44. Види емоцій і почуттів. Функції почуттів

Cвіт емоційних явищ надзвичайно різноманітний. Тому їх можна розрізняти за еволюційною, функціональною та структурною ознаками.

За еволюційною ознакою на перший план виступають три piвнi проявів емоцій.

Перший характеризує емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчуття задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного), який емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини. Другий piвень - емоції, що мають чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, якi відображають ситуатив­не ставлення людини до якоїсь події. Змістом третього рівня є почуття, наприклад, комічного, гумору, ipoнiї, піднесеного, трагічного тощо. Вони несуть у собі стійке ставлення людини до довколишнього i виникають шляхом узагальнення емоцій. Цей рівень формується в мipy становлення людини як індивіда й особистості i визначає зміст i динаміку її емоційного життя.

За функціональною ознакою, змістом якої є oцiнкa смислу різних явищ життя, виокремлюються дві групи емоційних явищ: провідні i похідні,

Провідні емоції сигналізують про смисл предмета певної потреби. Вони передують діяльності i забезпечують перетворення предмета потреби на мотив. До цього класу належать бiологiчнi, соціальні та власне психологічні емоції. Похідні емоції виникають уже в процесі діяльності i виявляють ставлення iндивiда до того, що сприяє або ж перешкоджає задоволенню його потреб. Вони виявляються в конкретних ситуаціях i оцінюють смисл явищ, зумовлених їх ставленням до провідного мотиву поточної діяльності. Це, наприклад, емоції ycпixy - неуспіху, що сигналізують індивіду про мipy успішності його діяльності. В свою чергу, вони поділяються на констатуючі, передбачувальнi та узагальнювальнi.

Констатуючі емоції „позначають” успішні або неуспішні спроби iнди­вiда досягти мети, передбачувальнi - функціонують у ситуаціях, що неодноразово повторюються. Базуючись на констатуючих, вони сигналізують про можливий наслідок того чи того вapiaнтa дії. Узагальнювальнi емоції взаємодіють iз провідними i стимулюють дiяльнicть при передбаченні швидкого успіху або гальмують при передбаченні можливих труднощів i невдач.

За структурною ознакою, керуючись якою, прагнуть охопити всю будо­ву емоційних явищ, останні поділяються на емоційний тон відчуттів, власне емоції, афекти, пристрасті, настрій, стрес, фрустрацію i почуття.

Емоційний тон - найпростіша форма емоцій, яка має вигляд неви­разних відчуттів, що супроводжують життєво важливі впливи смаково­го, температурного, больового та іншого характеру. Найчастіше це відчуття задоволення чи незадоволення, i вони оцінюють ступінь сприятливості діяння на організм тих чи тих подразників.

Власне емоції виявляють оцінювальне ставлення iндивiда до актуаль­них чи можливих ситуацій. На відміну вiд емоційного тону, це досить визначені стани, що виникають у зв'язку iз задоволенням певної потреби. До того ж вони сигналізують про смисл подій, якi ще не настали або ж відійшли у минуле, тому часто виникають у зв'язку з образами пережитих чи уявних ситуацій. Серед них є основні емоції: iнтepec - хвилювання, радість, здивування, горе - страждання, гнів, огида, зневага, страх, сором, провина.

Афекти - дуже сильні, бурхливі й відносно нетривалі емоційні стани, що виникають, коли суб’єкт не здатний знайти вихід з надзвичайної i несподіваної ситуації. Як правило, така ситуація безпосередньо стосується провідної потреби iндивiда або навіть ставить пiд загрозу його життя. Пере­живаючи афект, індивід може поводити себе всупереч соціальним нормам, втрачає контроль над своїми діями. Афекти мають бурхливу динаміку i тривалу післядію. Вони порушують пізнавальну діяльність, мають вигляд рухових, погано координованих реакцій, якi потім погано відтворюються.

На відміну вiд власне емоцій, якi „зміщуються” з кінця на початок дій, афекти виникають у відповідь на ситуацію, що вже настала, i тому „зміщені” на кінець подій. Kpiм того, індивід усвідомлює емоції як стани свого „Я”, а афекти переживає як стани, що відбуваються „у мені”. Тому людина й ставиться до своїх афектів як до непідвладних їй явищ.

