4. Сучасні методи обробки логістичної інформації. Електронна логістика

Партнери з виробництва, торгівлі або транспортування зазвичай обмінюються даними в формі письмового документу. З впровадженням нових високопродуктивних інформаційно-комунікаційних систем малоефективний шлях передачі даних за допомогою документів може бути замінений передачею даних безпосередньо на носій інформації або комунікаційним зв'язком. Останній спосіб називається електронною передачею даних. В даний час електронні засоби передачі даних є основою будь-якої сучасної інформаційної технології.

Сучасна епоха електронної логістики почалася в 70-х роках минулого століття разом з впровадженням в торгівлі штрихових кодів. За аналогією з традиційною логістикою під електронною логістикою розуміють управління і оптимізацію електронних інформаційних потоків, що виникають в ланцюгах поставок.

Дуже часто електронна логістика трактується як використання ІТ в логістиці, що вірно лише частково. Наріжним каменем електронної логістики є міжнародні стандарти, які використовуються більш ніж в 100 країнах світу. Дотримання стандартів дозволяє торговим партнерам з різних країн (або в одній країні) обмінюватися інформацією за допомогою простих, швидких і точних транзакцій. Несуперечливість, повнота і достовірність електронних даних забезпечується взаємопов'язаними стандартами ідентифікації даних, носіїв даних і електронної взаємодії.

В даний час розробка стандартів ведеться за чотирма основними напрямками:

1) коди товарної нумерації (штрихове кодування);

2) електронний обмін даними (EDI, Electronic Data Interchange);

3) глобальна мережа синхронізації даних (GDSN, Global Data Synchronization Network);

4) електронний код продукції (EPC, Electronic Product Code).

Перші два напрямки в електронній логістики існують давно, і сьогодні вони є основою оптимізації інформаційних потоків в ланцюгах поставок.

Сучасні інформаційні технології дозволяють реєструвати надходження та реалізацію товарно-матеріальних цінностей практично в режимі "on-line", що дозволяє управлінській системі реагувати на зміни в розмірах запасів в оптимальні строки. Така можливість реалізується завдяки потужним технічним засобам, зручному і гнучкому програмному забезпеченню, технологіям передачі даних, а також єдиній наскрізній і зручній системі кодування товарів. Найбільшою швидкістю і зручністю в цьому плані відзначаються системи штрих-кодування.

Автоматичне отримання інформації з допомогою штрих-кодів може здійснюватися завдяки використанню декількох видів кодів:

1. Лінійні штрих-коди (ITF-14; EAN/ UPC; 2/5 Interleaved; Codabar; Code 39; Code 128; та ін.), використання яких чітко регламентовано. Для застосування в оптово-роздрібній торгівлі призначений штрих-код EAN/ UPC, в промисловості, виробництві та складах (особливо у сфері управління матеріалами) використовуються стандарти Code 2/5 Interleaved; Code 128 та EAN 128. Крім вищезгаданих існує безліч стандартів штрих-кодів, які застосовуються в різних сферах діяльності.

2. Двомірні штрих-коди (Code 49; Code 16к; Codablock; PDF 417; Data Matrix; QR-код; MaxiCod та ін.), що містять закодовану інформацію в двох вимірах, що дозволяє підвищити ємність коду та зменшити його розміри. Дані стандарти використовуються в різних сферах, де необхідно нанесення компактного штрих-коду на невелику площу, наприклад, в таких, як виробництво електронних компонентів (мікропроцесори персональних комп’ютерів), фармацевтична промисловість, банківська діяльність (нанесення штрих-коду на платіжно-розрахункові документи для автоматизованого вводу інформації в базу даних) та ін.

За допомогою спеціального обладнання та програмного забезпечення зчитування кодів при придбанні чи реалізації товарів дозволяє відстежувати оперативні зміни розмірів запасів на складах, в оптовій чи роздрібній сітці.

