3.3. Загальна характеристика, структураі види колізійних норм

Колізійна норма є правилом поведінки, керуючись яким ми можемо обрати право, що необхідно застосувати для врегудювання відносин, що виникають за участі іноземного елементу.

Колізійна норма – це правова норма, яка визначає право якої країни підлягає застосуванню для регулювання певних правовідносин.

Колізійна норма реалізується як норма публічного права.

Будь які норми національного права мають таку, загальну структуру і включають в себе:

1. гопотеза – це частина норми, яка містить вказівки на ті фактичні життєві обставини і умови при яких необхідно керуватися даною нормою;

2. диспоциція – це частина правової норми, яка вказує на права і обовязки сторін в даному суспільному відношенні;

3. санкція – це частина правової норми, яка вказує на ті примусові міри покарання, які можуть бути примінені до порушників даної норми.

У доктрині міжнародного приватного права встановлено, що колізійна норма складається:

1. об'єму, з'ясовується, шодо яких саме відносин чи до якого виду відносин законодавець надає дозвіл на застосування іноземного права, бо цей дозвіл, як зрозуміло, не може надаватись взагалі.

2. прив'язки, «прикріпляє» зазначений фактичний склад, тобто конкретні відно­сини, до права відповідної іноземної держави, яке підлягає засто­суванню згідно з дозволом, що міститься у колізійному приписі.

Колізійні прив'язки можуть бути сформульовані у різний спосіб.

Існуючі колізійні норми можна класифікувати за:

• форма колізійної прив'язки (формули прикріплення);

• характер регулювання;

• просторова дія.

Прив'язка колізійної норми може точно зазначити правопоря­док, що підлягає застосуванню. У такому випадку відносини «прив'язуються» до правопорядку однієї зі сторін, яким, зазвичай, є національний правопорядок держави створення норми – односторонні привязки. А саме, вказують на застосування права конкретної держави до відповідної норми. (ст.56 Закону України «Про мірнародне приватне право»).

Тоді ж, коли право, що підлягає застосуванню, точно не зазначено, а в нормі міститься лише ознака, за допомогою якої та­ке право можна визначити, колізійну прив'язку називають двосто­ронньою, оскільки вона, може «прив'язувати» конкретний випа­док до права будь-якої зі сторін, що беруть участь у справі. А саме, – межі застосування національного і іноземного права ( договори про правову допомогу ) ч.1 ст.21 Договору «Про правову допомогу між Польщею і Україною», ст.70 Закону України «Про мірнародне приватне право».

За характером дії колізійна норма може бути:

- імперативною, коли, як у випадку односторонньої прив'язки, заборонено будь-який відступ від встановленого щодо застосовного правопорядку правила;

- диспозитивна, коли право країни, як виняток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, правовідносини ма­ють незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом;

- альтернативні, коли диспозитивні норми містять дві і більше ознаки, в результаті чого здійснюється пошук застосування права.

За територією дій (просторова дія) колізійні норми бувають:

- міждержавними, при колізії правопорядку унітарних дер­жав;

- міжобласними, у праві федеративних держав, таких як США або Швейцарії, (міжштатні) колізії.