67. Поняття суспільного та соціального у філософії.

Суспільне — це реальність відносин, які створені людьми в суспільстві.

Ця реальність виникає природно, об'єктивно, незалежно від волі і свідомості окремого індивіда. Люди з необхідністю вступають у низку економічних, політичних, культурних, релігійних та інших відносин, бо природно прагнуть задовольнити свої основні інстинкти, інтереси і потреби. Зазвичай, наприклад, під суспільно-економічним процесом розуміється вся та низка відносин між людьми, яка виникає у зв'язку з тим, що люди природно хочуть їсти, пити, одягатись, мати житло тощо. Поряд із природним у суспільному процесі існує нерозривно пов'язане з ним соціальне. Соціальне — це реальність відносин, які створені особистостями в суспільстві. Реальність соціального виникає завдяки соціалізації людини. Тобто природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня — соціального. Людина в звичайний процес відносин починає вносити корективи особистого плану. Соціальне — те штучне, чим людина намагається виділитись у середовищі собі подібних. Це не тільки те, що людина хоче їсти, пити, одягатись тощо, а й насамперед, що їсти, як одягатись, яке мати житло і т. ін. Таким чином, поняття "суспільне" і "соціальне" показують, що суспільство обов'язково трансформується у своєму розвитку в певну форму свого соціального існування, що й позначається поняттям "соціум". Отже, соціум — це соціалізоване суспільство.

68. Основні характеристики суспільства.

У самому широкому розумінні суспільство, досліджуване соціальною філософією, виступає як соціальність взагалі, як соціум, або особливий рід буття в світі.Існує, однак, і інший зміст поняття «суспільство», в якому воно не є вже синонімом соціального, а характеризує особливі, певні форми існування соціальних явищ. Існують різні підходи в тлумаченні суспільства: 1) суб'єктний, що розглядає суспільство як особливий самостійний колектив людей; 2) діяльний, який вважає, що суспільством слід вважати не стільки сам колектив, скільки процес колективного буття людей; 3) організаційний, який розглядає суспільство як систему зв'язків між взаємодіючими людьми і соціальними групами. Сучасна соціальна філософія виділяє чотири основні характеристики суспільства : самодіяльність, самоорганізація, саморозвиток, самодостатність. Самодіяльність, самоорганізація і саморозвиток в тій чи іншій мірі властиві не лише усьому суспільству в цілому, але і окремим елементам. Але самодостатнім може бути тільки суспільство в цілому. Тільки сукупність усіх видів діяльності, всі разом узяті соціальні групи, інститути (сім'я, освіта, економіка, політика і тому подібне) створюють суспільство в цілому як самодостатню систему.

69. Соціальна структура суспільства. Соціальна структура суспільства поєднує насамперед соц-класові елементи (класи і сусп прошарки).До неї належать також такі структури як соц-етнічна(рід,племя,народність,нація), соц-демографічна,яка повязана з розподілом людей на групи за віком,статтю та іншими демографічними ознаками (молодь,жінки,пенсіонери).До важливих елементів соц структури суспільства належать також трудові колективи, населення міста і села,працівники фізичної і розумової праці,сімя.Визначальним елементом соц структури виступають класи.Основним критерієм при диференціації класових спільностей є їх ставлення до власності (володіння,користування,розпорядження). Сьогодні існує множинність теоретичних моделей бачення класової структури.Оль деякі з них: 1)класова модель К Маркса:буржуазія і пролетаріат,між якими розміщаеться дрібна буржуазія,селянство,інтелегенція.2)класова модель Р.Дарендорфа:панівний клас,підлеглий клас,безкласові групи,диференційовані на основі ставлення до влади.3)Е.Гідденса:вищий клас,середній клас,нижчий, або робітничий клас.4)Е.Райта:буржуазія,дрібна буржуазія,робітничий клас.Поряд із класами існують так звані суперечливі соц утворення,що посідають проміжне становище в соц структурі,а саме;дрібні підприємці,напівсамостійні працівники, менеджери і контролюючі особи. В кінці 20стсформувалися такі основні класи:вищий,або правлячий клас-власники основних засобів виробництва і капіталу,а також особи,що посідають важливе становище в управлінні фірмами, держ структурами і тд; клас виробничих і невиробничих працівників(наймана робоча сила)- не мають власності на засоби виробництва або мають в обмеженій кількості і зайняті переважно виконавчою працею; та середній класс-насамперед дрібні підприємці,також частина інтелегенції та середня група службовців.