Тема 11. Торговельні операції міжнародних корпорацій

1. Категорії міжнародних компаній у зовнішньоторговельній діяльності

2. Експортна й імпортна торгівля міжнародних компаній

3. Цілі і задачі менеджменту зовнішньоторговельної діяльності.

4. Механізм зовнішньоторговельного менеджменту і його інструменти

1. Категорії міжнародних компаній в зовнішньоторговельній діяльності

Зовнішньоторговельною діяльністю займається величезна кількість приватних компаній, між якими ведеться гостра конкурентна боротьба, в т.ч. малі, крупні національні, міжнаціональні і транснаціональні компанії. Але переважна частина світового ринку (і зовнішніх ринків) контролюється невеликим числом найбільших міжнародних компаній, в першу чергу, ТНК. Так, в США експортною торгівлею займаються більше 50 тис. компаній, але на долю малих компаній (що становлять 95% всіх компаній-експортерів) доводиться лише 30% американського товарного експорту, а на долю 250-300 найбільших компаній – більше 50%. Хоча і серед найбільших компаній спостерігаються зміни. Так, протягом 1980-1990 рр. 1/3 фірми з числа 500 найбільших американських компаній (за даними журналу «Fortune») втратили свою незалежність, а до 1995 р. – інші 40%.

Для багатьох фірм|фірма-виготовлювачів| зовнішньоторговельна діяльність – надзвичайно складна форма бізнесу. Компанії-експортери стикаються з|із| величезними труднощами, виходячи на зовнішні ринки. Серед таких труднощів виділимо наступні|слідуючі|:

1. відсутність необхідної інформації. Фірма|фірма-виготовлювач| не має достатніх знань про ринки інших країн і тому не використовує свої можливі переваги. Багато малих і середніх фірм|фірма-виготовлювачів| замість того, щоб самим знаходити|досліджувати| можливості|спроможності| в різних країнах, чекають коли до них прийдуть покупці. Наприклад, компанія «MMO| Music| Group|» (випускає стрічки із|із| записами пісень для апаратури «караоке»). Ця компанія вже користувалася в 90-і роки популярністю, але|та| експортувала лише 15% всього об'єму|обсягу| продажів (8 млн. дол.). Даній компанії дзвонили з|із| Азії і Європи, але|та| на телефонні дзвінки нікому було відповідати. Коли ж компанія звернула увагу на зовнішні ринки, їй було вже важко сформулювати об'єм|обсяг| експортної пропозиції|речення| із-за конкурентів, які захопили вже цю ринкову нішу;

2. недостатність інформації про механіку торгівлі. Компанія розуміє, що в інших країнах є потенційний попит, але|та| не знає механіки експорту і розподілу продукції на зарубіжних ринках. До того ж сучасний процес експорту пов'язаний з поряд нових термінів, інститутів;

3. боязнь різних, в т.ч. кредитних, валютних рисок, рисок неплатежів, банкрутства|банкротства|, політичних рисок і так далі Наприклад, потенційний експортер може побоюватися|опасатися|, що платежі поступати|надходити| не будуть або, що вони здійснюватимуться у валюті, яку нелегко використовувати і тому подібне У потенційного імпортера інші проблеми:

• відсутність до даного часу засобів|коштів| для придбання|надбання| ресурсів за кордоном;

• постачання будуть дуже|занадто| невизначені|неозначені| із-за великої відстані між країнами, із-за страйків, безладів|безладдя| за кордоном;

4. складна зовнішньоторговельна політика держав, що змінюється. Державна політика може стимулювати або утрудняти рух товарних потоків між країнами. Це і квотування експорту і імпорту, використання різних нетарифних бар'єрів, валютні обмеження і т.д.;

5. наявність величезної кількості країн-імпортерів (близько 200) з|із| різними економічними, соціальними, культурними середовищами|середою|;

6. величезна папірна| робота з|із| складними формальностями, численними|багаточисельними| прикладами|зразками| потенційного зволікання і помилками. За даними експертів ООН типовий зовнішньоторговельний договір може зажадати 30 різних агентів, наявність 60 оригінальних документів і 360 копій документів, які необхідно перевірити ще раз, переслати|пересилати|, ввести|запроваджувати| в різні інформаційні системи, пропрацювати і систематизувати по різних файлах. По розрахунках ООН, час, необхідний для підготовки необхідної документації, часто «з'їдає» до 10% вартості експортної продукції.

