- •Міжнародний менеджмент Конспект лекцій
- •Донецьк-2010
- •Тема 1. Суть і характерні риси міжнародного менеджменту
- •1. Міжнародний менеджмент як складова частина міжнародного бізнесу
- •2. Міжнародні корпорації – основний суб'єкт міжнародного менеджменту
- •3. Організаційна структура міжнародної корпорації
- •4. Концепції та моделі міжнародного менеджменту
- •5. Класифікація цілей міжнародного менеджменту
- •Тема 2 Середовище міжнародного менеджменту
- •1. Міжнародна корпорація і зовнішнє середовище
- •2. Класифікація секторів зовнішнього средовища
- •3. Особливості аналізу зовнішнього середовища
- •Тема 3. Стратегічне планування в міжнародних корпораціях
- •1. Основи стратегічного планування в міжнародних корпораціях
- •2. Рівні стратегічного планування в міжнародних корпораціях
- •3. Корпоративні стратегії
- •Корпоративні стратегії розвитку.
- •Корпоративні стратегії здійснення закордонних операцій
- •Корпоративні стратегії глобальної діяльності
- •4. Стратегії структурних підрозділів
- •Функціональні стратегії
- •Тема 4. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях
- •1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень
- •2. Етапи прийняття управлінських рішень
- •3. Чинники, що впливають на прийняття рішень
- •Середовище прийняття рішень
- •Людський чинник
- •Чинник часу
- •Корпоративна культура
- •Комунікаційні обмеження
- •Масштаби негативних наслідків
- •4. Рівні прийняття рішень у міжнародній корпорації
- •Прийняття функціональних рішень
- •Прийняття корпоративних рішень
- •Прийняття рішень на рівні структурних підрозділів
- •Тема 5 Організаційний розвиток міжнародних корпорацій
- •1. Теорія організаційного розвитку міжнародних корпорацій
- •2. Фактори організаційного розвитку міжнародних корпорацій
- •3. Види і напрямки організаційних перетворень міжнародних корпорацій
- •4. Програми організаційного розвитку міжнародних корпорацій
- •Основні принципи організаційного розвитку
- •Етапи здійснення перетворень:
- •5. Управління організаційним розвитком міжнародних корпорацій
- •Тема 6. Управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях
- •1. Система управління персоналом
- •2. Кадрова політика міжнародних корпорацій
- •3. Управління персоналом у структурних підрозділах міжнародних корпорацій
- •Тема 7. Управління і комунікації в міжнародних корпораціях
- •1. Організація системи управління міжнародних корпорацій
- •2. Основні структури управління міжнародних корпорацій
- •3. Комунікаційний процес в міжнародних корпораціях
- •Тема 8. Контроль і звітність міжнародних корпорацій
- •1. Фінансова звітність міжнародних корпорацій та її види
- •2. Види фінансової звітності
- •Ззвіт про прибуток і збитки
- •Звіт про рух грошових коштів
- •Звіт про зміни у власному капіталі
- •Примітки до фінансової звітності
- •3. Контроль за діяльністю міжнародних корпорацій
- •Тема 9. Технологічна політика міжнародної корпорації
- •1. Цілі і напрямки технологічної політики міжнародних корпорацій
- •2. Планування|планерування| міжнародних нддкр
- •3. Організація міжнародних нддкр
- •3. Канали отримання|здобуття| результатів нддкр:
- •Тема 10. Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій
- •Сутність, задачі та напрямки фінансового менеджменту міжнародних корпорацій
- •2. Контроль і регулювання фінансових операцій міжнародних компаній
- •3. Система фінансування міжнародної діяльності компаній
- •4. Валютний ризик та методи захисту від нього
- •Тема 11. Торговельні операції міжнародних корпорацій
- •Категорії міжнародних компаній в зовнішньоторговельній діяльності
- •Експортна й імпортна торгівля міжнародних компаній
- •3. Цілі і задачі|задачі| менеджменту зовнішньоторговельної діяльності
- •4. Механізм зовнішньоторговельного менеджменту і його інструменти
- •Тема 12. Інвестиційний менеджмент міжнародних корпорацій
- •1. Інвестиції як об’єкт менеджменту міжнародних корпорацій
- •2. Система інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій
- •Функції інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій
- •3. Механізм інвестиційного менеджменту міжнародних корпорацій
- •Тема 13. Етика та соціальна відповідальність міжнародних корпорацій
- •1. Конфлікти в системі міжнародного менеджменту
- •2. Етика бізнесу міжнародних корпорацій
- •3. Соціальна відповідальність бізнесу міжнародних корпорацій
- •4. Управління соціально-етичною політикою в міжнародних корпораціях
- •Тема 14. Становлення глобального менеджменту
- •Перспективи та наслідки розвитку сучасного міжнародного менеджменту в системі міжнародного бізнесу
- •2. Міжнародній менеджмент у|біля| системі| міжнародної| глобалізації|
- •І. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
2. Основні структури управління міжнародних корпорацій
Для фірм, що провадять міжнародну діяльність, існує дві основних структури управління - централізована і децентралізована.
