13. Покажіть своєрідність російської філософії: релегійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрями, руський комізм.

В філософії 19ст. існувало два напрями: релігійно-ідеалістичний та революційно-демократичний.

В.Г.Белінський, О.І.Герцен, М.Г.Чернишевський, О.М.Добролюбов, О.М.Леонтьєв - імена мислителів, які зробили значний внесок у розвиток російської духовної культури.

Одним із видатних російських філософів другої половини 19ст. був В.Соловйов (1853-1900).Він виступив як творець «філософії всеєдності»,яка вплинула на формування релігійно-філософських поглядів Бердяєва. Божественна сутність, за Соловйовим, становить об’єктивну реальність. Сутність світу Соловйов бачить не в його матеріальності, а в його божественності. Розглядаючи взаємовідношення філософії, релігії й науки в гностичному аспекті, він запевняє, що остаточна істина пізнається не філософією і наукою, а релігією. З допомогою релігійних принципів своєї філософії Соловйов прагне розглядати явища суспільного життя. Христу Соловйов відводить місце основоположника «боголюдської історії». Таким чином, історія людства починається з дня народження Христа й закінчується встановленням «царства божого» на землі. Він вважає, що для того, щоб досягти істинного життя, люди повинні перейти від природного стану до духовного. Це можливо лише шляхом опанування християнським віровченням. Християнська релігія, на думку Соловйова, повинна об’єднати увесь світ у «боголюдство», визначити весь хід його розвитку. Але релігія не в тому вигляді, в якому вона існує, а раціоналізована з допомогою ідеалістичної філософії.

Необхідно, на його думку, об’єднати східну і західну церкви. Соловйов стверджував, що ідеальним державним устроєм є єдність «вседенської» церкви і всесвітньої монархії. Прообразом такої єдності він вважав Ватикан, а прообразом всесвітньої монархії – російське самодержавство.

Завдання релігії полягає в тому, щоб об’єднати весь світ в одне живе тіло, у вдосконалений організм боголюдство, первинні клітини якого-окремі люди.

Соловйов вважає, що покликання християнських народів полягає в утвердженні на землі «правди божої». Вирішальну роль тут повинен відігравати дух народу. Утверджуючи найвищу моральну силу, він повинен бути готовий до подвигу національного самозречення. Концепція духу народу, запозичена Соловйовим із філософської думки Заходу, зазнала певної трансформації. Будучи пристосованою до його вчення, вона набула поширення у вигляді вчення про дух Росії. Активним її прибічником в суспільно-політичний думці Росії був М.Бердяєв (1874-1948).

Стверджуючи особливий дух Росії, Бердяєв зазначає, що наслідком цього є її самобутність, те, що Росія не схожа на жодну країну світу. І причина цієї самобутності, яка трактується Бердяєвим як протилежність решті всього світу, ніби полягає в специфіці російського духу. На думку Бердяєва, світ був створений на Сході, а його цивілізація – на Заході. Захід – це не початок, не кінець людської культури, а середина історичного шляху людства. Відповідаючи на питання про належність Росії, він доходить висновку, що Росія не належить ні Сходові, ні Заходові. Росія, мовляв, це Сходо – Захід. І в цьому, на думку Бердяєва, криються специфічні особливості її історичного розвитку.

Вчення Соловйова і Бердяєва здобуло широке розповсюдження на Заході і справило вплив на розвиток філософської думки 20ст..