Використання в логістиці технології автоматичної ідентифікації штрихових кодів дозволяє суттєво покращити управління матеріальними потоками на всіх етапах логістичного процесу. Автоматична ідентифікація (сканування) штрихових кодів продукції в процесі виконання логістичних операцій і функцій дозволяє досягти таких основних переваг:

• оперативно отримати повну та достовірну інформацію про продукт (товар, тару, упаковку, вантажну одиницю, одиниці зберігання і т.п.);

• отримати інформацію про виробника товару, відправника вантажу, вантажоодержувача, логістичного посередника;

• здійснити контроль і моніторинг за допомогою інформаційно-комп'ютерних систем за просуванням кожної одиниці продукції (укрупненої вантажноъ одиниці або SKU (Stock Keeping Unit) на будь-якій ділянці логістичного ланцюга (каналу, мережі);

• здійснити автоматизовану електронну обробку товарно-транспортних, фінансових та інших документів в логістичному менеджменті;

• забезпечити автоматизований облік наявності, витрачання та руху матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції на складах, виробничих ділянках і інших підрозділах логістичної системи;

• знизити витрати, істотно спростити і прискорити процедури збору, обробки та виконання замовлень споживачів; процедури управління запасами продукції у виробництві і дистрибуції;

• забезпечити точність і достовірність логістичної інформації про матеріальні потоки;

• підвищити ефективність процедур, контролю якості продукції і логістичного сервісу;

• полегшити процедури маркетингового аналізу попиту і ринку для заданого асортименту товарів.

Удосконалення створення, передавання, приймання та оброблення інформації здійснюється на підставі концепції «Electronic Data Interchange» (EDI) або електронного обміну даними.

EDI – це комп’ютерний обмін інформацією між користувачами із застосуванням стандартного формату відомостей та сучасних інформаційних технологій; завдяки йому прискорюється час руху інформації, скорочуються витрати на інформаційну логістику, підвищується продуктивність праці робітників, які беруть участь в інформаційній логістиці.

Використання EDI покращує достовірність, своєчасність і якість логістичної інформації. Для реалізації всіх переваг EDI необхідно пов'язати всі ланки логістичної системи, а також споживачів та інших зовнішніх користувачів логістичної інформації телекомунікаційними каналами. Цей зв'язок здійснюється за рахунок фірмових локальних мереж, комерційних і некомерційних телекомунікаційних мереж, що діють в межах регіону, країни або глобальних.

Безпосередня вигода застосування EDI в логістичних системах проявляється в наступних основних моментах:

• зростанні продуктивності в операційному менеджменті;

• поліпшення канальних взаємин між ланками логістичної системи;

• зростанні продуктивності зовнішніх підсистем;

• зростанні здатності до повної інтеграції дій ланок логістичної системи;

• зменшення операційних та адміністративних витрат.

Підвищення продуктивності досягається за рахунок швидкої передачі і обробки інформації, а точності і достовірності даних – за рахунок зменшення кількості паперових документів і можливості помилок введення даних. Скорочення логістичних витрат досягається за рахунок зменшення частки живої праці і матеріальних витрат, пов'язаних з друком, поштою, процедурами паперового документообігу; скорочення телефонних, телексних і факсимільних комунікацій; зменшення адміністративних витрат.

Для EDI істотними є комунікаційні і інформаційні стандарти. Комунікаційні стандарти визначають технічні характеристики таким чином, щоб комп'ютери могли коректно інтерпретувати обмін інформацією. Комунікаційні стандарти визначають характеристики прийому, перетворення і швидкість передачі даних. Інформаційні стандарти регламентують структуру і вид документів, які повинні бути передані.

Найбільш часто використовувані в EDI комунікаційні стандарти – це ASC X. 12 (стандарт Американського комітету стандартів Х.12) і стандарт UN/EDIFACT, стандарт TDK / EDIA і інші.

