- •8. Визначте роль християнства у формуванні середньовічної філософії. Поясніть основні проблеми та досягнення філософії доби середньовіччя в Європі та Візантії.
- •9. Охарактеризуйте філософію Відродження: гуманістичний характер; науково – природничі погляди; соціально – політичні ідеї, етика Ренесансу. Як розглядалася в цей період проблема особистості?
- •10. Аргументуйте якісно – нову спрямованість філософії Нового часу в Європі та необхідність пошуку продуктивного методу пізнання: сенсуалізм, раціоналізм.
- •11. Визначте новий філософський ідеал у філософії Просвітництва. Як вирішувалась проблема свободи людини та шляхи її соціального визволення?
- •12. Охарактеризуйте особливості та досягнення класичної німецької філософії.
- •13. Покажіть своєрідність російської філософії: релегійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрями, руський комізм.
- •14. Проаналізуйте програми радикального оновлення філософії – філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя.
- •15 Охарактеризуйте основні напрямки та їх особливості некласичної філософії хх століття.
- •16 Як розглядається проблема знання та мови у сучасній філософії?
- •17. Визначте джерела української філософської культури.
- •18. Розкрийте процес становлення українського неоплатонізму XIV-XVI ст.
- •19. Охарактеризуйте процес становлення українського неоплатонізму хіv- хvі ст.
- •20. Як відбувалося зародження професійної філософії в культурно-освітніх центрах України: Острозькій та Києво-Могилянській академіях?
- •21. Г. Сковорода – родоначальник української класичної філософії.
- •22. Філософія т.Г.Шевченка
- •28. Охарактеризуйте свідомість людини як діалектичне співвідношення об’єктної та суб’єктної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •30. Порівняйте форми суспільної свідомості: політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, філософську та інші.
- •31. Охарактеризуйте діалектику як вчення про розвиток і універсальні зв’язки. Визначте загальні ознаки і людський критерій розвитку.
- •32. Охарактеризуйте принципи, категорії, закони діалектики, їх методологічне та світоглядне значення.
- •33. Порівняйте антиподи діалектики: софістику, метафізику.
- •34. Розкрийте зміст поняття «гносеологія» та проблеми пізнання у філософії.
- •36. Як розглядається проблема істини в філософії.
- •37. Доведіть, що практика – критерій істини, спосіб ставлення і відношення людини до світу і до самої себе.
- •38. Охарактеризуйте методологію та метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Методологічний арсенал науки.
- •39. Розкрийте зміст поняття «суспільство» в філософії та визначте основні підходи до його розуміння.
- •40. Визначте роль географічного природного середовища у житті суспільства, демографічні чинники та матеріальні основи суспільного розвитку.
- •41. Покажіть історичну різноманітність та єдність типів суспільства. Визначте зміст понять «формація» і «цивілізація».
- •42. Охарактеризуйте рушійні сили історичного розвитку. Визначте місце і роль насильства в історії.
- •43. Розкрийте сутність філософської концепції людини.
- •44. Як розглядається проблема сенсу життя та людського щастя філософії?
- •45. Визначте місце аксіології в системі культури та поясніть значення цінностей як визначальних характеристик людського буття.
- •46. Доведіть, що цінності являються регулятором поведінки людини.
- •47. Охарактеризуйте глобальні проблеми людства і людини та визначте стратегію людства в планетарному масштабі.
- •48. Охарактеризувати релігієзнавство як явище духовної культури.
- •49. Розкрийте основні поняття та сутність релігії. Класифікація релігії та її географія.
- •50. Дайте порівняльну характеристику первісних вірувань: тотемізм, фетишизм, магія, шаманство, землеробські культи.
- •51. Охарактеризуйте релігії Стародавніх цивілізацій.
- •2 Примітивні релігійні вірування. Загальна характеристика і географія етнічних і світових релігій
- •3 Нетрадиційні релігії
- •2.Даосизм
- •3.Конфуціанство
- •5.Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі
13. Покажіть своєрідність російської філософії: релегійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрями, руський комізм.
В філософії 19ст. існувало два напрями: релігійно-ідеалістичний та революційно-демократичний.
В.Г.Белінський, О.І.Герцен, М.Г.Чернишевський, О.М.Добролюбов, О.М.Леонтьєв - імена мислителів, які зробили значний внесок у розвиток російської духовної культури.
Одним із видатних російських філософів другої половини 19ст. був В.Соловйов (1853-1900).Він виступив як творець «філософії всеєдності»,яка вплинула на формування релігійно-філософських поглядів Бердяєва. Божественна сутність, за Соловйовим, становить об’єктивну реальність. Сутність світу Соловйов бачить не в його матеріальності, а в його божественності. Розглядаючи взаємовідношення філософії, релігії й науки в гностичному аспекті, він запевняє, що остаточна істина пізнається не філософією і наукою, а релігією. З допомогою релігійних принципів своєї філософії Соловйов прагне розглядати явища суспільного життя. Христу Соловйов відводить місце основоположника «боголюдської історії». Таким чином, історія людства починається з дня народження Христа й закінчується встановленням «царства божого» на землі. Він вважає, що для того, щоб досягти істинного життя, люди повинні перейти від природного стану до духовного. Це можливо лише шляхом опанування християнським віровченням. Християнська релігія, на думку Соловйова, повинна об’єднати увесь світ у «боголюдство», визначити весь хід його розвитку. Але релігія не в тому вигляді, в якому вона існує, а раціоналізована з допомогою ідеалістичної філософії.
Необхідно, на його думку, об’єднати східну і західну церкви. Соловйов стверджував, що ідеальним державним устроєм є єдність «вседенської» церкви і всесвітньої монархії. Прообразом такої єдності він вважав Ватикан, а прообразом всесвітньої монархії – російське самодержавство.
Завдання релігії полягає в тому, щоб об’єднати весь світ в одне живе тіло, у вдосконалений організм боголюдство, первинні клітини якого-окремі люди.
Соловйов вважає, що покликання християнських народів полягає в утвердженні на землі «правди божої». Вирішальну роль тут повинен відігравати дух народу. Утверджуючи найвищу моральну силу, він повинен бути готовий до подвигу національного самозречення. Концепція духу народу, запозичена Соловйовим із філософської думки Заходу, зазнала певної трансформації. Будучи пристосованою до його вчення, вона набула поширення у вигляді вчення про дух Росії. Активним її прибічником в суспільно-політичний думці Росії був М.Бердяєв (1874-1948).
Стверджуючи особливий дух Росії, Бердяєв зазначає, що наслідком цього є її самобутність, те, що Росія не схожа на жодну країну світу. І причина цієї самобутності, яка трактується Бердяєвим як протилежність решті всього світу, ніби полягає в специфіці російського духу. На думку Бердяєва, світ був створений на Сході, а його цивілізація – на Заході. Захід – це не початок, не кінець людської культури, а середина історичного шляху людства. Відповідаючи на питання про належність Росії, він доходить висновку, що Росія не належить ні Сходові, ні Заходові. Росія, мовляв, це Сходо – Захід. І в цьому, на думку Бердяєва, криються специфічні особливості її історичного розвитку.
Вчення Соловйова і Бердяєва здобуло широке розповсюдження на Заході і справило вплив на розвиток філософської думки 20ст..