3.4. Типи калізійних прив'язок (формуд прикріплення)

Найбільш застосовними на практиці є такі формули прикріп­лення:

1. Особистий закон (lex реrsonalis), встановлюється ци­вільне становище фі­зичної особи, в межах іноземного правопорядку.

У міжнародному-приватному праві ця колізійна прив'язка існу, як:

- lex partial – закон громадянства;

- lex domicile – закон постійного місця проживання;

- lex osuli – закон місця перебування.

2. Особистий закон юридичної особи (lex societatis) – (об’єднання корпорація) – закон місця реєстрації юридичних осіб інкорпорація (США, Україна, Країни СНД);

- закон місця знаходження керівних органів;

- закон місця проведення основної комерційної діяльності (країни латинської Америки, США);

- закон національних засновників для визначення «недружніх фірм» (майже не застосовується) – використовувався для виявлення ворожих фірм в кінці 19 ст. – початок 20 ст. (Вашингтонська конвенція 1965р.)

3. Закон місця знаходження речі (lех rei sitae), предметом є майно, придбане за кордоном або іноземцем на території держави перебування.

За даним законом визначається коло речей, які можуть бути на відповідній тери­торії предметами речових прав, обсяг цих прав, порядок виник­нення, переходу та припинення прав на речі на території держави фактичного їх знаходження тощо.

Вирізняють такі підвиди закону місця знаходження речі:

• lex rei sitae – закон знаходження нерухомої речі;

• lex dominicilie – закон знаходження власника майна;

• закон край місце відправлення або місце призначення.

4. Закон місця вчинення дії (lex loci actus):

- lex loci contractus – закон місця вчинення акта;

- locus formam regit actum – закон місця вчинення угоди, що визначає її форму відносини сторін у питаннях форми угоди підпорядковуються праву держави її укла­дення;

- lex loci solutionis – закон місця виконання зобовязання, підкування кожної частини виконання спільного зобов'язання правопо­рядку місця її здійснення. Дію цього принципу певною мі­рою уніфіковано у ст. 4 Гаазької конвенції про право, застосоване до міжнародної купівлі-продажу матеріальних рухомих речей (1955), згідно з якою за відсутності явно встановленої вимоги внут­рішнє право держави, в якій має здійснюватися огляд товарів, по­ставлених відповідно до договору купівлі-продажу товарів, застосо­вується і щодо того, яким чином і протягом якого строку має здійс­нюватись огляд товарів, надсилатись повідомлення про цей огляд та заходи, які мають бути вжиті у випадку відмови від товарів;

- lex loci delicti commissi – закон місця вчинення правопорушення, за допомогою цього колізійного принципу вирішуються такі питання, як: наявність чи відсутність шкоди, підстави відповідальності та звільнення від неї, можливість покладання від­повідальності на особу, що не є заподіювачем шкоди. За нею, у разі настання відповідальності, визначається і розмір відшкодування. Відповідальність винної сторони принципово пов'язується з правом держави місця вчинен­ня правопорушення.

5. Закон суду (lex fori) – суд застосовує колізійну норму за своїм національним законодавством, використовує визначення, поняття категорії за правом свого права. (Кан, Барнер) – є домінуючою в більшості країн світу і в Україні ст.7 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Дана кваліфікація включає застосування іноземного права.

Розрізняють такі кваліфікації:

1. первинна – право, якої держави підлягає кваліфікації ( закон суду).

2. вторинна – якщо вибір права надається іноземного права (на основі такого права до якого відсилає норма).