Процес обміну електронними документами істотно відрізняється від звичайної форми обміну документами на паперових носіях. Електронна передача даних дозволяє, з одного боку, випереджати за часом матеріальний потік уздовж логістичного ланцюжка, а з іншого – раціоналізувати саму передачу інформації (результат – економія паперу, обмеження обсягу складаються вручну документів і джерел помилок, зниження ризику помилкової інтерпретації даних в переданих документах).

В останнє десятиліття для повноцінного вирішення завдань логістичного управління особливого значення набувають корпоративні мережі обміну інформацією. Вони, як правило, створюються на основі інформаційної технології INTRAnet і забезпечують доступ до інформаційних ресурсів мережі INTERNET та інших інформаційних мереж. При цьому є можливість обміну даними між будь-яким кінцевим обладнанням: комп'ютерами будь-яких моделей (в режимі електронної пошти і в режимі OnLine), факсимільними апаратами, телексами і телеграфними пристроями з використанням будь-яких протоколів передачі логістичних даних (TCP / IP, Frame Relay, X.25 та ін.).

Значного поширення набули служби електронної пошти. Режим електронної пошти найбільш доступний. Відправник відсилає необхідні дані за відомою адресою, а поштова система здійснює маршрутизацію і зберігання інформації. Однак більш перспективним, особливо з точки зору автоматизації управління, є режим OnLine, при якому проводиться безпосередня передача інформації від відправника до її споживача або зчитування інформації споживачем з різноманітних Web-серверів або хостів в адресних просторах IP і Х.25. В інформаційних системах, які здійснюють оперативне управління матеріальним потоком, особливо важливо фіксувати і обробляти інформацію в темпі проходження матеріального потоку. Рішення завдань, що виникають при цьому, найчастіше можливо лише за умови застосування сучасної техніки і технології збору, обробки і передачі інформації в режимі реального масштабу часу.

Для забезпечення єдиної точки доступу до будь-якої інформації, наявної як на самому підприємстві, так і поза ним, в даний час використовують так звані корпоративні інформаційні портали (або бізнес-портали). Вони призначені для об'єднання зовнішніх і внутрішніх ресурсів підприємства, приведення інформації до єдиного формату в контексті єдиного користувальницького інтерфейсу і видачі даних в дозованій кількості, необхідній в тій чи іншій робочій ситуації, конкретному користувачу. Корпоративний портал не замінює собою жоден зі звичних джерел, з якими працює організація, а є своєрідною оболонкою, що об'єднує різноманітні корпоративні ресурси від систем ERP до електронної пошти.

Бурхливий розвиток мережевих технологій, що спостерігається в останні роки, зумовив широке впровадження великих інформаційних систем, заснованих на територіально-розподілених корпоративних мережах. Сьогодні такі мережі все більше інтегруються з глобальною мережею Internet, що вимагає стандартизації мережевих служб і протоколів. Фактично об'єднання стає необхідною умовою для оперативного обміну даними і ефективного управління.

Всесвітня мережа синхронізації даних (англ. Global Data Synchronisation Network, GDSN) – розподілена мережа електронних каталогів та Всесвітнього Реєстра (GS1 Global Registry™), яка надає компаніям у всьому світі можливість організувати обмін синхронізованими та стандартизованими даними зі своїми діловими партнерами.

Мережа GDSN гарантує точність і відповідність стандартам даних, якими обмінюються ділові партнери.

GDSN складається з інформаційних систем торгівельних партнерів (постачальників та торгових мереж), каталогів даних (служб, що зберігають та обробляють дані торгових партнерів) та Всесвітнього Реєстру GS1 (всесвітній довідник, що допомагає спільноті GDSN визначати місцезнаходження інформаційних ресурсів та керувати синхронізацією зв'язків між торговими партнерами).

