79. Поняття власності та її форм.

Власність відображає, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, та з іншого — спосіб поєднання робочої сили з засобами вироб­ництва. Власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних). Власність характеризує спосіб взаємодії людини з природою. Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами. Власність, виступаючи частиною особи, немислимої без неї (Аристотель) набуває і властивостей людини. Власність за природою своєю є началом духовним, а не матеріальним. Власність: 1) визначає характер функціонування не лише соціально-економічних, а й організаційно-економічних відносин. 2) визначає цілі й мотиви розвитку виробництва. 3) будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з відповідних перетворень у відносинах власності. Німецький філософ Шпенґлер уважав, що власність починається з рослинністю: рослина посідає ґрунт, у який запускає коріння, він її власність, яку вона боронить із усією силою проти чужого насіння. Вважав, що боротьба за грунт, землю – перша форма боротьби за власність; порівнює селянське життя з життям рослинності. Давньогрецькі філософи визначали власність як умову, яка визначає різні моральні якості людини – щедрість, марнотратство... Аристотель відносив власність до категорії влади, вважав власність владою власника над обєктом власності, здобуту ним на основі природних переваг. Платон вважав приватну власність джерелом незгод і збурень у суспільстві, запропонував позбавити воїнів власності й сім´ї, щоб вони пильнували державні справи. Аристотель: власність повинна бути спільною тільки у відносному розумінні, а взагалі приватною (турбота буде розподілена між різними людьми, зникнуть нарікання). Види власності: приватна і суспільна. 1. Приватна – право фізичної чи юр особи на конкретне майно. Форми приватної вл:1) індивідуальна (одна особа, або сім'я. Різновидом є особиста – розрізняють трудову – власник є трудівником; і капіталістичну – на найманій праці) і 2) корпоративна (колективне володіння здійснюється колективом людей, склад якого постійно змінюється - акціонерне товариство відкритого типу). 2. Суспільна власність - належать групі осіб (громаді) або державі. Форми суспільної: 1) державна (включає загальнодержавну і муніципальну (місцеву). Реалізує свою власність через систему податків і платежів. 2) загальнонародна - як сумісне володіння і користування, наприклад світовим океаном, повітрям. Незалежно від норм-прав актів, завжди існувала і буде існувати.

80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.

Бере початок у середині 50х рр 20 ст з впровадженням механізації, оволодінням ядерною енергією, космізацією, винайденням електронно-обчислювальної машини. Сучасний етап повязують з автоматизацією, кібернатизацією, інформатикою, біотехнологією. Існує 2 поняття: науково-технічний процес (НТП) і науково-технічна революція (НТР). НТП - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил сусп виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, результатом є послідовне вдосконалення техніки та організації виробництва, підвищення його ефективності. НТР — це більш вузьке поняття, яке являє собою одну із стадій чи форм НТП, це корінна перебудова технічних основ матеріального виробництва на основі перетворення науки в провідний чинник виробництва, в результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства у постіндустріальне. Розвиток техніки розглядається не як самостійний, а такий, що відбувається внаслідок людської активності. І результаті прогресу все більше функцій передається техніці. Можливе таке, що людина вийде з безпосереднього процесу виробництва і стане поряд із цим процесом. Отже, в сутності НТР головне значення має місце і роль людини в процесі виробництва. Два напрямки: 1) наука виконує матеріально-технічну функцію – результати наукових досліджень втілюються в техніці, виробництві. 2) наукові знання впливають на виробників, їхній світогляд, здібності. Риси НТР: 1) Універсальність, всеосяжність: задіяння всіх галузей і сфер людської діяльності. Наука і техніка органічно єдині в процесі їхного розвитку (раніше наука була самостійної сферою діяльності, а потім починає тісно повязуватися з іншими сферами діял людини, зростає звязок з виробництвом, технікою). 2) Надзвичайне прискорення науково-технічних перетворень: скорочення часу між відкриттям і впровадженням у виробництво, постійне старіння і оновлення. 3) Підвищення вимог до рівня кваліфікації трудових ресурсів: зростання наукоємності виробництва. 4) Військово-технічна революція: вдосконалення видів озброєння та екіпіровки. Негативні соц наслідки: 1) Зменшення кількості зайнятого населення у процесі виробництві, зміна відносин «людина-техніка» (робітник стає регулятором, керівником процесу). 2) Перекачування трудових ресурсів із сіл. госп в промисловість, потім в сферу науки, освіту. Зростання кількості населення в містах, поглиблення міграційних процесів. 3) Загостення екологічної ситуації, велика кількість техніки, збільшення підприємств, заводів – забруднення навкол середовища. 4) Зміна характеру праці (стирання відмінностей між людьми розумової і фізичної праці). 5) Зростання необхідності кваліфікованих спеціалістів, підвищення вимог до інтелектуальної підготовки. 6) Інтернаціоналізація суспільних відносин (рахуються з міжнародними цінами, міжнар поділом праці). 7) Втрата людиною емоційності, інтелектуальне перенавантаження, формалізація контактів. 8) Проблема вдосконалення освіти, НТР потребує постійної освіти (базової і додаткової). 9) Витіснення більшої частини населення з активної сфери діяльності. 10) Розшарування людства (за майновою ознакою - різні стартові можливості, а результатом НТР є множення початкового капіталу, за віковою ознакою – швидка зміна життєвих умов, спосіб життя нового покоління відрізняється від батьків, за інтелектуал, за професійною ознакою). Позитивні: 1) Розширення горизонтів пізнання. 2) Глобальні мережі та інфраструктура (повний доступ до будь-якої інформації, отримувати об'єктивну інформацію і оцінювати її не зі слів диктора центр телебачення). 3) Можливості духовного росту. 4) Гуманізація пізнання. 5) Незаленість від зовнішніх факторів. Спірні питання: 1) Надлишкові можливості (не може все осягнути, багато чого поза увагою). 2) Віртуальна реальність. 3) Штучне життя і клонування.