64. Об’єкт і предмет філософії історії.

Філосо́фія істо́рії — розділ філософії, що займається проблемами сенсу історії, її закономірностями, основними напрямками розвитку людства та історичним пізнанням.

Специфічним об'єктом філософського осмислення дійсності є відношення "людина-світ". Поняття предмета і об’єкта філософії тісно пов’язані між собою. Щоб з'ясувати специфіку предмета філософії, необхідно з'ясувати, як об'єкт відбивається у свідомості. А тому що

об'єктом філософії є відношення "людина-світ", то, природньо, що на перший план

виступає питання про природу і сутність світу і людини, про загальні основиїхнього буття, а також про те, як цей світ улаштований, які взаємозв'язки існують у світі, а також між людиною і світом. Таким чином, можна сказати, що предметом філософії є її об'єкт - відношення "людина- світ",- аналізований із погляду сутності світу, людини, її місця у світі, відношення до нього, а також із погляду устрою світу, стану, у якому він знаходиться. На різноманітних етапах історії в центрі уваги розвитку філософської думки предметфілософії поставав не в усій своїй повноті і цілісності. В залежності від потребпрактичного і теоретичного освоєння дійсності, людини, як правило, цікавило не всевідразу, а ті або інші сторони відношення людини і світу. Це були або питання, пов'язані зпошуком першооснови світу, або питання про місце людини усвіті, про те, як світ улаштований, тощо.

65. Періодизація історії та її критерії.

При постановці питання періодизації історії традиційною вважається поділ історії на стародавній світ, середні віки, новий час. На цю концепцію спирались і Хайдегер і Кант, і Гегель. О. Шпенглер був одним з перших, хто засумнівався в популярному поділі всесвітньої історії на три епохи. ХХ століття стало часом, коли багато філософів, соціологів та істориків намагалися створити свої періодизації історії. Зрозуміло, що одноманітності в підходах до проблеми періодизації історії немає: адже виділення періодів в історії залежить від того критерію, які покладені в основу періодизації. За основу періодизації історії бралися, наприклад, знаряддя праці (У. Ростоу, Д. Белл, О. Тоффлер), зростання народонаселення (Т. Р. Мальтус), географічне середовище (Ш. Л. Монтеск) і т.д. Сьогодні відомим підходом до розуміння історичного процесу є формаційний. Ця ідея була відтворена у вченні Маркса і Енгельса. За ними основні стадії історичного розвитку людського суспільства - це послідовно змінюючі одна одну пануючі форми власності: 1) племінна, 2) антична, 3) феодальна, 4) буржуазна, 5) майбутня комуністична форма загальної власності. Наприкінці XIX - початку ХХ століття виник новий культурологічний підхід до розуміння ходу історії. Він був розроблений в працях М. Я. Данилевського, О. Шпенглера, пізніше А. Тойнбі. Вони висунули ідею про цивілізаційну структуру суспільного життя. За їхніми уявленнями, основу суспільного життя становлять більш-менш ізольовані один від одного "культурно-історичні типи" (Данилевський) або "цивілізації" (Шпенглер, Тойнбі), що проходять у своєму розвитку ряд послідовних стадій: зародження, розквіт, старіння, занепад.

66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей. Спрямованість істр. процесу залежить від цілого ряду чинників(релігійні, моральні і т.д.).В економічній сфері спрямованість істр. розвитку залежить від класової взаємодії та інших чинників, які впливають на економіку. Позитивним у цьому є те, що людинау своєму розвитку повертається до самої себе, своєї сутності. Філософія розуміє історіюне як сукупність історичних подій і фактів, а як реальність, яка створюється людиною імає для неї певне значення, цінність. Саме в процесі безпосереднього життя людей створюється певний узагальнений образ історії. Сенс історичного процесу слід шукати в самому соціумі, а не десь поза ним. Проте сам історичний процес пов'язаний із народом, з його територією, яку він населяє, а взаємодія народу і території реалізується в культурі. Історичний процес, процес життя є єдністю цих трьох начал, які взаємодіють один з одним. Історія набуває певного сенсу, коли люди ставлять питання: хто ми самі в історії? Усвідомлення історії завжди залежить від ставлення людей до сучасності. В залежності від обставин життя люди по-різному відчувають себе в своємучасі, сприймають його то як прогрес щодо минулого, то як регрес, то як кризу, занепад історії. Кожна епоха бачить логіку історії та її сенс, виходячи із своїх уявлень просвободу, щастя, справедливість, добро, мир. Філософія лише відбиває в теоретичній

формі, узагальнює набутий людством духовний досвід в усвідомленні історії.