GDSN забезпечує стандартизовані, надійні дані для ефективного обміну діловою інформацією на локальному і глобальному ринках, оптимізуючи фінансові витрати у ланцюзі постачання, а саме:

• гарантує, що ділові партнери працюють із стандартизованою інформацією, зменшуючи, таким чином, непотрібні дублювання та повтори використовуваної інформації;

• гарантує, що інформаційний обмін між діловими партнерами здійснюється з використанням актуальних і синхронізованих даних;

• здійснює контроль відповідності даних стандартам та бізнес-правилам;

• гарантує, що дані про товари, надані користувачами GDSN, відповідають стандартизованій класифікації (Global Product Classification);

• забезпечує єдине джерело інформації для постачальників і торгових мереж (через вибраний ними електронний каталог даних), зменшуючи, таким чином, витрати на роботу з багатьма постачальниками інформації;

• гарантує унікальність ідентифікації товарної позиції (на рівнях споживчого товару, ящика, піддона), партнера та розташування за допомогою Всесвітнього Реєстру GS1;

• сертифікує відповідність каталогів даних та Всесвітнього Реєстру GS1 до правил GDSN.

Можливість відстежити весь шлях товару в процесі товаропостачання, запобігти затримкам та втратам під час складування та транспортування, зробити облік миттєвим та таким, що не вимагає ніякої участі людини, забезпечити постійний контроль наявності необхідного товару на полицях торгових підприємств – це лише окремі переваги, що забезпечить Електронний код продукту (від англ. Electronic Product Code™, EPC), «система наступного покоління» для ідентифікації і простежування товарів протягом всього ланцюжка постачання.

Система EPC уможливлює автоматичну ідентифікацію і простежування товарів в реальному часі на всьому шляху від виробника до споживача. EPC - це універсальний відкритий стандарт для ідентифікації окремих об'єктів і розповсюдження інформації під час їх постачання.

Складовими нової системи інформаційного супроводження товаропотоку є технології, що давно застосовуються в повсякденній практиці – автоматична ідентифікація на базі радіочастотної ідентифікації, електронний обмін інформацією, використання мережі Інтернет, тощо. Завдяки цьому комп'ютерні системи зможуть "бачити" окремі об'єкти в поточному часі.

Електронний Код Продукту – номер, що унікально ідентифікує кожний окремий об'єкт, наприклад, одиницю товару. Фактично EPC являє собою набір унікальних ідентифікаторів, присвоєних матеріальним предметам, місцезнаходженням чи іншим об'єктам, що відіграють певну роль у ділових операціях. Номер EPC може бути побудований на основі Глобального номера товарної позиції (GTIN ) із додаванням індивідуального номера для кожної одиниці продукції (серіалізація GTIN).

Номери EPC можуть бути представлені у різних форматах, в т.ч. у формі бінарного коду, яка найкраще підходить для запису в пам'ять позначки для радіочастотної (РЧІ), та у текстовому форматі формі для поширення даних  в інформаційних системах підприємств.

Для зчитування номеру застосовується технологія радіочастотної ідентифікації. Кожна одиниця містить мікроелектронний пристрій (радіопозначку), який може передавати записані у його пам'яті дані за допомогою радіохвиль. Пристрої для зчитування розсилають електромагнітні хвилі, які живлять радіопозначку що дає їй можливість передати записану інформацію. В пам'яті радіопозначки зберігається номер EPC.

Автоматичні зчитувачі можуть зчитувати за хвилину радіопозначки тисячі разів. Однак інформацію про зчитування необхідно виокремлювати лише в тих випадках, коли із об'єктом відбувається якась подія, наприклад, піддон із продукцією проходить ворота складу. Тому важливою складовою мережі EPC є спеціальне програмне забезпечення, яке впорядковує інформацію, що надходить від автоматичних зчитувачів, та забезпечує відображення інформації про поточний стан об'єкту в зовнішніх інформаційних системах.

Система EPC передбачає, що вся інформація про кожний об'єкт, ідентифікований номером EPC, доступна в будь-який час через мережу Інтернет. Це забезпечує Служба найменування об'єктів (ONS), яка за номером EPC надає інформацію про те, де саме знаходиться поточна інформація про об'єкт.

Кожен окремий компонент системи EPC не є чимось принципово новим. Якісно новий рівень – в поєднанні цих складників у послідовну систему.