13. Механізми виділення слини.

Слиновиділення здійснюється рефлекторно, за участю нервової системи. До кожної слинної залози підходять волокна нервів симпатичного парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.Їжа, що надійшла в порожнину рота, подразнює закінчення смакових нервів: у них виникає збудження, яке по доцентрових нервах передається в центр слиновиділення – довгастий мозок. Тут відбувається передача збудження із доцентрових нервів на відцентрові, які йдуть до слинних залоз. Збудження охоплює секреторні клітини слинних залоз і відбувається виділення слини певної якості і кількості. Так здійснюється безумовний слиновидільний рефлекс.Жування посилює слиновиділення. Причому, чим більше подрібнюється їжа, тим більше виділяється слини.Крім безумовно-рефлекторного виділення слини, може бути і умовно-рефлекторне – на вигляд їжі, її запах, спогади або розмови про неї. Що кілька разів поєднувалися в часі з їдою.Ковтання – складний рефлекторний акт, у якому беруть участь м’язи язика, глотки та гортані, спрямованні на опускання надгортанника. Надгортанник закриває шлях харчовій грудці у дихальні шляхи. Водночас м’яке піднебіння підіймається і закриває їй шлях до носоглотки. Якщо людина під час їжі розмовляє, сміється, робить різні рухи, грудка їжі може потрапити в дихальні шляхи, що спричинить сильний кашель, який дасть змогу відхаркнути грудку.Їжа, подрібнена у ротовій порожнині і просочена слиною, сформована у харчові грудки, через зів надходить у глотку, а з неї у стравохід.Проковтнута харчова грудка рефлекторним скороченням кільцевих м’язів стравоходу просувається в шлунок. Рідка їжа проходить по стравоходу за 2 – 3 сек., а густа – 6-8 сек.   

14. Характеристика відділів системи кровообігу. Склад та функції крові.

Кров рухається в організмі завдяки серцю і судинам. Кровообіг - рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах. Кров рухається по судинах завдяки різниці тисків на початку і в кінці великого і малого кіл кровообігу. Велике коло кровообігу (тілесне) починається з аорти лівого шлуночка, яка розгалужується на артерії. Вони несуть кров, багату на кисень, до голови та шиї, розгалужуються в грудній та черевній порожнинах, забезпечують кров'ю кінцівки та органи таза. Віддаляючись від аорти артерії поступово зменшуються в діаметрі, перетворюючись на артеріоли, а потім на капіляри. Поступово артеріальні капіляри переходять у венозні, кров яких збагачена вуглекислим газом. Такі капіляри, з'єднуючись, утворюють венули, вени. Вся кров від нижніх кінцівок, органів таза, черевної та грудної порожнин збирається у нижню порожнисту вену, а від голови та шиї - у верхню порожнисту вену. Вени впадають у праве передсердя. Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка через легеневу артерію до легенів. У легеневих капілярах і венулах кров збагачується киснем і по легеневих венах впадає до лівого передсердя. Кров - є важливим рідким середовищем у судинній системі й виконує такі функції в організмі:o дихальну - перенесення кисню.o трофічну - перенесення поживних речовин.o терморегуляторну - підтримання постійної температури тіла.o виділення - перенесення продуктів розпаду до нирок, печінки, кишечнику.o гомеостатичну - підтримання гомеостазу.o захисну - забезпечення фагоцитозу, утворення антитіл, зсідання крові.o регуляторну - забезпечення гуморальної регуляції. Кров складається з плазми та формених елементів: еритроцитів - червоних кров'яних тілець, лейкоцитів - білих кров'яних тілець, тромбоцитів - кров'яних пластинок. У більшості людей в еритроцитах є білкова речовина - резус-фактор. Резус-фактор враховують під час переливання крові. При переливанні несумісної крові за резус-фактором або при вагітності виникає резус-конфлікт. В організмі утворюються антитіла, які руйнують еритроцити плоду. Лімфа - прозора рідина, яка утворюється з плазми крові при її фільтрації в міжклітинному просторі, звідки надходить до лімфатичної системи і є близькою за складом до плазми крові. Зсідання крові - захисна реакція, яка запобігає крововтратам. Зсідання крові - це складний ферментативний процес, в основі якого лежить перетворення розчинного білка плазми фібріногену на нерозчинний білок фібрін (відбувається за наявністю у плазмі іонів Са).