Вибір тієї або іншої структури залежить від багатьох обставин. Найбільш важливими є: розміри фірми, значення і характер її закордонної діяльності, ступінь диверсифікованості і складності продукції, що випускається, характер експортованої і виробленої на закордонних підприємствах продукції, специфіка ринків цільових країн і рівень конкуренції на них.
Позиція керівництва штаб-квартири фірми впливає також на делегування повноважень щодо прийняття найважливіших управлінських рішень. Якщо керівництво МНК дозволяє своїм закордонним філіям самостійно приймати важливі управлінські рішення, то така корпорація може розглядатись як децентралізована.
Цей підхід зараз набув найбільшого поширення. Закордонним філіям надається значна автономія, а тому їхньому керівництву постійно необхідна інформація для планування, контролю та оцінки своєї діяльності. У кожній дочірній компанії така інформація генерується в рамках окремої облікової інформаційної системи. Водночас керівництву штаб-квартири корпорації також необхідна інформація про її закордонні підрозділи для планування, контролю, оцінки та координації діяльності в глобальному масштабі. Отже, облікова інформаційна система має бути запроектована з урахуванням задоволення запитів управлінського персоналу першого та другого рівнів управління.
Якщо рішення приймається в штаб-квартирі МНК, йдеться про централізовану корпорацію.
Як правило, мультинаціональні корпорації не приймають централізовано всіх управлінських рішень, але намагаються знайти розумне поєднання прав прийняття рішень на рівні штаб-квартири МНК і її дочірніх компаній. Так, рішення з найважливіших питань стратегії управління МНК можуть прийматися в централізованому порядку; навпаки, рішення, які не є життєво важливими, можуть прийматись на нижчих рівнях управління, в тому числі керівництвом дочірніх компаній. У фірмах «ІВМ» і «Nestle» централізовано здійснюються дослідні й пошукові роботи, оскільки, на думку керівництва корпорацій, вони життєво важливі в стратегічному плані, а відтак повинні контролюватися безпосередньо в штаб-квартирі МНК. Водночас, багато питань, які належать до виробничої та комерційної діяльності дочірніх компаній, вирішуються децентралізовано, оскільки фінансові успіхи чи невдачі будь-якої з них не можуть значно впливати на положення корпорації загалом.
Основним принципом централізованої системи є принцип єдиноначальності: керівництво вищої ланки залишає за собою велику частину повноважень, необхідних для прийняття найважливіших рішень, регламентує і координує діяльність підрозділів. У дочірніх підприємств і підрозділів цілком відсутня господарська самостійність. При централізованій системі управління великою компанією, що випускає кілька видів продукції, орієнтованої як на національний, так і на зовнішні ринки, у допомогу президентові виділяються кілька віце-президентів. Віце-президентові по виробництву підкоряються декілька менеджерів, кожний з яких відає виробництвом закріпленої за ним продукції. Віце-президентові зі збута, як правило, підкоряються два менеджера зі збута ( на внутрішньому і зовнішньому ринку). Крім того, у такій компанії звичайно мається посада віце-президента-розпорядника або головного управляючого менеджера із загальних питань, що є помічником президента компанії.
При децентралізованій системі управління повноваження розподіляються по нищих рівнях управління, усередині фірми створюються виробничі відділення, що користуються повною господарською самостійністю. За вищим керівництвом фірми зберігаються лише функції контролю і координації діяльності підрозділів, а також здійснення перспективного планування. Усі виробничі підрозділи несуть відповідальність за організацію виробничо-збутової діяльності; кожне відділення самостійно фінансує свою діяльність, вступає в партнерські відносини з будь-якими третіми сторонами. Однак створення таких відділень не означає, що система управління компанією є децентралізованою.
Ступінь централізації або децентралізації визначають наступні фактори:
-
Кількість рішень, прийнятих на нищих рівнях управління. При сильно централізованій структурі управління кількість таких рішень мінімальна.
-
Важливість даних рішень. У централізованих фірмах керівники середньої і нижчої ланки не можуть приймати важливі рішення, наприклад, рішення які пов'язані з великими витратами матеріальних засобів.
-
Наслідкок рішень, прийнятих на нищих рівнях. Чим вище ступінь децентралізації, тим більша кількість функцій торкається рішення, прийнятого на нищих рівнях.
-
Обсяг контролю за роботою підлеглих. Чим більше децентралізація управління, тим менше контроль за нищими керівниками.
-
Ступінь децентралізації визначається також ступенем делегування вищим керівництвом своїх повноважень нищим рівням управління.
У межах однієї фірми централізація і децентралізація її підрозділів може бути різна.
Централізація і децентралізація мають свої переваги. Так, централізація дозволяє поліпшити контроль і координацію виконання усіх функцій; уникнути розростання і розвитку одних відділів за рахунок інших; раціональніше використовувати досвід персоналу центрального адміністративного органу. Переваги децентралізації полягають у тому, що вона надає право прийняття рішень керівникові, що знаходиться ближче усього до виникаючої проблеми; стимулює ініціативу; допомагає професійному росту керівників. Крім того, децентралізована система управління є найбільш оптимальною для управління великими фірмами, орієнтованими на міжнародні ринки, тому що в цих фірмах існують величезна кількість інформації і складності процесу прийняття рішень.