Тема 8. Контроль і звітність міжнародних корпорацій

1. Фінансова звітність міжнародних корпорацій та її види

2. Бухгалтерський баланс

3. Контроль за діяльністю міжнародних корпорацій

1. Фінансова звітність міжнародних корпорацій та її види

Історично склалося так, що в кожній країні створювалися власні стандарти обліку і звітності, які відповідають, у першу чергу, вимогам, що висуваються до звітності її основними користувачами. Склад і обсяг фінансової інформації, що розкривалася компаніями, так само визначалися в залежності від потреб її первісних користувачів.

Наприклад, у США і Великобританії фінансова звітність у першу чергу складалася і спрямовувалася власникам компаній, як теперішнім, так і потенційним учасникам фондового ринку, яким необхідна максимально достовірна і докладна фінансова інформація. Стандарти встановлювалися або організаціями професійних бухгалтерів і аудиторів, або державними регулювальними органами.

У Німеччині, коли банки і страхові компанії володіли акціями промислових компаній, була поширена практика перехресного володіння акціонерним капіталом. Інформація, надана таким власникам, не була докладною, оскільки часто акціонер, володіючи великим пакетом акцій, входив до ради директорів компанії і міг безпосередньо одержувати оперативну інформацію і впливати на прийняті рішення.

У Франції уряд визначав склад і кількість вхідних у фінансову звітність даних. У країнах Латинської Америки, як і в багатьох країнах СНД, фінансова звітність протягом багатьох років була основою для рішення задач фіскального контролю і збору податків.

Розвиток міжнародної торгівлі, поява багатонаціональних компаній і глобалізація ринку капіталу сприяли виникненню потреби в гармонізації фінансової звітності компаній різних країн. Тому з'явилася необхідність у тому, щоб усі компанії, незалежно від національної приналежності, однаково формували і розкривали:

• поточний стан (баланс),

• фінансові результати (звіт про фінансові результати),

• динаміку фінансового стану (звіт про рух коштів і капіталу).

Така стандартизація сприяє підвищенню ефективності світового ринку, зниженню витрат на фінансування діяльності компаній на зовнішніх ринках, спрощенню процесу розміщення акцій і випуску боргових зобов'язань.

В останні десятиліття спостерігається тенденція до зростання гармонізації і, у кінцевому рахунку, до уніфікації бухгалтерських стандартів і фінансової звітності в багатьох країнах. Велике значення в цьому питанні надається Міжнародним стандартам фінансової звітності - МСФЗ, що формулюються і публікуються Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФЗ) заснованим у 1973 р. неурядовою некомерційною організацією.

Міжнародні стандарти фінансової звітності являють собою документи, що визначають загальний підхід до складання фінансової звітності і пропонують варіанти обліку окремих коштів чи операцій компаній. Однак, у силу об'єктивних інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, ці стандарти здобувають усе більше значення як найбільш зручний засіб "спілкування" між компаніями різних країн.

Стандарти не указують фірмі, які варто використовувати рахунки, яку форму звіту вибрати, які первинні документи складати і, у якому вигляді. Це вирішує сама компанія.

У МСФЗ також не описуються усі відомі у фінансовому обліку методи, мова йде тільки про найбільш розповсюджених в обліковій практиці, серед яких один виступає базовим, інші - альтернативними. Проте МСФЗ побудовані так, що вибір визначеного правила завжди базується на загальновизнаних принципах обліку, покладених в основу складання фінансової звітності, що забезпечує доступність їхнього сприйняття.

Робота КМСФЗ починалася в умовах значних змін (концептуальних, структурних) у системах обліку різних країн, що було зумовлено історично. Це викликало необхідність гармонізації правил, стандартів обліку і процедур, що стосуються надання фінансових звітів.

З розвитком міжнародних політичних, суспільних і, особливо, економічних зв'язків розвиток обліку стає невід'ємною частиною економічного процесу, тісно пов'язаного зі зміною зовнішніх умов, зокрема, зі зростаючою інтернаціоналізацією ринків і тенденцій до інтеграції господарських зв'язків.

Ще в середині 70-х р. XX ст. група експертів Комісії ООН по ТНК відзначила серйозні недоліки звітності корпорацій, особливо їхню слабку порівнянність. Для усунення цих недоліків був розроблений перелік інформації, котра повинна відображатися в звітності загального призначення, а також запропоновано визначення ряду загальних термінів і статей фінансової звітності.

Однак, 80-90-ті р. XX ст. відрізнялися і високим ступенем технологічних змін, технічних і організаційних новацій, що базуються на комп'ютеризації виробничих процесів. Широке поширення гнучких автоматизованих виробництв, систем і комплексів із заздалегідь заданими якостями продукції привело до істотних змін у способах збору й обробки інформації.

Зі зростанням міжнародних прямих інвестицій, інтеграцією фінансових ринків стали очевидними відмінності в традиціях обліку й у підходах до відповіді на такі важливі питання, як оцінка прибутковості, ліквідність, кредитоспроможність, що здійснюються на підставі звітності. У зв'язку з цим різні організації, включаючи ООН, ЄС, КМСФЗ докладають зусиль по уніфікації обліку і звітності в різних країнах.

Ріст популярності міжнародних стандартів був зумовлений двома подіями.

Першою подією було підписання угоди між КМСФЗ і Міжнародною організацією комісій з цінних паперів, у якому відбилося прагнення фінансових кіл і Конгресу США залучити більшість іноземних компаній до котирування своїх акцій на американських біржах.

