43. Проблема сенсу життя людини.

Питання про сенс життя людини належить до вічних питань, на який люди здавна намагалися дати відповідь. По суті, кожна людина рано чи пізно ставить це питання. Сама постановка індивідом питання про сенс життя можлива лише тоді, коли в ньому пробуджується усвідомлення свого «я», почуття людської гідності, коли він починає замислюватися про реальну значущість свого існування. Широку популярність здобула точка зору, згідно якої сенс життя полягає в самому житті - її збереженні, відтворенні та звільнення від страждань. Багато хто вважає, що сенс життя слід шукати в християнській заповіді любові і що любов - це єдиний шлях відстояти сенс людського існування. Серед різноманітних уявлень про сенс життя отримали популярність і такі, які культивують ідеї «духовної аристократії», «духовної еліти». Так, Ф. Ніцше вважав, що сенс земних страждань людей в тому, щоб серед них постійно народжувалися великі представники, генії, які прославляли б простих людей до себе. Адже без великих людей існування людства було б порожнім. Проте спроби створити формулу, придатну для всіх людей у всі історичні епохи, тобто якусь «вічну формулу» сенсу життя, не можна визнати успішними, бо в різні історичні епохи уявлення про сенс життя видозмінювалися.

44. Проблема свободи і відповідальності.

Свобода це — можливість чинити так, як хочеться. Свобода - наявність у людини можливостей для максимального самовиявлення. Проблема свободи в історії філософії ускладнюється тим, що багато мислителів намагалися вивести зі сутності свободи обов'язок людини, але обов'язок ніколи не може випливати зі самої свободи, а лише з етичних міркувань. Свобода повинна мати на увазі етику, щоби зробити людей повністю відповідальними за все те, що вони роблять і дозволяють робити іншим. В древній філософії (у Сократа і Платона) - про свободу в долі (приреченні), потім про свободу від політичного деспотизму (в Арістотеля та Епікура) і про біди людського існування (в Епікура, стоїків). В Середні віки - свобода від гріха та прокляття церкви.В епоху Відродження під свободою розуміли безперешкодне всесторонній розвиток людської особистості. Марксизм рахує свободу фікцією; людина міркує і чинить у залежності від спонукань і середовидовища, основна роль в середовищі - економічні відносини і класова боротьба, свобода - усвідомлена необхідність. Свобода - не те, чим володіють люди, а те, чим вони є за своєю суттю. Свобода стосується здатності людини обирати своє буття та керувати ним і безпосередньо пов'язана з відчуттям залежності, відчуження та відповідальності. На перший погляд, свобода є відсутністю опору, обмежень; це не так, бо: 1) відсутність, обмежень була б повною невизначеністю, тобто нереальною для людини ситуацією, 2) безмежність зробила б невизначеними і неможливими будь-які оцінки, у тому числі - оцінки й самої свободи як свободи. Свобода є радше подолання меж, розширенням меж, а не їх відсутністю. Свобода, як усвідомлений вибір людиною варіанта певної поведінки в даній ситуації, залежить не тільки від зовнішніх обставин, але й від стану духовного світу людини, від міри її внутрішньої установки на істину, добро, красу, справедливість. Свобода також виражається здатністю людини змінювати реальну ситуацію, планувати і практично досягати нової ситуації.

Відповідальність (юрид) – обовязок особи зазнати негативних наслідків за вчинки, які не відповідають встановленим суспільством соціальним нормам. Етично -  визначеність, надійність, чесність; це усвідомлення і готовність визнати себе причиною своїх вчинків; включає в себе особисту підзвітність, і здатність діяти в рамках етичних норм на благо себе й оточуючих. Проблема відповідальності людей за свою свободу і дії завжди пов’язана з розумінням меж цієї свободи, меж втручання в природні і суспільні процеси, в життя інших людей і своє власне життя. Свобода і відповідальність особи — провідна тема екзистенціалізму. Він визначає свободу як фундаментальну характеристику людського існування, яка дозволяє людині творити себе і обирати образ майбутнього світу. Людина одвічно вільна. Її свобода не залежить від обставинданої ситуації, а виражається ставленням до неї, вибором внутрішньої, духовно-моральної позиції індивіда. Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації.Важливу роль у реалізації свободи та відповідальності людини відіграє воля. Воля – властивість психіки, що виявляється в здатності людини здійснювати свідому організацію і регуляцію своєї діяльності та поведінки, спрямовану на подолання труднощів при досягненні мети.