Чітка постановка перед учнями цілей і задач навчання особливо важлива при залученні школярів до самостійного надбання знань, оволодіння навичками і уміннями, творчого застосування їх на практиці.

Крім загальних цілей та задач до кожного заняття учитель формулює часткові. В самому загальному вигляді можна запропонувати для зразка таку номенклатуру формування освітніх цілей, користуючись якою вчитель конкретизує мету уроку, враховуючи особливості школи, предмету, класу. Наприклад, для трудового навчання:

• ознайомити учнів з поняттями ...;

• забезпечити засвоєння учнями закону, принципу, особливостей прийомів праці, трудового процесу...;

• навчити новому способу дій, новим робочим прийомам, новим трудовим операціям...;

• ліквідувати недоліки в знаннях про... . Узагальнити і систематизувати знання про...;

• відпрацювати навички... . Закріпити відомі способи дій... ;

• навчити виконувати завдання за зразком або переносити знання, уміння в нову ситуацію...;

• навчити самостійно оцінювати результати роботи...; робити висновки...

Оскільки досягнення цих цілей і задач повинен забезпечити учитель, то освітня мета формулюється для нього і для учнів. Наприклад, “Засвоєння учнями поняття про електромагнітне поле”. В багатьох випадках при формулюванні освітньої мати виходять з діяльності вчителя. Наприклад, “Пояснити учням поняття “сила”. “Ознайомити учнів із законами Ньютона”.

Оскільки, цілі виховання передбачають формування у школярів якостей особистості та рис характеру, а це зробити на протязі одного уроку неможливо, то цей процес вимагає тривалого часу.

В загальному вигляді можна запропонувати таку номенклатуру формулювання цілей виховання на уроках праці. Виховання:

• інтересу до теперішнього і майбутнього країни, краю, культури, мистецтва... ;

• мотивів навчання (пізнавальна потреба, інтерес і активність, відношення до навчання);

• гуманності (уважливе, турботливе ставлення до оточуючих, повага до старших, милосердя...);

• колективізму (суспільно значимі мотиви поведінки, звичка рахуватися з суспільною думкою, вимогливість до себе і товаришів...);

• дисциплінованість (виконання моральних норм, встановлених вимог до поведінки під час праці...);

• естетичних поглядів (культура праці, одягу, поведінки, мовлення...);

• творчого початку особистості.

Цілі розвитку передбачають вплив на уроці на психічні процеси (увагу, сприймання, мислення, пам’ять ...) та емоційно-почуттєву сферу.

В трудовому навчанні можна запропонувати реалізувати такі цілі розвитку, а саме:

розвиток:

• видів мислення (наочно-дійового, наочно-образного, абстрактно-логічного);

• операцій мислення (вчити: аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати ... );

• уяви (репродуктивну, творчу...);

• сенсорних навичок (вміння визначати ознаки і властивості матеріалу за їх кольором, запахом, на дотик, дефекти роботи механізмів на слух, уміння орієнтуватися в просторі і часі...);

• моторних навичок (точність руху, координованість...);

• умінь навчальної праці (спостерігати, планувати, працювати в заданому темпі, здійснювати самоконтроль...);

• загально-трудових політехнічних вмінь (конструкторсько-технічних, організаційно-технологічних...).

Розглянуті функції тісно пов’язані між собою, і реалізація однієї з них обов’язково зумовлює реалізацію певних аспектів іншої. Тому педагог, готуючись до уроку, повинен чітко визначити його освітню, розвиваючу і виховну мету.

Реалізація освітньої, розвиваючої та виховної функцій залежить від таких чинників: