіон як новий ринок, ставлячи за мету збільшення обсягів продажу та при­бутків. У процесі виходу на нові ринки міжнародна корпора­ція стикається з необхідністю зробити вибір на користь гло­бальної інтеграції чи високої швидкості реакції на цих ринках.

Система чинників, які сприяють вибору глобальної інтег­рації, має назву тиск щодо глобалізації. Ці чинники можна поділити на дві групи: чинники, що сприяють розширенню, та чинники пов'язані зі специфікою галузі. Перша група складаєть­ся з лібералізації торгівлі, наявності глобальних фінансових послуг та ринків капіталів, успіхів в технології комунікацій. До чинників, пов'язаних зі специфікою галузі, належать: універ­сальні потреби споживачів, глобальні споживачі, глобальні кон­куренти, висока інтенсивність інвестицій, необхідність змен­шення ціни.

Система чинників, що потребують швидкої реакції на місце­вий попит, має назву тиск щодо локалізації. Необхідність чут­ливого реагування на місцевий попит вимагає від фірми дифе­ренціювати свою товарну пропозицію і маркетингову стратегію різних країнах, щоб пристосуватися до видів попиту, зумовлених національними відмінностями у споживчих прихильно-та уподобаннях, каналів розподілу, практики бізнесу, конкурентних умов, політики уряду та ін. Існують наступні чин­ники, які спричинюють тиск щодо локалізації:

1. відмінності в інфраструктурі і традиційній практиці;

2. відмінності в прихильностях та уподобаннях споживачів;

3. відмінності в каналах розподілу;

4. вимоги урядів країн-господарів.

Залежно від дії тиску щодо локалізації та глобалізації та на основі моделей міжнародного менеджменту міжнародні корпорації обирають одну з чотирьох стратегій гло­бальної діяльності:

• глобальна стратегія;

• міжнародна стратегія;

• мультиринкова стратегія;

• транснаціональна стратегія.

Глобальна стратегія міжнародної корпорації передбачає фо­кусування на максимізації міжнародної ефективності шляхом локалізації діяльності у країнах з найменшими витратами, вироб­ництва стандартизованої продукції на основі світових стандартів та використання глобально інтегрованих операцій, а також шля­хом завоювання ринкових часток на світовому ринку.

Необхідність пристосовувати свій товар до локальних ринків змушує міжнародну корпорацію обирати мультиринкову стратегію, яка передбачає адаптацію кожного закордонно­го підрозділу до умов конкуренції в кожній країні.

Міжнародна стратегія з'явилася першою на етапі розвитку міжнародних відносин. Міжнародні корпорації, які використову­ють міжнародну стратегією, володіють певною конкурентною пе­ревагою (технологічною, маркетинговою, управлінською та ін.) перед іноземними підприємствами.

Транснаціональна стратегія використовується, якщо тиск щодо локалізації та глобалізації є однаково сильним. Тобто за таких конкурентних умов, коли міжнародній кор­порації необхідно одночасно з урахуванням місцевих умов зменшувати затрати, а використання жодної з названих вище стратегій не може забезпечити достойне місце на міжнародному ринку.

Всі чотири названі корпоративні стратегії глобальної діяль­ності мають право на існування за певних умов, в яких діє міжна­родна корпорація: галузі діяльності, виду та характеристик про­дукції, конкурентного середовища, кон'юнктури на світових ринках, політики урядів та ін. Одна й та сама міжнародна корпо­рація на певних етапах свого існування може використовувати ту чи іншу стратегію, в залежності від того, якої мети прагне досягти керівництво, та від того, які тенденції спостерігаються на ринку.