- •Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії «матерія».
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми і шляхи їх розв’язання.
- •40. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість», «індивідуальність».
- •42. Проблема визначення сутності людини.
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета й ціль, засоби та результат.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина й правда.
- •58. Поняття методу та методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •62. Поліструктурність мови.
- •63. Поняття соціокультурної комунікації.
- •64. Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •67. Поняття суспільного та соціального у філософії.
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •79. Поняття власності та її форм.
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •84. Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85. Поняття культури.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
“Метод – спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності. А) Традиційно виділяються два протилежні філософські методи : діалектика і метафізика. В літературі “…діалектику звичайно характеризували як вчення про становлення, рух і розвиток навколишнього світу, про взаємозв’язки предметів і процесів цього світу і відповідно метод, який, спираючись на це вчення, підходить до пізнання світу як плинної, мінливої, пластичної структури”. Протилежним вважають метафізику. метафізика “…або заперечує зміну, розвиток, або зводить їх до простого кількісного зменшення (збільшення), ігноруючи якісні перетворення речей». Б) Загальнонаукові методи застосовуються у всіх сферах знань (наприклад, метод моделювання, статистичний метод). Загальнонаукові методи поділяють на емпіричні та теоретичні. До перших належать спостереження, вимірювання, опис, експеримент. До теоретичних методів пізнання належать: 1)аналіз як розчленування речі на складові з метою їхнього вивчення у процесі мислення чи на практиці 2)синтез як протилежний процес. До цих же методів належать індукція та дедукція як рух від окремого, особливого до загального, закономірного чи навпаки.
7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
У традиційній філософії виділялися два протилежні загальні методи пізнання : діалектика і метафізика. В літературі “…діалектику звичайно характеризували як вчення про становлення, рух і розвиток навколишнього світу, про взаємозв’язки предметів і процесів цього світу і відповідно метод, який, спираючись на це вчення, підходить до пізнання світу як плинної, мінливої, пластичної структури”. І.В.Бичко заперечує таке розуміння діалектики, вважаючи його “…некритичним запозиченням гегелівської ідеї об’єктивності діалектики…”. На його думку “діалектика є суто духовним утворенням, коріниться в людському дусі й тому є суб’ективний, а точніше екзистенціальний (приналежний “екзистенції” – людському існуванню) феномен” [5,24].Варто зауважити, що саме так сприймали діалектику Сократ і Платон, неоплатоніки і німецькі містики 15-17 ст. Першим почав тлумачити діалектику як об’єктивне, а не суб’ективне явище Гегель, але й у нього вона залишилася духовним феноменом, бо об’єктивним він вважав і самий дух. Тільки Енгельс відніс поняття “діалектика” до матеріального буття. Протилежним щодо діалектики методом філософії вважають метафізику. Радянський “Краткий словарь по философии» визначає її саме так, посилаючись на Гегеля, «…який вважав метафізичним мислення, що оперує однобічними, застиглими поняттями, визначеннями.». метафізика “… заперечує зміну, розвиток, або зводить їх до простого кількісного зменшення (збільшення), ігноруючи якісні перетворення речей».
8. Функції філософії
Функції філософії - основні напрями застосування філософії, через які реалізуються її цілі, завдання, призначення. Прийнято виділяти: світоглядну, методологічну, розумово-теоретичну, гносеологічну, критичну, аксиологическую, соціальну, виховно-гуманітарну, прогностичну функції філософії. 1. Світоглядна – пов’язана з теоретичним поясненням світу, людина сприймає світ крізь свій світогляд, 2. Онтологічна – введення фундаментальних гіпотез існування, визначеня схем побудови дійсності 3. Методологічна – філософія виступає як загальне вчення про метод; забезпечує ідеями, принципами наукове пізнання і живить практичне пізнання; 4. Гносеологічна – вибір засобів пізнання; 5. Культурологічна – передає експлікаційну (визначення загального), раціональну (формує поняття) систематизацію (сортування знань) знань (закріплення); 6. Критична – аналіз існуючого знання та соціокультурних цінностей; 7. Ціннісна (Аксіологічна) – дає можливість визначити соціальні, моральні, ідеологічні, естетичні та ін. цінності в різні періоди суспільного розвитку; 8. Інтигративна – полягає в системному узагальненню та об’єднанні практичних, пізнавальних і цілісних досвідів людей. 9. Соціальна – охоплює різні аспекти людського життя, пояснення соціального буття 10. Гуманістична – сприяння формування життєвих цінностей та ідеалів, визначення мети життя