Ці і інші труднощі зовнішньоторговельної діяльності, з одного боку, породжують і розширюють «тіньовий» експорт і імпорт, з іншої – обмежує число компаній, що займаються зовнішньоторговельною діяльністю. Наприклад, в США менше 2% компаній малого бізнесу виходять на зовнішні ринки.

Всі компанії, які займаються зовнішньоторговельною діяльністю (зокрема експортною торгівлею) умовно можна розділити на чотири категорії.

Перша категорія включає компанії, які роблять|чинять| замовлення національним виробникам, а потім експортують проведену|виробляти| продукцію.

Друга категорія включає компанії-виробники товарів або послуг, які ведуть пошуки конкретної іноземної фірми|фірма-виготовлювача|, для якої і збувають свою продукцію.

Третя категорія включає компанії, які реалізують свою продукцію на зовнішніх ринках через посередників.

Четверта категорія включає компанії, які самостійно виходять на зовнішні ринки, на яких реалізують свою продукцію.

Окрім|крім| експортно-імпортної торгівлі міжнародні корпорації здійснюють зовнішньоторговельну діяльність і в інших формах, серед яких особливе значення в даний час|нині| мають наступні|слідуючі|:

• здійснення проектів «Під ключ». Особливості такої форми полягають в тому, що фірма|фірма-виготовлювач|, що реалізовує проект, не тільки|не лише| здійснює виробничу діяльність за кордоном (будівництво яких-небудь об'єктів, споруд|споруджень| і так далі), але і поставляє необхідне устаткування|обладнання|, машини, сировину, технології для цього проекту;

• проведення міжнародних орендних операцій, зокрема лізингових|лізінгових| (або довгострокових орендних контрактів). Суть таких операція полягає в тому, що компанія передає зарубіжній фірмі|фірма-виготовлювачу| право на використання різних об'єктів власності, на певний термін. Розрізняються два різновиди таких операцій:

а) передача права на матеріальну власність, зокрема на основний капітал (машини, устаткування|обладнання|);

б) передача права на нематеріальну власність, в т.ч. на інтелектуальну (патенти, ліцензії, ноу-хау, торгові|торгівельні| марки, бренди, авторські права і так далі)

• установа за кордоном своїх торгових|торгівельних| підрозділів, що здійснюють торгові|торгівельні| операції на місцевих або зовнішніх ринках, включаючи реекспортні і реімпорт операції. Іншими словами міжнародні корпорації за допомогою своїх зарубіжних підрозділів надають|роблять| торгові|торгівельні| послуги іншим компаніям.

Кожна окрема міжнародна корпорація вибирає ту або іншу форму зовнішньоторговельної діяльності. Крупні міжнародні корпорації, як правило, використовують багато форм.

На закінчення необхідного підкреслити, що успіхи, масштаби і напрями|направлення| зовнішньоторговельній діяльності міжнародної корпорації багато в чому залежать від системи зовнішньоторговельного менеджменту.

Дана система є певним чином субординовану|, супідрядною структурою, що включає певні елементи. До основних елементів системи управління зовнішньоторговельної діяльності міжнародної корпорації належать:

• цілі зовнішньоторговельного менеджменту міжнародної корпорації;

• завдання|задачі| управління зовнішньоторговельною діяльністю;

• об'єкти управління;

• механізм управління зовнішньоторговельною діяльністю.

Важливо|поважно| підкреслити, що менеджмент зовнішньоторговельної діяльності значною мірою є управлінням міжнародним маркетингом, тобто управління процесом входження і функціонування міжнародної корпорації на світових ринках.