5.6. Міжнарояиий акредитив його роль в міжнародному приватному праві

Відповідно до Уніфікованих правилах та звичаїв для документарних акредитивів, «документарний акре­дитив» - це угоду, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкції клієнта (заявника) або від свого імені:

1. повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або повинен сплатити чи акцептувати векселя (тратти), що виставлені бенефіціаром;

2. уповноважує інший банк провести такий платіж, сплатити і акцептувати переказні векселі (тратти);

3. уповноважити інший банк негоціювати (купити або врахува­ти) перевідні векселі проти передбачених документів при дотри­манні строків та умов акредитива.

Акредитивне дору­чення адресоване відповідному банку, який повинен на умовах, зазначених у цьому дорученні:

1. виставити акредитив;

2. здійснити платіж.

У акредитивних відносинах, окрім бан­ку-емітента, тобто того, в якому наказодавець акредитива має ра­хунок, можуть брати участь ще три види банків-посередників:

1. авізуючий – здійснює передання акредитиву від банку-емітента до виконуючого банку. До його функції належить лише перевірка акредитива за зовнішніми озна­ками. Внаслідок цього у нього не виникає ніяких зобов'язань перед бенефіціаром;

2. виконуючий – це банк, який має повноваження банку-емітента на здійснення акредитива, тобто той, що безпосередньо здійснює платіж, акцептує чи сплачує переказні векселі або негоціює їх. Але він не несе перед бенефіціа­ром ніякої відповідальності за платежі: він лише може направити документи безпосередньо банку-емітенту й запросити у нього пла­тіж;

3. підтверджуючий – це незалежні зобов'язання перед бенефі­ціаром. Банк здійснює підтвердження, тобто надає гарантію вико­нання акредитива на підставі повноважень, наданих банком-емітентом, внаслідок чого він стає стороною в акредитиві, що означає, з одного боку, що без його згоди акредитив не може бути змінено або анульовано, а з іншого - він стає відповідальним за здійснення акредитива, отримуючи право на відшкодування всіх витрат банком-емітентом.

Акредитив випливає з уже укладеного раніше між сторонами контракту. Проте, відповідно до ст. 3 Уніфі­кованих правил, акредитив – це угода, відокремлена від договору купівлі-продажу чи іншого договору, на якому він може ґрунтува­тись, і банки ніякою мірою не пов'язані і не повинні займатись та­кими договорами, навіть якщо те чи інше посилання на такий договір включено до акредитива.

В операціях за акредитивами всі заінтере­совані сторони мають справу тільки з документами, а не з товара­ми, послугами чи/або іншими видами виконання зобов'язань.

Внаслідок цього зо­бов'язання формулювати умови акредитива покладено на законодавця, який повинен надати банку-емітенту повні та точні інструк­ції стосовно виду, суми акредитива, строків надання та переліку документів, які мають представлятись бенефіціаром, засобу та місця виконання акредитива тощо.

На практиці застосовуються такі види акредитивів:

1. відкличний може бути змінено або анульо­вано банком-емітентом за дорученням наказодавця не тільки без згоди, а навіть і без попереднього повідомлення про це бенефіціара;

2. безвідкличний може бути змінено або анульовано здійснено виключно за погодженням з бенефіціаром;

3. підтверджений, коли стосовно безвідкличного акредити­ва виконуючим банком або будь-яким банком-посередником нада­ється окрема гарантія щодо його виконання;

4. непідтверджений – акредитиви, які не підпадають під критерій підтверджувальних вважаються непідтверджими;

5. покритий – відкриваючи акредитив, банк-емітент зобов'язується протягом пев­ного часу перерахувати у розпорядження виконуючого банку на весь термін дії акредитива ту суму грошей, яка в акредитиві зазна­чена і акредитивні зобовязання вико­нується відповідним банком саме за рахунок цієї суми;

6. непокритий – після їх виконання банк вдається до звичайних засобів поновлення витрат, а саме списує витрачену суму з рахунка банку-емітента тощо;

7. подільний є такий безвідкличний акредитив, за яким бенефіціар має право на частко­ве виконання акредитива у разі надання передбачених в інструкції наказодавця документів, які підтверджують часткове ж виконання бенефіціаром своїх зобов'язань;

8. неподільний, коли право на по­дільність або вимоги щодо правил поділу в акредитиві не зазначе­но, він вважається неподільним і виконується лише у разі повного виконання бенефіціаром своїх зобов'язань;

9. перевідний (трансферабільним) є акредитив, за яким бенефіціар має право уповноважити банк, що здійснює платіж або платіж у розстрочку, акцент чи негоціацію, або будь-який банк, шо має повноваження негоціювати переказуючий банк, на те, щоб акредитивом могли користуватись повністю або частково одна або декілька інших осіб;

10. неперевідний;

11. револьверний, за даним акредитивом наказодавець має право поповнювати (поновлювати) обумовлену суму після повного або часткового виконання акредитива дані дії можуть бути як одноразові, так і багаторазові;

12. непоновлюваний – припиняє свою дію виконанням;

13. кумулятивний – наказодавцеві дозволяється невикорис­тану суму грошей поточного акредитива зараховувати до суми но­вого, що відкривається у тому самому банку;

14. некумулятивний – невико­ристані суми повертаються бан­ку-емітенту для зарахування на поточний рахунок наказодавця.

Що стосується гарантій акредитивів, то ще у 1978 р. Міжнародною тор­говою палатою були вироблені Уніфіковані правила з договірних гарантій , які не набули широкого розпо­всюдження, тому у 1992 р. було створено - Уніфі­ковані правила для гарантій за першою вимогою.

Види гарантій:

1. тендерна (конкурсна) гарантія, яка забезпечує особу, що проводить тендер, у випадках відмови учасника тендера взяти участь у ньому протягом строку конкурсної пропозиції, відмови конкурсанта, який виграв тендер від укладення від­повідної угоди у подальшому;

2. гарантія виконання забезпечує належну поста­вку товару, виконання робіт та надання послуг, зокрема з дотри­манням строків, вимог щодо якості тощо;

3. гарантія повернення авансу, яка застосовується у випадках експортних поставок;

4. гарантія платежу;

5. митна гарантія, застосовується на випадок введення у тій чи іншій державі тимчасових митних режимів;

6. судова гарантія, гарантія на покриття можливих судових витрат;

7. гарантія забезпечення позову, що застосовується для визволення товару з-під арешту.

Що стосується національного законодавства, то відповіно ст. 1093 ЦКУ, у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зо­бов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи — бенефіціара.

За чинним цивільним законодавством розрізняються покритий та непокритий акредитиви.