- •Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії «матерія».
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми і шляхи їх розв’язання.
- •40. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість», «індивідуальність».
- •42. Проблема визначення сутності людини.
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета й ціль, засоби та результат.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина й правда.
- •58. Поняття методу та методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •62. Поліструктурність мови.
- •63. Поняття соціокультурної комунікації.
- •64. Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •67. Поняття суспільного та соціального у філософії.
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •79. Поняття власності та її форм.
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •84. Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85. Поняття культури.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
77. Поняття філософії економіки.
Філософія економіки включає в себе філософію господарства, власності, товару і грошей, економічної політики, принципів розподілу, економічної природи бюрократії, господарську етику. Філософія економіки – це фундаментальні уявлення про сутність економічної сфери буття суспільства та її взаємозв'язок з іншими сферами такого буття. Метою філософії економіки є такий погляд на економічну сферу буття, який би здійснювався не зсередини самої економічної системи, а підносився би над нею, розглядав би її з точки зору всієї повноти людського буття та абсолютних цінностей. Економіка – це сфера суспільного буття, де здійснюється виробництво і розподіл усього, що може бути виміряно кількісно і піддано обміну. Кількість постає як основа категорія і одночасно як основний метод економічного життя, адже вона дає можливість здійснювати обміни вироблених благ. Економіка, як і економічний розвиток, ніколи не може бути самоціллю. Самоціллю завжди є велич та сила нації, а економіка – це лише один з інструментів досягнення цієї величі та сили. Економіка - це засіб, а не мета. Економіка повинна бути полем здійснення політики. Так само як ідея впорядковує матерію, так і політика впорядковує і підкоряє собі економіку, використовуючи її за природнім призначенням – як інструмент впровадження своєї волі в життя, як сферу забезпечення матеріального існування людей. У відношенні "політика-економіка" проявляється не тільки відношення "якість-кількість". Якість – це характеристика політики, так само як кількість – характеристика економіки. Політика має справу з ідеями і волею, із сутностями, які неможливо виміряти кількісно. Єдиний критерій для цих сутностей – це якість. Філософія економіки досліджує проблему вартості: розподліяється вартість в процесі обміну, основа обмінюваності – праця, точніше витрати праці, Рікардо намагався знайти «ідеальну міру вартості» - яка цінова пропорція правильна – чому шматок сукна обмінюється на два шматки полотна, а не на три чи півтора?
78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди. Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Два види: матеріальне і нематеріальне. Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ. Процес виробництва матеріальних і духовних благ являє собою трудову діяльність людей. Елементи (фази) сусп. виробництва: а) власне виробництво; б) розподіл; в) обмін; г) споживання. За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великі сфери галузей: (з них 1 і 2 – матеріальний вид, 3- нематеріальний) 1) основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем.; 2) виробнича інфраструктура - комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому (транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади). Надаючи послуги виробництву, сприяючи підвищенню його ефективності і поліпшуючи умови праці, господарська діяльність даних галузей фактично примножує суспільне багатство. 1 і 2 становлять сферу матеріального виробництва; 3) соціальна інфраструктура - нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Включає: охорону здоров'я й фізичну культуру; загальну середню, спеціальну середню, професійно-технічну й вищу освіту, систему підвищення кваліфікації; житлово-комунальне господарство; пасажирський транспорт і зв'язок; побутове обслуговування; культуру й мистецтво. Торгівля, транспорт, зв'язок належать як до матеріального виробництва (тією мірою, якою в них продовжується процес виробництва), так і до нематеріального (оскільки пов'язані з обслуговуванням людей). Виробництво і відтворення носіїв життя, тобто людини — це не просто природний, біологічний процес. Тут, як і при виробництві суспільного продукту, люди діють цілеспрямовано: духовні та фізичні здібності людей використовуються не лише для створення матеріальних цінностей, а й для відтворення та розвитку своїх сил, здатностей. Для задоволення своїх потреб люди взаємодіють насамперед з природою. Саме тут, у процесі цієї взаємодії, формується суспільне виробництво, яке історично виступає обов'язковою передумовою життєдіяльності людини. Правда, потім, пізніше люди створюють так звану "другу природу", яка має особливе значення для суспільства.