2. Класифікація логістичних систем

Логістичні системи класифікують за декількома ознаками.

За ознакою просторового обмеження (за масштабами діяльності) виділяють три види логістичних систем – мікрологістичні, мезологістичні та макрологістичні.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу окремих підприємств різних галузей та сфер народного господарства. Мікрологістичні системи відносяться, як правило, до певної організації бізнесу, наприклад до підприємства – виробника товару (номенклатури товарів), і призначені для управління та оптимізації матеріальних та пов’язаних з ними потоків (інформаційних, фінансових та ін.) у процесі виробництва і (або) постачання (закупівлі) та збуту. Тому мікрологістичну систему виробничого підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Мікрологістична система

Закупівля– підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.

Виробництво– ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.

Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

За ознакою об’єкта управління мікрологістичні системи можна розділити на чотири групи:

1. промислові підприємства (об’єктом управління є матеріальний потік);

2. торговельні підприємства (дистриб’ютори) (об’єктом управління є товарний потік);

3. сервісні підприємства (об’єктом управління є послуги);

4. змішані логістичні системи, в яких присутні основні потоки.

Загальна структура мікрологістичної системи може функціонувати як внутрішня, зовнішня або інтегрована залежно від ступеня охоплення базових логістичних операцій і цілей логістичної системи:

• внутрішньовиробничі логістичні системи – оптимізують управління матеріальними потоками в межах технологічного циклу виробництва продукції (забезпечують мінімальну собівартість і мінімальну тривалість виробничого періоду, при відповідній якості виробленої продукції);

• зовнішні логістичні системи – здійснюють управління та оптимізацію руху матеріальних і відповідних їм потоків поза межами технологічного циклу і включають етапи постачання та розподілу матеріальних цінностей (раціоналізація руху товарно-матеріальних цінностей в товаропровідних мережах, скорочення часу доставки матеріалів та товарів, а також скорочення часу виконання замовлень);

• інтегровані логістичні системи – об'єднують внутрішньовиробничі та зовнішні логістичні системи в питаннях оптимізації обліку та управління процесами руху матеріальних та пов'язаних із ними потоків (мінімізація логістичних витрат, управління якістю на всіх етапах виробничо-розподільного циклу). Ланки такої інтегрованої логістичної системи можуть бути як внутрішньоорганізаційними підрозділами (транспортними і т.д.), так і залученими зі сторони підприємствами, організаціями та установами (логістичними посередниками), які виконують певні логістичні операції та функції.

В останні роки серед фахівців з логістики отримав розповсюдження термін «мезологістичні системи». Господарська діяльність об’єднань підприємств, тобто групи підприємств, об’єднаних на корпоративних засадах, відрізняється від мікро- та макроекономіки, утворюючи область середньої ланки економіки – мезоекономіку. Таким чином, мезологістичні системи формуються на рівні транснаціональних корпорацій, фінансово-промислових груп, великих холдингів, та є, як їх називають у зарубіжній літературі, глобальними логістичними системами, або глобальними ланцюгами поставок. Логістика об’єднань підприємств (мезологістика) відповідає її структурі і будується за двома осями – вертикальною та горизонтальною. По вертикалі будуються окремі технологічні напрямки, по горизонталі – диверсифікація діяльності. Логістика об’єднань підприємств має в основному інформаційний характер. Чим вищий рівень логістичної системи, тим більше інформаційних потоків і менше матеріальних. Таким чином, логістична система корпорації являє собою систему управління, побудовану таким чином, що кожний рівень оперує тільки тією інформацією, яка йому необхідна.

На горизонтальному рівні приймаються рішення щодо завоювання та організації нових ринків; організації нових вертикальних гілок або ліквідації нерентабельних; стратегічних фінансових питань з перерозподілу інвестицій між вертикальними гілками; цінової політики; кадрових питань найвищого рівня; угод з іншими корпораціями; економічної експансії; зв’язків з урядом або відповідним міжнародним блоком та прийняття геополітичних рішень.

Головний центр вирішує питання щодо інноваційної політики та інвестицій в неї; цінової політики по вертикалі (ціни в такому випадку визначаються політикою корпорації, а не ринком); кадрової політики по вертикалі; вертикальних транспортних потоків; збуту, якщо торговельне підприємство входить у вертикальну структуру; аналітичної роботи за своєю вертикаллю з видачею необхідної за рангом інформації у горизонтальну структуру.

Макрологістична система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб’єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні. Макрологістичні системи класифікуються за двома основними ознаками:

• за адміністративно-територіальною приналежністю – виділяють районні, міжрайонні, міські, обласні, регіональні, міжрегіональні тощо;

• за об'єктно-функціональною ознакою – виділяють макрологістичні системи для групи підприємств однієї або декількох галузей, відомчі, галузеві, міжвідомчі, військові, інституційні тощо.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створеній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розв’язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами.

Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

На макрорівні залежно від форми зв’язків між учасниками матеріалоруху розрізняють три види логістичних систем: з прямими зв’язками, ешелоновані та гнучкі (рис. 2.2).

Гнучка логістична система (а) – система, у якій доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв’язками, так і за участю посередників.

Логістична система з прямими зв’язками (б) – це система, у якій матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі безпосередніх господарських зв’язків.

Ешелонована (багаторівнева) логістична система (в) – це система, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.

Рис. 2.2. Види макрологістичних систем

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідних ТМЦ у неушкодженому стані. Логістичні системи, що діють на мікро-, мезо- та макрорівні, здійснюють операції і функції з постачальницько-збутової роботи, завдяки чому забезпечують відтворення суспільного виробництва.