45. Свідомість як найвища форма відображення.

Свідомість — це найвища, властива тільки людині як соціальній (тобто суспільній) істоті форма відображення дійсності, функція людського мозку. Вона є активним, цілеспрямованим, узагальненим, оцінним відображенням, пов'язаним з діяльністю, у процесі якої люди освоюють і перетворюють світ.(форма вираження сві-сті є мова)

Свідомість людини формується, розвивається, функціонує на основі взаємопов'язаних факторів:

• знаряддєво-предметної діяльності, яка охоплює виготовлення й предметне застосування знарядь праці і веде з часом до створення та розширення світу олюдненої природи, сфери матеріальної й духовної культури;

• діяльного спілкування між людьми, яке має свої матеріально-технічні, інформаційно-інтелектуальні й моральні аспекти.

Подібно до того, як у своєму історичному походженні свідомість має біологічні передумови (розвиток вищої нервової діяльності й психіки тварин), так їх має і свідомість кожної окремої людини. Але і в історичному, і в індивідуально-особистісному плані свідомість є не біологічною, а соціальною.

Питання про походження і сутність свідомості пов'язується з розглядом матерії, яка здатна саморухатись і саморозвиватись. Останнє зумовило можливість розуміти природу свідомості як властивість високоорганізованої матерії, як вищу форму її атрибутивної властивості — відображення. Ось тут і постає необхідність послідовного історичного дослідження характеру відображення як атрибуту матерії, специфіки різних форм його прояву на всіх рівнях еволюції матерії та дослідження свідомості як найвищої форми відображення.1. Носить соціально-історичний характер- відображення навколишньої дійсності

здійснюється на основі досвіду, накопленного людством;2. Відображення світу у формі пізнання суттєвих зв’язків і відношень. Це здійснюється за

допомогою понять та абстрактного мислення (у тварин є тільки наглядне дійове

мислення);3. Відображення носить цілеспрямований характер (спрямоване на досягення певний

цілей)4. Відображення носить прогнозуючий характер(прогнозувати хід подій тощо)5. Відображення носит творчий характер (златне перетворювати дійсність)6. Відображення базується на використанні, насамперед, мови.7. Відображення також спрямоване на пізнання людиною смаої себе (наявність у людини

самосвідомості)

46. Феноменологічна концепція свідомості.

У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них – матеріалістична, прагне з’ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга – феноменологічна (ідеалістична) констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з’ясування її сутності, природу та походження. Феноменологічну концепцію представляють такі філософи, як Гуссерль, Гегель. У Гегеля феномен свідомості є проявом абсолютного духу, незалежного від людини. Саме цій проблемі Гегель присвятив свою працю “Феноменологія духу”.

Поняття “феноменологія” означає вчення про Єдине у своєму роді, неповторне. Цим неповторним, на думку філософів цього напрямку, є феномен людської свідомості. Феномен (з грецької) – явище, єдине, унікальне, неповторне. Під свідомістю феноменологія розуміє “чисту” свідомість, абстрактну, відірвану від людини, незалежну від неї. Нібито є свідомість сама по собі і є людина, яка цієї свідомості не має. Гуссерль вважав, наприклад, що свідомість саме є таким унікальним феноменом, незалежним від людини і її суспільного середовища. Однак при цьому поза увагою феноменології залишаються такі важливі питання, як: що таке свідомість, що вона відображає, яке її походження, генезис, біологічні та соціальні передумови тощо.