- •8. Визначте роль християнства у формуванні середньовічної філософії. Поясніть основні проблеми та досягнення філософії доби середньовіччя в Європі та Візантії.
- •9. Охарактеризуйте філософію Відродження: гуманістичний характер; науково – природничі погляди; соціально – політичні ідеї, етика Ренесансу. Як розглядалася в цей період проблема особистості?
- •10. Аргументуйте якісно – нову спрямованість філософії Нового часу в Європі та необхідність пошуку продуктивного методу пізнання: сенсуалізм, раціоналізм.
- •11. Визначте новий філософський ідеал у філософії Просвітництва. Як вирішувалась проблема свободи людини та шляхи її соціального визволення?
- •12. Охарактеризуйте особливості та досягнення класичної німецької філософії.
- •13. Покажіть своєрідність російської філософії: релегійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрями, руський комізм.
- •14. Проаналізуйте програми радикального оновлення філософії – філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя.
- •15 Охарактеризуйте основні напрямки та їх особливості некласичної філософії хх століття.
- •16 Як розглядається проблема знання та мови у сучасній філософії?
- •17. Визначте джерела української філософської культури.
- •18. Розкрийте процес становлення українського неоплатонізму XIV-XVI ст.
- •19. Охарактеризуйте процес становлення українського неоплатонізму хіv- хvі ст.
- •20. Як відбувалося зародження професійної філософії в культурно-освітніх центрах України: Острозькій та Києво-Могилянській академіях?
- •21. Г. Сковорода – родоначальник української класичної філософії.
- •22. Філософія т.Г.Шевченка
- •28. Охарактеризуйте свідомість людини як діалектичне співвідношення об’єктної та суб’єктної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •30. Порівняйте форми суспільної свідомості: політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, філософську та інші.
- •31. Охарактеризуйте діалектику як вчення про розвиток і універсальні зв’язки. Визначте загальні ознаки і людський критерій розвитку.
- •32. Охарактеризуйте принципи, категорії, закони діалектики, їх методологічне та світоглядне значення.
- •33. Порівняйте антиподи діалектики: софістику, метафізику.
- •34. Розкрийте зміст поняття «гносеологія» та проблеми пізнання у філософії.
- •36. Як розглядається проблема істини в філософії.
- •37. Доведіть, що практика – критерій істини, спосіб ставлення і відношення людини до світу і до самої себе.
- •38. Охарактеризуйте методологію та метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Методологічний арсенал науки.
- •39. Розкрийте зміст поняття «суспільство» в філософії та визначте основні підходи до його розуміння.
- •40. Визначте роль географічного природного середовища у житті суспільства, демографічні чинники та матеріальні основи суспільного розвитку.
- •41. Покажіть історичну різноманітність та єдність типів суспільства. Визначте зміст понять «формація» і «цивілізація».
- •42. Охарактеризуйте рушійні сили історичного розвитку. Визначте місце і роль насильства в історії.
- •43. Розкрийте сутність філософської концепції людини.
- •44. Як розглядається проблема сенсу життя та людського щастя філософії?
- •45. Визначте місце аксіології в системі культури та поясніть значення цінностей як визначальних характеристик людського буття.
- •46. Доведіть, що цінності являються регулятором поведінки людини.
- •47. Охарактеризуйте глобальні проблеми людства і людини та визначте стратегію людства в планетарному масштабі.
- •48. Охарактеризувати релігієзнавство як явище духовної культури.
- •49. Розкрийте основні поняття та сутність релігії. Класифікація релігії та її географія.
- •50. Дайте порівняльну характеристику первісних вірувань: тотемізм, фетишизм, магія, шаманство, землеробські культи.
- •51. Охарактеризуйте релігії Стародавніх цивілізацій.
- •2 Примітивні релігійні вірування. Загальна характеристика і географія етнічних і світових релігій
- •3 Нетрадиційні релігії
- •2.Даосизм
- •3.Конфуціанство
- •5.Теїстичні вірування праукраїнців часів Київської Русі
18. Розкрийте процес становлення українського неоплатонізму XIV-XVI ст.
Великий оригінальний філософ пізньої античної традиції, родоначальник римського неоплатонізму Плотін формулює вчення про єдність як про першопочаток усього сущого. Уся сфера буття, що виражається у послідовності: Розум-Душа-Космос, виявляється лише проявом, здійсненням першопочатку, трьома іпостасями: Розум і душа - втілення єдності у вічності, Космос - у часі. Єдність Плотін називає Благом і порівнює із Сонцем. Йому ж протистоїть темна і позбавлена вигляду матерія - принцип зла, що провокує перехід вищого в нижче ( розум відпадає від єдності, душа - від розуму, а найбільш зухвала частина душі животіє в рослинах ).
Розвиток української філософії і суспільно-політичної думки XXI-XXII ст. свідчить про якісні зміни, що настали в духовному житті України в цей період. Духовна культура українського народу розвивалась у руслі розвитку культур братніх слов’янських народів, а також впливу гуманістичних ідей західноєвропейського Відродження.
Згодом значна частина української магнатерії і шляхти прийняла католицизм і ополячилась, але було багато таких, які вболівали за долю свого народу. Наприклад, заснування в Острозі під патронатом князів Острозьких 1576 р. Острозького культурно-освітнього центру, якого сучасники називали "трьохмовним ліцеєм" ( тут навчали слов’янською, грецькою та латинською мовами ).
В боротьбі з експансією католицизму, в чисельних "братствах", які виникали в містах України, вивчаються і критикуються твори католицьких теологів, доводиться істинність православної віри. Серед братств найстарішим і найвпливовішим було Львівське братство. На початку XVII ст. виникають Галицьке, Вінницьке, Київське, Камянець-Подільське, Немирівське, Рогатинське, Самборське та інші братства.
В цей час виділяється особлива група людей, "вчених-книжників", які з позицій раньохристиянської церкви намагаються довести особливості "благодаті" православ'я. Спираючись на неоплатонічні концепції, книжки доводили, що сила Всесвіту, в центрі якої є Бог, схожа на людину.
Одночасно з творами на релігійну тематику розвивається народний епос, в центрі якого-образ українського лицаря, борця проти національного і економічного гноблення українського нагоду.
В кінці XVI- на початку XVII ст. бурхливо розвивається творчість українських мислителів Герасима Смотрицького, Іова Борецького, Василя Суразького, Лаврентія і Стефана Зизаніїв, Івана Вишенського та ін.
Земля в уяві українця-це все, що є прекрасного, - вона народжує і живить людей і тварин. Коли порушується зв’язок з нею, - людина помирає.
Уже в XII ст. мислителі Київської Русі, аналізуючи особливості пізнавального процесу, приходять до висновку, що "розум всі відчуття збирає і формує, воля стимулює до дії, а серце є тим чинником, який поєднує розум, відчуття і волю".
Якщо проаналізувати українську фольклорну та писемну творчість народу, то можна помітити, що майже кожному духовному витвору притаманні атеїзм, кордоцентризм та екзистенціальні мотиви, які виразно проявлялись як у минулому, так і в умовах сьогодення.