5. Характеристика систем mrp-I, mrp-II, erp

Логістична система представляє собою єдиний план, що підпорядковує інтереси підрозділів того чи іншого підприємства цілям логістики. Логістичні системи поділяються на два види: «підштовхуючі» («виштовхуючі», «push system») та «витягуючі» («тяглові», «тягнучі», «pull system»). Іноді виділяють комбінований вид логістичних систем, який поєднує в собі характеристики двох основних видів

Підштовхуюча система – така організація руху матеріальних потоків, при якій матеріальні ресурси подаються з попередньої операції на наступну у відповідності до завчасно сформованого жорсткого графіка. Матеріальні ресурси «виштовхуються» з одної ланки логістичної системи на іншу і стають запасом незавершеного виробництва на початку наступної операції.

Витягуюча система – така організація руху матеріального потоку, при якій матеріальні ресурси подаються («витягуються») на наступну технологічну операцію з попередньої за мірою необхідності, а тому жорсткий графік руху матеріальних потоків відсутній.

При виборі метода організації управління матеріальним потоком необхідно з’ясувати, з яким видом попиту має справу організація: залежним або незалежним. Якщо загальний попит формується великою кількістю окремих покупців, кожен з яких незалежно від інших потребує якогось товару, то має місце незалежний попит. У цьому випадку робиться прогноз і проводиться планування потреби за ресурсами. Якщо ж, наприклад, виробник використовує низку компонентів для виготовлення продукту, то попит на кожен з цих компонентів пов’язаний один з одним та залежить від виробничого плану виготовлення кінцевого продукту. У цьому випадку має місце залежний попит.

При залежному попиті стає можливим планування потреби в матеріалах (material requirements planning) або MRP. MRP відноситься до систем «підштовхуючого» типу. Суть цього підходу полягає у розрахунку потреб у всіх видів матеріалів, сировини, комплектуючих, деталей, необхідних для виробництва кожного продукту із основного графіка у потрібному обсязі, і поданні відповідних замовлень на поставку.

Загальна послідовність дій така:

1) основний графік «розбивається» на окремі продукти, визначається обсяг їх випуску;

2) за відомостями специфікації матеріалів визначаються усі види матеріалів, сировини, комплектуючих, деталей, необхідні для виробництва кожного продукту, визначається їх кількість, необхідна для виконання основного графіка (валова потреба);

3) перевіряється наявність на даний момент усіх складових (матеріалів, деталей і т.д.) на складах підприємства та визначається чиста потреба, тобто з урахуванням наявних запасів;

4) визначається час подачі замовлення, виходячи з тривалості поставок та часу, до якого вони повинні поступити, та інших факторів (мінімальний рівень запасів, мінімальний розмір замовлень, надійність постачальників та ін.).

Таким чином, при незалежному попиті або при відсутності застосування підходу MRP запаси безпосередньо не пов’язуються з виробничими планами і тому повинні бути достатньо високими, щоб дозволити задовольнити будь-який можливий попит. При використанні MRP рівень запасів низький і підвищується тільки безпосередньо перед виконанням замовлення.

Переваги MRP:

• MRP оперує даними не про минуле споживання, а про майбутні потреби;

• Зниження обсягу запасів, тобто економія фінансів, площ, персоналу і т.д.;

• Підвищення швидкості оборотності запасів;

• Відсутність затримок, викликаних нестачею матеріалів;

• Зменшення кількості термінових замовлень;

• Можливість використання даних MRP для планування інших логістичних видів діяльності, як на підприємстві, так і в ланцюзі постачань.

Проблеми MRP:

• Потрібний великий обсяг детальної та точної інформації та необхідних обчислень;

• Низька гнучкість не дозволяє оперативно реагувати на зовнішні зміни;

• Наявність дуже складних систем управління великої розмірності і завантаженості, що може спричинити значне число збоїв в системі;

• Розмір замовлень, пропонований MRP, може бути неефективним;

• MRP може не враховувати обмежень по потужності і іншим параметрам;

• Дороге і довгострокове впровадження.

Система MRP може бути вдосконалена різними способами, наприклад, враховуючи при складанні замовлень можливість об'єднання декількох великих замовлень в більше; об'єднуючи попит на одні й ті ж матеріали, необхідні для різних видів продукції; пов'язуючи MRP з плануванням використання потужностей постачальників та ін.

