3. Мета, завдання та функції логістики

Логістичний підхід в управлінні полягає в організації у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж усього ланцюга від виробника до споживача. На шляху матеріальних потоків від початкових до кінцевих місць призначення сировинні та матеріально-технічні ресурси підлягають багаторазовим вантажно-розвантажувальним операціям і транспортуванню, осідають на складах і промислових базах посередницьких підприємств у вигляді запасів, їх слід перекладати з однієї тари в іншу, забезпечувати супроводжувальною рекомендацією, що засвідчує їхню кількість, якість, законність походження і безпечність для навколишнього середовища.

Саме ці операції становлять зміст логістики і визначають її місце в суспільному виробництві. Логістика пов’язує матеріальне виробництво з виробничим та індивідуальним споживанням, діє у сферах виробництва, обігу і споживання суспільного продукту. Тому за рахунок логістики підвищується ефективність діяльності підприємств.

Можливість впливу логістики на діяльність підприємств у сферах виробництва та обігу закладено у її меті, яку формулюють за допомогою «семи правил логістики» («7 R»), так званого логістичного міксу чи комплексу логістики: «…ensuring the availability of the right product, in the right quantity and the right condition, at the right place, at the right time, for the right customer, at the right cost», що можна перекласти як «забезпечення (доставка) потрібних предметів чи продуктів праці (вантажу) в необхідній кількості потрібної якостіу потрібне місце в потрібний час потрібному споживачу з мінімальними витратами».

Головна мета логістики буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах. Це ідеальна ситуація, якої необхідно намагатися досягти.

Виходячи із мети формуються завдання логістики, які можна поділити на три групи за ступенем значущості – стратегічні, тактичні та оперативні.

Стратегічним завданням в логістиці є досягнення максимального ефекту із мінімальними витратами в умовах мінливого ринкового середовища. Вирішення стратегічного завдання не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних та специфічних завдань, пов’язаних з досягненням підприємством стратегічних цілей та оптимізацією її основних оперативних процесів (наприклад, зберігання та транспортування вантажів).

До тактичних завдань логістики відносять:

• створення комплексних інтегрованих систем регулювання матеріальних, інформаційних та ін. потоків;

• контроль за потоковими процесами в логістичних системах;

• визначення стратегії і технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

• розробка та удосконалення способів управління матеріальними, інформаційними та ін. потоками;

• стандартизація напівфабрикатів і упаковки;

• багатоваріантне прогнозування обсягів продажу, виробництва, транспортування та складування та ін.;

• розробка нових технологій транспортно-складської обробки матеріальних потоків;

• пошук і впровадження нових засобів передачі і обробки інформації;

• виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

• стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

• раціональне формування господарських зв’язків;

• виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

• оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

• визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

• формалізація актуалізованих (поточних, оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

Оперативні завдання в логістиці мають локальний характер, вони більш динамічні та різноманітні:

• оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;

• максимальне скорочення часу зберігання продукції;

• скорочення часу перевезень;

• швидка реакція на вимоги споживачів;

• підвищення готовності до постачань;

• зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

• раціональний розподіл транспортних засобів;

• гарантування якісного післяпродажного обслуговування;

• підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;

• послідовність і поетапність просування через трансформаційні об’єкти і т.д.

Застосування логістики на практиці виражається через її функції. Виділяють два види функцій логістики: оперативні та координаційні.

Оперативні функції логістики пов'язані безпосередньо з операціями, які забезпечують рух ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей) у сфері постачання, виробництва та розподілу:

• в сфері постачання – це управління рухом сировини, матеріалів і готової продукції від постачальника до виробничого підприємства, складів чи сховищ;

• в сфері виробництва – це управління запасами на кожній стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові склади та роздрібні ринки збуту;

• в сфері розподілу продукції – це формування та використання каналів розподілу готової продукції по яких вона потрапляє від виробників до кінцевих споживачів.

Координаційні функції логістики полягають у врівноваженні попиту і пропозиції. До них відносяться: виявлення і аналіз потреб в матеріальних ресурсах на кожному етапі виробництва; аналіз ринкового середовища підприємства; обробка замовлень на готову продукцію. Виконання координаційних функцій логістики базується на попередньому оперативному плануванні і покликане забезпечити чітку і злагоджену роботу всіх ланок підприємства.

В загальному вираженні функції логістики відіграють важливу роль в усій економічній системі. Завдяки їх реалізації відбувається оптимізація діяльності підприємств, покращення їх фінансових результатів. Зважаючи на це, на логістичну діяльність часто покладають системоутворюючу, інтегруючу, регулюючу та результуючу функції, що притаманні усім виробничо-господарським системам.

Системоутворююча функція. Проявляється в утворенні системи управління товарорухом (формування господарських зв’язків, організація пересування ТМЦ через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства). Тобто логістика забезпечує формування господарських зв’язків між постачальником, посередниками і споживачами, сприяє пересуванню матеріальних ресурсів у просторі та часі через проміжні пункти до місць їх кінцевого призначення тощо, що являє собою систему.

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки ТМЦ з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам, тобто окремі потокові процеси об’єднуються в єдиний наскрізний потік матеріалів, інформації, фінансів, сервісу тощо, що пронизує сфери виробництва та обігу. Логістика забезпечує узгодження інтересів посередників у логістичній системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації, тобто інтегрує учасників процесу в єдину систему.

Регулююча функція. В широкому значенні дана функція проявляється у підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересами системи в цілому. Вони спрямовані на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. Якщо ж будь-яка з підсистем буде працювати автономно може виникнути небезпека руйнування самої системи.

Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання ТМЦ в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю (станом) за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання – виробництво – розподіл – споживання», інакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту з мінімальними витратами. Дана функція логістики спрямована на досягнення кінцевої мети логістичного управління – виконання сімох правил логістики.