Питання для повторення

1. Як співвідносяться поняття цінності і культура?

2. Як класифікуються цінності?

3. Назвіть типи ціннісних орієнтацій.

4. Як змінювались уявлення про природу цінностей?

5. Яке місце посідають цінності в структурі людської діяльності?

6. Чи одинакові цінності у різних людей, від чого це залежить?

7. Як розуміти пріоритетність загальнолюдських цінностей стосовно культури?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Місце проблеми цінностей в історії філософії, в історії людської діяльності.

2. Проблема критерію ціннісного вибору.

3. Класифікація вищих цінностей.

4. Категорії ціннісної свідомості.

5. Ціннісні орієнтації в структурі діяльності.

Бібліографічний список

Основна література: 1, 3, 6, 7, 9, 11, 13, 14, 15, 16, 17.

Додаткова література: 2, 5, 22, 43,, 59, 60, 69.

Тема 20: Соціальна філософія

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• соціум як історичний процес;

• особливості буття суспільства;

• поняття соціально-етнічних спільностей людей та тенденції їх розвитку;

• місце людини у системі продуктивних сил суспільства;

• поняття та соціальні наслідки НТР;

• ноосферу як стадію розвитку біосфери.

Питання теми

1. Соціум як історичний процес. Предметність, діяльність і спілкування – форми існування соціуму.

2. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.

3. Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їх розвитку.

4. Людина як головна продуктивна сила суспільства.

5. НТР та його соціальні наслідки.

6. Ідеї В. Вернадського про ноосферу.

Методичні рекомендації

При аналізі першого питання необхідно підкреслити, що людство ще не знайшло прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу:

• тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування;

• людське життя здійснюється суспільним чином, соціальним як життєдіяльність.

Суспільне життя – це реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності.

Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської діяльності є її свідомий характер, який проявляється у здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв’язками з ними та іншими людьми, над собою і своїм духом, заглиблюватись у себе з метою усвідомлення суті природно-суспільного й сенсу власного буття в світі.

Наостанок доцільно звернути увагу на те, що спілкування (взаємодія, суспільні відносини) є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності.

Вивчаючи друге питання необхідно зауважити, що уявлення про соціум як систему, безпосередньо пов’язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Поняття «сфера суспільного життя» відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори як матеріальні, так і ідеальні, об’єктивні і суб’єктивні. Сфера – це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах. Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя: матеріальну; соціально-політичну; духовну; культурно-побутову.

Слід підкреслити, що усі сфери суспільного життя тісно взаємозв’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

Вивчаючи третє питання необхідно підкреслити, що соціально-етнічним спільнотам належить важлива роль у життєдіяльності суспільства. Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб’єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючим загальний процес розвитку етносуспільного буття, соціуму загалом.

У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характеризувати як взаємовідносини людей, що належать до різних соціально-етнічних спільнот, які визначаються як більш-менш стійкі історично сформовані угрупування людей.

Оскільки етносуспільні відносини мають глобальний характер надзвичайно актуальним є глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних та суперечливих процесів розвитку соціально-етнічних спільнот, етносуспільного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації.

Необхідно звернути увагу на такі соціально-етнічні форми спільноти людей:

• рід як форму спільноти людей, що заснована на кровнородинних зв’язках;

• плем’я, що характеризується кровнородинними відносинами, певною спільністю спів племінників, єдиною мовою, племінною самосвідомістю, спільними елементами первісної культури;

• народність, що характеризується спільністю території, єдиною мовою, елементами єдиної культури;

• нація, щодо сутності якої існують кілька теорій (психологічна, культурологічна, етнологічна, історико-економічна).

Розглядаючи четверте питання необхідно звернути увагу на досить складний характер продуктивних сил суспільства, до складу яких входять:

• засоби виробництва, до складу яких входять знаряддя праці та умови праці;

• люди, які володіють знаннями та навичками до праці;

• методи та форми організації виробництва.

Продуктивні сили суспільства постійно змінюються і вдосконалюються протягом всієї історії людства, полегшуючи тим самим боротьбу людей з природою, збільшуючи продуктивність праці та виробництво матеріальних благ.

Людини при цьому відіграє вирішальну роль у суспільному виробництві, оскільки лише жива праця людини перетворює можливість на дійсність. Саме людська праця продукує матеріальні блага, необхідні для життя суспільства.

При вивченні п’ятого питання необхідно підкреслити, що науково-технічна революція (НТР) виступає не як окреме явище, притаманне лише нашому суспільству, а як сучасний етап науково-технічного прогресу (НТП), який почав чітко проявлятися з часу промислової революції кінця ХVІІ – початку ХІХ ст.

Соціальні наслідки НТР можна звести до наступних основних груп:

• загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми виживання людства;

• зміна взаємовідносин «людина – техніка»;

• зміна змісту і характеру праці;

• зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеціалістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології;

• підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної підготовки кадрів;

• прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності;

• «інтернаціоналізація» суспільних відносин;

• втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість;

• виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстремальних умовах навколишнього середовища.

При підготовці шостого питання слід підкреслити, що ноосфера (грец .noos – ум, розум і sphaira – сфера) – це така стадія розвитку біосфери, при якій розумова діяльність людини стає визначальним фактором глобального розвитку.

При аналізі другого питання слід підкреслити, що прийнявши цей термін спочатку 30-х років, Вернадський трактує ноосферу як результат людської діяльності, результат поступового розвитку науки.