Одним з масштабних розширень MRP є планування виробничих ресурсів (manufacturing resource planning) або MRP-II. Матеріали – це тільки один ресурс, а організації потрібно складати графіки і за іншими виробничими ресурсами: співробітникам, обладнанню, спорудам, фінансах, транспорту і т.д., чим і займається MRP-II. Припустимо, організація застосовує MRP для складання розкладу із закупівлі матеріалів та із виробництва ряду матеріалів всередині самої організації. Якщо відомо, коли матеріали, що випускаються всередині, повинні бути готові, то відомо і коли слід почати їх виробництво. Таким чином, MRP-II може задавати графіки виробництва комплектуючих. Таким же чином організація може застосовувати графіки виробництва комплектуючих і для розробки графіків використання обладнання, співробітників, що працюють з цим обладнанням, транспортних потоків, перевірки якості продукції і т.д. При такому підході графіки складаються по всіх операціях. Надалі цей підхід можна застосувати до фінансів, маркетингу, продажів і т.д. В кінцевому рахунку, можна отримати повністю інтегровану систему, в якій основний графік становить основу для планування всіх ресурсів організації. Тобто MRP-II створює інтегровану систему синхронізації всіх функцій, які виконуються в організації.

При всіх перевагах MRP-II, аналогічних MRP, головними недоліками залишаються відсутність необхідної в деяких ситуаціях гнучкості і складність реалізації інтегрованої системи управління.

Поширення підходу MRP-II на підприємства логістичного ланцюга відповідно до тенденції зовнішньої інтеграції отримало назву планування потреб підприємства (enterprise requirements planning) або ERP. Припустимо, система MRP виробника визначила необхідний обсяг поставок якогось матеріалу. Електронний обмін даними може зв'язати систему MRP з системою постачальника. Тоді постачальник, знаючи, коли і скільки він повинен доставити матеріалів, може почати складати графіки для своїх операцій, щоб встигнути до терміну. Якщо постачальники другого рівня пов'язані з системою MRP постачальника першого рівня, то вони також можуть почати свої приготування. Таким чином, вихідне повідомлення переміститься по ланцюгу поставок назад, забезпечуючи інтегроване планування в межах всього логістичного ланцюга.

Технічно реалізувати систему ERP допомагає електронний обмін даними, система електронних платежів, Інтернет та ін. Проблеми полягають в тому, щоб домогтися повної довіри між організаціями, забезпечити наявність узгоджених систем на різних підприємствах і т.п. Програмне забезпечення ERP стало доступно з 1990-х років. В даний час ринок для нього розвивається дуже швидко, на ньому присутні такі компанії як SAPAG, BAAN, JD Edwards, SSA, PeopleSoft, Frontstep Inc. Деякі компанії, наприклад, «1С», «Інформаційні технології», «Корпорація Парус», «Корпорація Галактика» та ін. працюють на території України і СНД, причому програмне забезпечення адаптовано до українського законодавства і умов роботи на вітчизняних ринках (наприклад, 1С: ERP; IT-Enterprise; Парус-Підприємство; Галактика ERP та ін.).

Узагальнимо основну інформацію про концепцію «планування потреб / ресурсів», що лежить в основі систем MRP, MRPII, ERP.

Ідея концепції «планування потреб / ресурсів» – спочатку визначається, скільки та в які терміни необхідно виготовити готову продукцію, потім визначається час і необхідні кількості матеріальних ресурсів для виконання виробничого розкладу. Концепції «планування потреб / ресурсів» реалізують штовхаючі системи.

Основна мета концепції – забезпечення потоку планових кількостей матеріальних ресурсів і запасів продукції на горизонті планування.

Необхідні умови реалізації концепції «планування потреб / ресурсів»:

· Використання ефективних математичних методів прогнозування, планування, організації виробничих процесів;

· Наявність засобів обчислювальної техніки, що дозволяє автоматизувати рішення оптимізаційних завдань, планування і управління виробництвом, оперативне управління технологічними процесами;

· Наявність у організацій в логістичних ланцюгах прагнення до довгострокового співробітництва (для ERP).