17. Культурно – історична теорія л. С. Виготського про походження психіки людини

Уся наукова діяльність Л. З. Виготського була те що психологія змогла перейти " від чисто описового, емпіричного і феноменологічного вивчення явищ до розкриття їх сутності " . Він запровадив новий -- экспериментально-генетичний метод дослідження психічних явищ, бо вважав, що " проблема методу є початок і основа, альфа і омега все історії культурного розвитку дитини " . Л. З. Виготський розробив вчення про віці як одиниці аналізу дитячого розвитку. З запропонував інше розуміння ходу, умов, джерела, форми, специфіки і рушійних сил психічного розвитку; описав епохи, стадії і фази дитячого розвитку, і навіть переходи з-поміж них під час онтогенезу; він виявив і сформулював основні закони психічного розвитку. Без перебільшень можна сказати, що Л. З. Виготський він зробив усе, щоб дитяча психологія стала повноцінної і справжньою наукою, має свої предмет, метод і закономірності; він зробив усе, щоб ця наука змогла вирішувати практичне завдання навчання і виховання дітей, по-новому підходитимемо проблемам вікової нормативної діагностики психічного розвитку.

Істина теорії К.С. Виготського висвітлювала як помилки сучасних йому теорій розвитку, а й застерігала майбутні генерації вчених від некритичного запозичення далекого наукового світогляду.

Намічаючи програму вивчення свідомості, Л. З. Виготський зазначав, що загадки свідомості, та й психіки взагалі, ниякими хитрощами -- ні методологічними, ні принциповими - не оминеш. Відомо, що У. Джеймс запитував, може бути свідомість, і відповідав, що в існування дихання не сумнівається, але у існуванні свідомості сумнівається. На думку Л. З. Виготського, це питання можна приймати лише як гносеологічну: " Психологічно ж свідомість є безсумнівний факт, першорядне дійсність, і факт великого значения, а чи не побічного чи випадкового. ...До тих часів у новій психології ні зведено кінці з кінцями, поки нічого очікувати поставлена чітко проблема свідомості людини та психіки і поки вона буде остаточно вирішена експериментально об'єктивним шляхом " .

Л. З. Виготський визначив свою дослідження як " верхову психологію " (психологію свідомості), яка протистоїть двох інших -- " поверхневою " (теорії поведінки) і " глибинної " (психоаналіз). Він розглядав свідомість як " проблему структури поведінки " .

18. Забування як процес памяті. Крива забування. Боротьба з забуванням

Забування — процес, протилежний запам’ятовуванню. Він полягає у втраті чіткості уявлення подій, фактів, зменшенні обсягу запам’ятованого. В його основі лежить стирання тимчасових нервових зв’язків. Завдяки забуванню ми маємо можливість зберігати у пам’яті те, що дійсно для нас цінне та важливе, тобто, на думку вчених, забування запобігає перевантаженню мозку, сприяє адаптації до нових умов, виробленню нових навичок внаслідок стирання в пам’яті старих моделей. Воно також звільняє від тривоги чи відчуття болю.

Забування може бути повним і частковим. Експериментально доведено, що найшвидше забувається матеріал одразу після заучування. Вивчене має вилежатися.

Эббінгауз експериментально (на самому собі) вивчав процеси запам'ятовування і забування, розробивши методи, які дозволяли установити особливості і закономірності пам'яті. Він вивів "криву забування", котра свідчить, що найбільший відсоток забутого матеріалу падає на період, який іде безпосередньо за запам'ятовуванням. Ця крива перетворилася на взірець, за типом якого будувалися надалі криві вироблення навички, рішення проблеми тощо.

Поради для боротьби з забуванням

По-перше, майте на увазі, що найкраще відкладається в пам’яті емоційно забарвлена інформація. Постарайтеся зробити подію, яку хочете запам’ятати, індивідуальною, важливою, пікантною для себе.

По-друге, запам’ятовування і добування інформації з пам’яті полегшиться з використанням техніки асоціацій.

По-третє, тренуйте пам’ять — намагайтеся перед сном перекрутити події дня у зворотному порядку, вчіть вірші чи іноземні слова, намагайтеся розкласти отриману інформацію по поличках, як у шухляди стола. Гадається, такі зусилля не пропадуть марно.