Друга подія, що прискорило перехід до МСФЗ, - об'єднання Німеччини. Цей факт пояснюється залученням до країни капіталу. У зв'язку з цим фінансова звітність компаній повинна бути орієнтованою в основному на зовнішнього користувача, наприклад, на фондові біржі чи міжнародних інвесторів. Саме тому компанії, що входять у лістинг фондових бірж і складають консолідовані фінансові звіти, змушені були прийняти МСФЗ.

У розроблених міжнародних стандартах приділяється увага тільки основним проблемам, оскільки створення більш докладних стандартів зробило б неможливим їхнє застосування всіма країнами. Видані КМСФЗ стандарти постійно переглядаються з урахуванням поточного стану справ і потреби в змінах.

Поява міжнародних стандартів фінансової звітності - надзвичайно важлива подія, оскільки в даний час фірми, бажаючі зареєструвати свій пакет акцій на фондовій біржі в будь-якій країні, повинні дотримуватися вимог відповідного органа по цінних паперах даної країни. Це складна задача, оскільки часто буває так, що звіти, підготовлені в одній країні, незрозумілі інвесторам чи контролюючим органам іншої країни.

Не виключено, що саме з цієї причини до 1998 р. Німеччина мала усього лише одну компанію Daimler-Benz, що була зареєстрована в США.

По суті, діяльність КМСФЗ зводиться до виділення і можливості виключення тих національних особливостей бухгалтерського обліку, що не можуть бути пояснені впливом навколишніх соціально-економічних факторів.

Міжнародні стандарти обліку і звітності не є незмінними. Вони постійно переглядаються і доповнюються, спеціальним комітетом розробляються їхні інтерпретації.

На підставі рис. 1.1 до складу міжнародної корпорації входять філії, дочірні корпорації й асоційовані корпорації. Головна компанія наприкінці звітного року складає консолідовану звітність.

Групи підприємств можуть організовуватися різними способами, що визначається юридичними і податковими вимогами. Вони повинні формуватися зі збереженням формальної незалежності компаній. Але, незважаючи на цю волю, на практиці спостерігається високий ступінь залежності фінансового стану компанії. Більш того, рішення, прийняті головною компанією, обов'язкові для всіх членів групи. Отже ефективність роботи однієї компанії прямо залежить від фінансового положення інших компаній. Наприклад, фінансування неприбуткових проектів може здійснюватися за рахунок прибуткових корпорацій групи. Це призводить до того, що індивідуальна фінансова звітність окремих фірм, що входять у групу, не здатна надати повну картину її фінансового стану.

Щоб користувач фінансової звітності міг прийняти економічно обґрунтовані рішення на основі інформації, яка надана фінансовою звітністю, йому необхідно побачити загальну картину, що здатна надати тільки консолідована звітність.

Відповідно до міжнародних стандартів головна компанія зобов'язана завжди надавати консолідовану фінансову звітність, за винятком випадків, коли:

• головна фірма виступає дочірнім підприємством іншої головної компанії, що сама складає і публікує консолідовану фінансову звітність,

• залежна фірма придбана з метою перепродажу і буде продана протягом найближчого року,

• існують значні законодавчі обмеження, що не дозволяють перерозподіляти засоби усередині групи.

При підготовці консолідованого фінансового звіту фінансові звіти материнської і дочірньої фірм поєднуються шляхом додавання відповідних показників по однорідних статтях, таким як активи, зобов'язання, капітал, доходи і витрати. Крім звітів дочірніх корпорацій материнська компанія одержує фінансові звіти від усіх філій, розкиданих по різних країнах світу. Щоб консолідовані фінансові звіти надавали фінансову інформацію про групу як інформацію про єдину міжнародну корпорацію, необхідно включити балансову вартість інвестицій материнської корпорації в кожну дочірню фірму і філію, а так само частку власного капіталу материнської корпорації в кожній дочірній фірмі і філії.

Фінансова звітність є структурним відображенням фінансового стану фірми й операцій, що нею здійснювалися.

Її ціль - надання інформації про стан, результати діяльності і рух коштів корпорації, необхідної широкому колу користувачів для прийняття ними управлінських рішень. Вона також демонструє результати того, як керівництво корпорацій, компаній та організацій розпоряджається довіреними йому активами. Щоб задовольнити цю вимогу, фінансова звітність надає інформацію про наявні у фірми активи, зобов'язання, власний капітал, доходи і витрати, фінансові результати, рух коштів і т.п.

Важливу роль у розумінні сутності МСФЗ грає концептуальна основа складання і надання фінансових звітів (далі – Концептуальна основа). Концептуальна основа не є власне міжнародним стандартом. Але вона лежить в основі всіх розроблених стандартів і обов'язково входить у видання публікуємих міжнародних стандартів.

Як зазначено в Концептуальних основах США, фінансова звітність повинна забезпечити реальних і потенційних інвесторів, кредиторів, а також інших користувачів інформацією, необхідною для прийняття обґрунтованих інвестиційних, кредитних та інших рішень. "Іншими користувачами" є працівники і клієнти компанії, урядові органи і суспільство в цілому.

Як бачимо, у США "інші користувачі" відіграють роль другорядних користувачів фінансової звітності. Насамперед, це пояснюється недоліком інформації про рішення, що ними приймаються. Тобто, рішення, прийняті основними користувачами - інвесторами і кредиторами - рішення очевидні:

• для інвесторів вони переважно зв'язані з придбанням чи продажем цінних паперів компанії;

• для кредиторів - з умовами кредитування фірми.

Разом з тим, мету надання фінансових звітів для працівників і клієнтів міжнародної корпорації, а також суспільства неможливо чітко визначити. Така ситуація характерна і для інших країн англо-американської системи обліку.