Тема 1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система.

1.1. Поняття, предмет та особливості міжнародного приватного права

У кожній державі найважливішим регулятором суспіль­них відносин є право. Праву притаманні такі особливості як система юридичних норм, що фік­сують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб.

Отже, право – це система загальнообовязкових, встановлених і гарантованих державою правових норм, які виражають державну волю і виступають регулятором суспільних норм.

У сукупності ці норми склада­ють внутрішньодержавну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних від­носин, має загальний метод правового регулювання та фік­сує правові норми у певній формі. Відомо, що таких націо­нальних правових систем налічується бі­льше двохсот. Часто між ними виникають відносини, що викликають чимало взаємних прав та обов'язків. Тому роз­виток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту тощо потребують правового оформлення такого типу відносин як міжнародні. В свою чергу міжнародні норми поділяються на два види:

1. міждержавні – регулюють сферу міжнародного публічного права;

2. неміждержавні – регулюють сферу міжнародного приватного права.

Термін «міжнародне» у словосполученні «міжнародне приватне право» означає ситуацію, коли фактичний склад певних відносин виходить за межі якогось одного правопорядку, отримавши таким чином рису «транснаціональності», що є притаманною для міжнародного суспільного життя. Отже як зазначаеться в реальності відносин, що мають місце в міжнародному приватному праві, зявляється «іноземний елемент», який являє собою «похідну від інешої правової системи сутність, що надає цьому майновому, особистому немайновому, сімейному, трудовому чи процесуальному відношенню якісно нове соціальне забезпечення, яке знаходить прояв у взаємозвязку зазначеного відношення із зовнішнім світом». Норми міжнародного приватного права застосовуються для так званого міжнародного спілкування. Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою самостійність, у низці випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Міжнародним приватним нормам притаманні невладні відносини, майнові та немайнові, що носсять цивільно-правовий характер і ускладженні іноземним елементом, тобто маьтю міжнародно-правовий характер.

Міжнародно-правові норми поділяються на:

1. матері­ально-правові – це загаальнообовязкове правило поведінки, яке встановлюється і охороняється компетентними, уповноваженими органами держави і регулюють конкретні види правовіднисин;

2. колізійні норми – це такі норми, що відсилають до законодавства іншої держави.

Наяв­ність колізійних норм становить особливість міжнарод­ного приватного права. Матеріально-правові та колі­зійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

Міжнародне приватне право має справу з фак­тичними відносинами, яким притаманні такі дві особливості:

1. вони є приватними, тобто - невладними відносинами, які, одночасно

2. мають міжнародний характер.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікою відносин є наявність «іноземного елементу». Під «іноземним елементом» розуміють:

1) іноземний суб'єкт – це іноземна фізична чи/та юридична особи;

2) іноземний об'єкт – це певне благо, яке знаходиться за кордоном і за ради чого субєкти вступають в певні правовідносини (річ, право, обов'язок та інше);

3) юридичний факт – це та чи інша дія або подія, що мали місце в межах іноземного правопорядку, на підставі яких чи з приводу яких в межах іншого правопорядку відповідні відно­сини виникають, змінюються або припиняються.

Отже, міжнародне приватне право - це система юри­дичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з «іноземним елементом».

Міжнародне приватне право – це сукупність норм, що регулюють процесс прикріплення до певної правової системи цивільних (сімейних, трудових та інших цивілістичних) правовідносин, ускладнених іноземним елементом (ознаками).

Отже, міжнародне приватне право – це система правових норм, яка об’єднує норми внутрішнього законодавства, міжнародних договорів і звичаїв, що несуть майнові та особисті відносини з іноземним емітентом.

Предмет правового регулювання міжнародного приватного права – це цивільно-правові відносини з іноземним елементом, які наділені невладним характером.

Предмет міжнародного приватного права регулює міжнародні відносини. Сторони міжнародних відносин невладного характеру підкоряються юрисдикції різних держав, їх правоздатність і дієздатність, правосуб'єктність визначаються нормами національного права не однієї й тієї самої держави. Взаємовідносини цих сторін, що отри­мали свою правосуб'єктність на підставі норм національного пра­ва різних держав, не можуть підпадати під виключну юрисдикцію якоїсь однієї держави.

Особливістю приватних міжнародних відносин є те, шо вони не набувають стату­су правовідносин, оскільки залишається невідомим, яке саме пра­во треба застосовувати для їх остаточного врегулювання.

Особливістю міжнародного приватного права – є те, що за допомогою цієї галузі права, а саме за допомогою колізійних норм міжнародного приватного права дозволяє вирішити питання, яке право слід застосувати до даної системи.

Приватноправові відносини - це відносини, які грунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевияв­ленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юри­дичні особи.

Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійс­нення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, со­ціальних, культурних систем, а саме правове регулювання ділових зв’язків між юридичними особами різних держав та відносинами між фізичними особами різних держав.