- •Тема 1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система.
- •1.1. Поняття, предмет та особливості міжнародного приватного права
- •1.2. Система міжнародного приватного права
- •1.3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права
- •1.4. Співвідношення міжнародного приватного та міжнародного публічного права
- •Тема 2. Джерела міжнародного приватного права
- •2.1. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.2. Національне (внутрішнє) законодавство
- •2.3. Судова та арбітражна практика
- •2.4. Міжнародний звичай
- •2.5. Міжнародні договори
- •Тема 3: Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві: колізійний і матеріально-правовий методи
- •3.1. Методи регулювання в міжнародному приватному праві: поняття і види
- •3.2. Колізійний метод регулювання в міжнародному приватному праві: природа, способи застосування, особливості
- •3.3. Загальна характеристика, структураі види колізійних норм
- •3.4. Типи калізійних прив'язок (формуд прикріплення)
- •3.5. Тлумачення і процес застосування колізійних норм
- •3.6. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Тема 4. Субєкти міжнародного приватного права.
- •4.1. Поняття і види субєктів міжнародного приватного права
- •4.2. Правовий статус фізичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.3. Іноземні громадяни, які постійно промивають у державі перебування, їх правове становище у міжнародному приватному праві
- •4.4. Тимчасово прибулі іноземці, їх правове становище в міжнародному приватному праві
- •4.5. Правове становище біженців в міжнародному приватному праві
- •4.6. Правовий статус юридичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.7. Специфічні види юридичних осіб як субєктів міжнародного приватного права
- •4.8. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •Тема 5: Договірні відносини в міжнародному приватному праві
- •5.1. Поняття та види міжнародних контрактів, як різновиду договірних відносин в міжнародному приватному праві
- •5.2. Конвенція оон 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»: загальна характеристика і сфера застосування
- •5.3. Особливості та види договорів у сфері міжнародних перевезень
- •5.4. Особливості та види договорів у сфері міжнародного фінансування та розрахунків
- •5.5. Загальна характеристика та особливосі міжнародний переказ коштів та їх вплив на розвиток міжнародного приватного права
- •5.6. Міжнарояиий акредитив його роль в міжнародному приватному праві
- •5.7. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків в сіжнародному приватному праві
- •Тема 6: Міжнародне сімейне право та міжнародне приватне право
- •6.1. Поняття шлюбу, умови його укладання та розірвання шлюбу в національному та міжнародному законодавстві
- •6.2. Особисті немайнові права та майнові відносини подружжя за національним та міжнародним законодавством
- •6.3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним та особливості припинення шлюбу
- •6.4. Правовідносини, які виникають з опіки та піклування в міжнародному приватному праві
- •6.5. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням
- •6.6. Правове регулювання спадковий відносин в міжнародному приватному праві
6.4. Правовідносини, які виникають з опіки та піклування в міжнародному приватному праві
Відповідно Цивільного кодексу України, опіка встановлюється над особами, які за законом (малолітні – до 14 років) чи за рішенням суду визнаються недієздатними, в той час як піклування – над особами, що вважаються частково недієздатними (неповнолітні – від 14 до 18 років), або дієздатність яких обмежено.
Із регіональних уніфікацій найбільшою мірою України стосується Мінська конвенція 1993р. – ст. 33 – встановлення або скасування опіки та піклування здійснюється за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, щодо якої встановлюється або скасовується опіка чи піклування. Що стосується правовідносин між опікуном та піклувальником, та особами, які знаходяться відповідно, під опікою або піклуванням, то вони регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, установа якої призначила опікуна чи піклувальника. Зобов'язання прийняти опікунство або піклування встановлюється законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, що призначена опікуном чи піклувальником.
Опікуном або піклувальником особи, яка є громадянином однієї Договірної Сторони, може бути призначеним громадянин іншої Договірної Сторони тільки у випадку, якщо він проживає на території тієї Сторони, де буде здійснюватись опіка чи піклування.
Компетентними у даних правовідносинах є установи Договірних Сторін, громадянином якої є особа, стосовно якої встановлюється або скасовується опіка чи піклування, якщо інше не передбачено цією Конвенцією.
За СКУ опіка та піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. При чому, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка, піклування встановлюється органом опіки та піклування, а також судом.
Опікуном, піклувальником дитини може бути, за її згодою, повнолітня дієздатна особа, яка не зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, не позбавлена батьківських прав, і коли інтереси такої особи не суперечать інтересам дитини.
Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначається правом держави, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.
Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи або дипломатичного представництва України.
Щодо особи, яка не є громадянином України і перебуває в Україні, або її майна, що знаходиться на території України, у разі потреби в інтересах опіки чи піклування можуть бути вжиті заходи для захисту прав та охорони майна відповідно до права України. Про це невідкладно сповіщається дипломатичне представництво або консульська установа держави, громадянином якої є відповідна особа.