1.2. Система міжнародного приватного права

Коли мова йде про ту чи іншу сукупність правових норм, то першим постає питання: чи є ця сукупність відокремленою, тобто галузю права, чи, навпаки, вона є підгалуззю, інститутом галузі. Віддповідь на це питання може дати проаналізувавши наявність обєкта регулювання даної сфери. Сукупності норм, які складають міжнародне приватне право, об'єктом регулювання є ті приватні відносини, які виходять за межі кожно­го окремого національного правопорядку і саме тому жодна з та­ких відносин не може бути самостійно врегульована будь-якою з цих національних правових систем, отже обєктом міжнародного приватного права є правовідносини ускладненні іноземним елементом.

Об'єкт регулювання міжнародного приватного права складається з певної сукупності норм, тому з'яв­ляються певні підстави стверджувати, що ми маємо справу зі спе­ціальною галуззю міжнародного права. Пригадаймо, що галузь права – це сукупність правових норм, що становлять самостійну систему, частину права та регулюють суспільні відносини певного виду своїми особистими методами. Отже, міжнародне приватне право – це сукупність норм, що регулюють процесс прикріплення до певної правової системи цивільних (сімейних, трудових та інших цивілістичних) правовідносин, ускладнених іноземним елементом.

Перш ніж почати аналізувати та характеризувати систему міжнародного приватного права пригадаємо, що собою являє система права в цілому. Отже, система права – це сукупність всіх правових норм, які взаємоповязані між собою, розміщені в певному порядку і виступають елементами даної системи.

Система міжнародного приватного права складається з трьох видів:

1. норми загального характеру, призначення яких полягає у ви­значенні права, що підлягає застосуванню щодо відповідних від­носин та пов'язаного з цим питання про встановлення джерел да­ної галузі права, методи правового регулювання, взаємність та правові режими – загальна частина;

2. норми, які призначені для регулювання окремих питань, що виникають внаслідок участі суб'єктів міжнародного приватного права у цивільному, зокре­ма торговому обороті. Це норми, що регулюють статус осіб у міжнародному приватному праві, специфічні питання права власності, різні аспекти регулю­вання зобов'язальних, зокрема розрахункових відносин, відшкоду­вання шкоди, а також питання міжнародного сімейного, спадкового і трудового права – особлива частина;

3. група норм, які присвячені проблемам забезпе­чення або ефективного застосування зазначених вище двох груп норм. Інакше кажучи, перші дві групи норм становлять матеріаль­но-правову та колізійну частину міжнародного приватного права, тоді як третя - це група процесуальних норм, якою охоплюються питання міжнародного цивільного процесу, такі, як процесуальні правоздатність та дієздатність осіб, організація та здійснення розгляду справ у міжнародному ци­вільному процесі, вручення судових та позасудових документів, отримання доказів за кордоном, питання взаємної правової допо­моги – спеціальна частина.

Щодо спеціальної частини у доктрині міжнародного приватного права існує найбільша неузгодженість точок зору, починаючи з твердження, що це дійсно є частиною міжнародного приватного права, і закінчуючи положенням, за яким це окрема сфера право­вого регулювання на кшталт міжнародного кримінального або на­ціонального цивільного процесу.

В свою чергу спеціальну частину міжнародного приватного права розподіляють на два специфічних підвиди за суб'єктами правозастосування:

1. міжнародний цивільний процес;

2. міжнародний комерційний арбітраж.