3 Нетрадиційні релігії

Нетрадиційні релігії представляють собою типологічне соціальний вплив, особлива активність якого проявляється в епохи кризи і суспільних потрясінь, в переломні періоди історії, пов'язані з глибокими змінами економіки та побуту, політичних настроїв, загального світовідчуття людини. У західних країнах перша хвиля нетрадиційних релігій народилася в другій половині ХІХ ст., Її найбільш яскравими та відомими проявами були спіритизм і теософія Блаватської. Вперше масова поява нетрадиційних релігій спостерігалося у повоєнній Японії, де кількість нових сект досягло кілька сотень. Друга хвиля нетрадиційних релігій охоплювала США і Західну Європу в кінці 60 - початку 70 років. Після падіння комуністичних режимів у країнах Східної Європи і СРСР почалося їх широке поширення в колишній НДР, в Росії, в України та інших країнах СНД.

Нетрадиційні релігії - типологічне явище іншої релігійності, радикально відрізняється від традиційної для даного суспільства в розглянутий історичний період. Для них характерна інтенсифікація соціальних функцій релігії, а часто і пропаганда нових соціально-релігійних утопій обновленческой, опозиційної або альтернативної спрямованості, розроблених на основі радикально змінених (зазвичай нетрадиційних) віровчень.

Нові релігійні рухи - релігії, які прагнуть до радикального оновлення існуючого світу і сучасної людини; релігії опозиційного характеру, що займають міроборческіе і богоборчі позиції; релігії, не приймає існуючий світ і шукають йому заміну.

І обновленських релігійні рухи - (Нове століття; «Форум»; макробіотика Осава; теософія і антропософія; церква Об'єднання Муна; культ Порфирія Іванова; неоязичництво і т. д. Релігійні руху цього типу не просто пропонують нове осмислення соціальних проблем, але претендують на невідкладне і радикальне їх вирішення. У обновленських релігійних рухах можна виділити два основних типи нетрадиційних релігій:

•у першому домінують пантеїстичні погляди, почерпнуті з традицій індуїзму, дзен-буддизму, тантризму і суфізму. Сюди ж можна віднести теософію, агні-йогу Реріхів. У об'єднаннях цієї спрямованості люди прагнуть підвищити свій «людський потенціал», досягти гармонійних відносин з оточуючими, на перший план висуваються екологічні проблеми.

•в другому йдеться про прихід аватари або про появу месії, оскільки вважається, що зусиль простих людей (навіть праведників) недостатньо для порятунку світу (культ Порфирія Іванова, неоязичництво.

ІІ Опозиційні релігії характеризуються перш за все відчуженим ставленням до світу, непримиренний протиборством з ним, або прагненням підпорядкувати її протилежним сакральним пріоритетам, відмовившись від богопочитання і встановивши культ диявола. Прихильники цих релігійних рухів не прагнуть удосконалити навколишню реальність, а

1.йдуть від неї у чарівний і міфічний світ фантазій (шанувальники американського письменника Г. Ф. Лавкрафта та творів англійського професора Дж.Р. Толкієна);

2.намагаються протистояти впливу несприятливих наслідків навколишнього світу за допомогою магії і чаклунства (неооккультізм, неошаманізм);

3.намагаються заручитися підтримкою певних сакральних об'єктів, віра в яких пов'язана з зовсім іншими релігійними традиціями (культ диявола, уфологічні групи);

4.найбільш радикально налаштовані представники опозиційних релігій проповідують осмислення дійсності і вирішення проблем сучасного світу, встановивши прямо протилежні сакральні пріоритети в порівнянні з прийнятими в традиційних релігіях (сатанинські, оргаістіческіе, культи і секти).

ІІІ Альтернативні релігії-не допускають ніякого компромісу з сучасним світом, рішуче відмовляються від існуючої соціальної реальності і від офіційних церков, що підтримують її своїм авторитетом. Для них вся суспільна система, весь спосіб життя сучасної людини є неприйнятними, їх недоліки - невиправними, а панує зло - невикорінні. З альтернативних релігій можна виділити два основних типи:

•послідовники першого типу бачать в духовній трансформації земного світу кінцеву мету глобального історичного процесу («бітніческій дзен», «Революція Ісуса», «наркотична революція», «Діти Бога», «Богородичний центр», «Церква Останнього Заповіту»; Христа-Віссаріона; біле Братство (ЮСМАЛОС) і т. д.;

•лідери релігійних об'єднань, що належать до другого типу, проголошують необхідність відходу в якийсь потойбічний сакральний світ, і в цьому випадку або люди кидають свої будинки, майно, рідних і відправляються в обумовлене місце, де чекають кінця світу або громада здійснює колективне самогубство, моделюючи апокаліптичну катастрофу (масове отруєння членів «народного храму» в Гайані, самоспалення адептів «Храму Сонця» у Швейцарії і Франції).

Основний мотив звернення до нетрадиційних релігій полягає в тому, що людину не задовольняють відповіді і рішення, що даються офіційною ідеологією: світської чи церковної. Спільними елементами, характерними для всіх нетрадиційних релігій є: синкретичний і універсалістський компонент нетрадиційних культів; особлива роль харизматичного лідера; утопічні програми сакрального вдосконалення людини і суспільства; надія на чудодійний вирішення всіх труднощів сучасної цивілізації і окремої людини.

Лекція 3. Етнонаціональні релігії

План

1.Іудаїзм