Пристрасті - сильні й тривалi емоції, що на певний час забарвлюють життя iндивiда, істотно позначаються на спрямованості й динаміці його діяльності. Це виразний сигнал особистісного смислу предмета його потреби - мотиву, вiд якого залежить життя. Пристрасть виявляється у зосередженості iндивiда на якомусь предметі, який в цей час затіняє вci iншi спонуки діяльності. Переживаючи пристрасть, людина страждає, стає пасивною істотою; вона начебто перебуває пiд владою якоїсь сили, хоча ця сила й виходить вiд неї.

Настрій - емоційний стан iндивiда, що на певний час зафарбовує його стосунки з дійсністю. Це емоційне тло життя. На відміну вiд інших емоційних явищ, настрій не має очевидного предметного змісту, його дже­рела нерiдко полягають у несвідомому або ж у фiзiологiчних процесах організму, підпорогові подразники вiд яких сигналізують про бiологiч­нии смисл тих чи тих порушень у їx роботі. Та все ж частіше настрій відбиває процес стосунків людини зi світом. Вона може бути сумною або веселою, пригніченою або життєрадісною залежно вiд того, наскільки задоволені чи незадоволені її головні потреби, наскільки успішно вона просувається в напрямку до своїх цілей. У цьому зв'язку настрій можна вважати емоційною оцінкою індивідом обставин свого життя.

Радість – це позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю більш повно задовольнити актуальну потребу, вірогідність якої в цей момент була невелика, це те, що відчувається після творчої або соціально значущої дії.

Страждання – негативний емоційний стан, пов'язаний з одержаною інформацією про неможливе задоволення важливих життєвих потреб.

Сором – негативний стан, що проявляється в усвідомленні невідповідності об’єктивних думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, а й особливостями уявлення про поведінку і зовнішність.

Стрес (англ. - напруга) - емоційний стан iндивiда, який виникає в ситуаціях, що порушують усталений перебіг його життя. Цей стан полягає у неспецифічній реакції організму на вимоги, якi до нього висува­ються. З психологічного погляду стрес може бути інформаційним або власне емоційним.

Моральні почуття відбивають ставлення iндивiда до інших людей, суспільства та самого себе. Вони ґрунтуються на освоєних ним соціальних нормах i сигналізують про ступінь вiдповiдностi цим нормам найрiз­номанiтнiших явищ життя. Прикладами таких почуттів є: патріотизм, почуття обов'язку, товариськості, співчуття, eмпaтiї та симпатії. Особли­ву роль серед них відіграє кохання - мірило морального ставлення однієї людини до іншої. Рівень розвитку моральних почуттів може бути досить повною характеристикою ocoбиcтocтi.

Інтелектуальні (пізнавальні) почуття виникають у зв'язку з пізнавальною діяльністю, спрямованою на теоретичне освоєння дійсності. Вони базуються на пізнавальній пoтpe6i iндивiда, а тому оцінюють успішність відповідної діяльності i сигналізують про ступінь задоволення цієї потреби. Передусім, це iнтepec - суб’єктивна форма існування пізнавальної потреби, та ціла гама таких почуттів, як допитливість, цікавість, здивування, прикрість, розчарування тощо. Вони пронизують yci пізнавальні процеси, де виконують виразну регулятивну функцію.

Естетичні почуття переживає індивід, який сприймає оточення з погляду його уявлення про прекрасне або огидне. Як i почуття взагалі, естетичні почуття ґрунтуються на соціальних нормах, якi у цьому разi є критерієм естетичного ставлення до дійсності. Найчастіше вони виникають пiд час сприймання творів мистецтва i мають широкий спектр проявів: вiд легкого хвилювання до глибокої схвильованості.

Функції почуттів:

Особливе значення емоційних станів полягає в їх регулятивній функції, оскільки переживання виступають у ролі сигналів, які стимулюють або стримують діяльність людини.

Емоції та почуття виконують також оцінну функцію, виражаючи суб’єктивне ставлення людини до задоволення своїх потреб. Емоційний стан, переживання почуттів є результатом спільної діяльності кори і підкоркових центрів.

Глибокі переживання почуттів, емоційний стан можуть супроводжуватися посиленням або зниженням інтенсивності фізіологічних функцій організму людини. Такі фізіологічні реакції, як підвищення частоти пульсу, дихання, напруження м’язів, зміни кров’яного тиску, вмісту цукру в крові і т. ін., свідчать про активізацію сил організму. Отже, почуття та емоції виконують енергетичну функцію, мобілізуючи фізіологічні резерви організму. Якщо сила переживань переважає пристосовні можливості організму, то можливі різні захворювання — неврози, інфаркти, гіпертонії, виразкові хвороби.