35. Народонаселення як природне явище.

Народонаселення – скукп людей, що проживає на певній території земної кулі і займається процесом сусільного виробництва. Воно є субєктом відношення «природа-суспільство», творить і себе, і взаємодію з природою. Найважливіший показник народонаселення – народжуваність. Вивчає наука демографія, яка досліджує динаміку чи­сельності населення, міграцію, сім'ю, її склад і розвиток, народжува­ність, смертність, зайнятість, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу і розлучення. Філософське бачення: демографічна система 1) внутрішньо спрямована на самозбереження, самовідтворення, 2) це цілісність, динамічна система, яка змінюється з історичним розвитком суспільства. Вплив на демографічну ситуацію можна здійснювати через регулювання рівня народжуваності, який залежить від: 1) співвіднош чоловіків і жінок на території. 2) рівень економ розвитку, соц, псих, медич і культур умов життя. Значення має відношення народжених до кулькості жінок дітородного віку, коефіцієнт шлюбної народжуваності, середнє число дітей, народжениї 1 жінкою, природний приріст населення. Теорії зниження народжуваності: 1) теорія перешкод – сучасним молодим жінкам нема можливостей народжувати і виховувати дітей (вуз, робота на рівні з чоловіком), 2) теорія зміни ціннісних орієнтацій. 3) теорія витіснення потреби у дітях (раніше багато дітей було вигідно – багато помічників, зараз ні). Є також точка зору, відповідно до якої народжуваність знижується не тому, що знижується потреба у дітях, а тому, що вона витісняється іншими потребами, які вимагають першочергового задоволення або яким надається перевага. Тобто потреба у дітях залишається, але вона відкладається на «потім». 2 напрямки в розумінні ролі населення в розвитку суспільства: 1) розвиток суспісльва визначаєтсья зростанням народонаселення, це необхідна умова успішної життєдіяльності будь-якої держави. Народонаселення визначає соціальні відносини і сприяє зростанню продуктивності праці. 2) засновник Т.Мальтус – мальтузіанство: зростання населення – зло, що породжує злидні. Населення зростає в геометричній прогресії, а засоби до існування – в арифметичній = абсолютне перенасення. Прихильники вважають, що людство принципово не може збільшити обсяги засобів існування для задоволення потреб населення, що зростає.

36. Поняття біосфери і ноосфери.

В класичних дослідженнях академіка В.І Вернадського переосмислені, конкретизовані і збагачені новим змістом первинні уявлення про біосферу, ним розроблене цілісне і відносно довершене вчення про біосферу. Термін «біосфера» имеет несколько возможных толкований: 1) совокупность всех организмов; 2) область современной жизни; 3) особая оболочка Земли, включающая наряду с организмами и среду их обитания; 4) результат исторического взаимодействия живого и неживого. Від геосфер вона відрізняється і тим, що в її межах проявляється геологічна діяльність живих істот рослин, тварин, мікроорганізмів і людини. І. Вернадський виділяв рівні (основні структурні компоненти) речовин біосфери. 1) жива речовина (сукупність організмів різних видів). “Я називатиму живою речовиною сукупність живих організмів, виражену в вазі, хімічному складі, у мірах енергії та характері простору”(В.І.Вернадський). 2) біогенна речовина - органо-мінеральні та органічні продукти, створені організмами (всі форми дендриту, кам'яне вугілля, нафта, газ тощо);3) нежива (косна, кістякова речовина) - неживі неорганічні сполуки, речовини, в утворенні яких живі організми участі не брали (гірські вивержені породи, мінерали, опади);4) біокістякова речовина - неорганічні продукти, що утворюються в результаті взаємодії живої і кістякової речовин, (кисень, створений зеленими рослинами; основним видом біокістякової речовини є вода, а основним біокістяковим тілом - грунт; до суміші біогенних речовин з мінеральними породами небіогенного походження відносяться мул, природні води, газо- та нафтоносні сланці, частина осадових карбонатів, ландшафти); сама біосфера є біокістяковою системою.5) радіоактивні речовини;6) розсіяні атоми;7) речовини космічного походження (метеорити).Ноосфера-останні з багатьох станів еволюції біосфери.В геологічній історії стан сучасності,антропогенна ера. В 20ст людина пізнала і пронизала собою всю біосферу.Людсьво, взяте в цілому, стає потужною геологічною силою і перед ним постає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячого людства як єдиного цілого. Деятельность человека по изменению природной среды рассматривается как закономерный этап эволюции биосферы, который должен привести к тому, что под влиянием научной мысли и коллективного труда биосфера Земли должна перейти в новое состояние, именуемое ноосферой. Людство, як жива речовина, нерозривно пов’язане з матеріально-енергетичними процесами певної геологічної оболонки Землі − з її біосферою. Поняття “біосфери”, тобто “області життя”, . Вона виявляється як планетне явище космічного характер