- •Київ нухт 2011
- •1. Загальні відомості про мікропроцесор та мікропроцесорну систему
- •1.1. Мікропроцесор. Загальні положення та визначення.
- •1.2. Архітектура мікропроцесора
- •1.3. Загальна структура мікропроцесора та його функціонування
- •1.4. Поняття про мікропроцесорну систему (мпс)
- •1.5. Поняття мікропроцесорного контролера
- •2. Загальні відомості пронадання та опрацювання інформації в мікропроцесонній техніці
- •2.1. Поняття інформації та дві форми її надання
- •2.2. Фізична суть цифрової інформації та елементи її реалізації
- •3. Основи алгебри логіки
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Опис та задання логічних функцій.
- •3.3. Основні логічні функції алгебри логіки
- •4. Способи надання інформації в мікропроцесорі
- •4.1. Поняття систем числення в мікропроцесорній техніці
- •4.2. Дівйкова система числення та основи переведення чисел між системами числення
- •4.2.1. Перетворення двійкових чисел в десяткові.
- •4.2.2. Перетворення десяткових чисел в двійкові
- •4.3. Вісімкова та шістнадцяткова системи числення
- •5. Структурні елементи мікропроцесора
- •5.1. Поняття машинного слова, регістрів
- •5.2. Формати надання чисел в мікропроцесорах
- •5.3. Двійкова арифметика в мікропроцесорі.
- •5.4. Двійково-десяткова арифметика.
- •5.4.1 Додавання двійково-десяткових чисел без знаку.
- •5.4.2 Додавання двійково-десяткових чисел із знаком.
- •5.5. Регістр стану (psw) мп та його призначення
- •5.6. Поняття шин (bus) мікропроцесора
- •5.7. Арифметично – логічний пристрій мікропроцесора
- •5.8. Пристій вводу – виводу (пвв).
- •In 07н; ввести в акумулятор дані із порту 7;
- •Поняття шинних драйверів.
- •5.9. Поняття інтерфейсу
- •5.10. Передавання інформації у послідовному коді.
- •5.11. Память мікропроцесорів та опереції з нею
- •5.12. Адресний простір мікропроцесора
- •5.13. Стек та його використовування
- •6. Мови програмування мпс
- •6.1. Рівні мов прграмування мп.
- •6.1.1. Базова мова мікропроцесора.
- •6.1.2. Мова “ асемблер” (другого рівня).
- •6.1.3. Мови третього рівня.
- •6.2. Основні правила запису програм на мові асемблера
- •6.3 Програмне забезпечення мікропроцесорнихсистем та його види
- •6.4. Способи адресації в мікропроцесорній системі
- •6.5. Формати команд мікропроцесорів
- •Варіанти однобайтних команд:
- •6.6. Робочий цикл виконання програми мп
- •7. Однокристальний мікропроцесорний контролер кр1816ве51…….
- •7.1. Номеклатура та порівняльні характеристики мп
- •7.2. Структурна схема мікроконтролера кр1816ве51 та призначення складових
- •Призначення виводів мп кр1816ве51
- •Призначення виводів мп кр1816ве51
- •7.3. Функціонування мп кр1816ве51
- •7.4. Система команд мп кр1816ве51
- •In port- те, що знаходиться в порту вводу заноситься в акумулятор а
- •8. Приклади програмування на асемблері кр1816ве51
- •8.1 Форомалізований підхід до розробки прикладної програми
- •8.2. Підрахунок імпульсів
- •8.3. Функції часової витримки
- •8.4. Функції вимірювання часових інтервалів
- •8.5. Перетворення кодів між системами числення
- •8.6. Аналого-цифрове перетворення
- •8.7 Приклад програмування технічної задачі
- •8.7.1. Постановка задачі
- •8.7.2. Аналіз задачі.
- •8.7.3. Розробка схеми пристрою та інтерфейсу.
- •8.7.4. Інженерна інтерпретація задачі
- •8.7.5. Розробка блок –схеми алгоритму
- •8.7.6 Розробка прикладної програми
- •Програма sezam
- •Контрольні запитання з курсу
- •Література
- •1..Технічне та програмне забезпечення плк “ломіконт” Функціональні можливості плк “Ломіконт”.
- •Технічні характеристики Ломіконта
- •2. Фізична сруктура контролера та його склад
- •На рис 1.1 приведена фізична структура л-110 з основними модулями.
- •Програмування плк “ломіконт”
- •ПрК задає логіку управління конкретним технологічним об”єктом.
- •Порядок виконання програми контролером:
- •05 Если умова а
- •07 Если умова в
- •11 Если умова с
- •00 Если в дв015
- •01 Тогда о кс102
- •02 Иначе в кс116
- •14 Тогда алг 031 (потім виконати алгоритм 031)
- •3. Приклад програмування на технологічній мові «Мікрол»
- •Програмування алгоритму
- •Безпоседньо програма
- •11 Тогда о кс100 - 26 тогда тс 1.0.0
- •Бібліотека алгоритмів «ломіконту»
3. Основи алгебри логіки
3.1. Загальні положення
Для синтезу та аналізу цифрових інтгральних мікросхем та МП широко використовується апарат алгебри логіки (або Булевої алгебри), яка є одним із розділів математичної логіки. Булева алгебра – це алгебра для логічних обґрунтувань і міркувань, яку створив англійський математик Джордж Буль.
Основними поняттями алгебри логіки (АЛ) є висловлювання.
Висловлювання – це деяке речення, яке позначається особливими
символами і про яке можна стверджувати, що воно істинне, або воно помилкове (не істинне). Будь-яке висловлювання в алгебрі логіки формально позначається літерами латинського алфавіту ( найчастіше У) і розглядається не по змісту та значенню, а визначається значенням істинності. Значення істинності умовно позначається символами 1 та 0.
Наприклад, якщо стверджується, що висловлювання У істинне, то У = 1, а якщо висловлювання помилкове, то У = 0. На англійській мові: TRUE (правда) і У = 1 або FALSH (помилка) і У = 0.
В АЛ є поняття логічної змінної – це така величина Х, яка приймає теж тільки два значення 0 або 1. Також АЛ оперує поняттям логічної функції – це функція У, яка в своєму складі, як аргументи, має тульки логічні змінні, наприклад, У=f(Х1, Х2,....,Хn) і яка також, як і її аргументи приймає тільки два значення : 0 або 1. Логічну функцію називають ще функцією перемикання.
Логічна функція використовується для формалізованого запису складних висловлювань. Чим складніше висловлювання, тим складніша логічна функція, яка його описує. В алгебрі Буля сформульовані ряд законів та правил перетворення та спрощення логічних функцій, а також розроблені методи мінімізації логічних виразів.
Для технічної реалізації функцій перемикання використовують логічні елементи (ЛЕ), які зображують в вигляді прямокутників, в середині яких зображують символ функції, яка ними виконується. З лівої сторони прямокутника зображують вхідні сигнали, які тотожні логічним змінним Х1, Х2,...,Хn, а з правої сторони – вихід, який тотожний значенню функції. Логічні
елементи можуть мати n≥1 входів, та m≥1 виходів.
3.2. Опис та задання логічних функцій.
В алгебрі логіки будь-яка логічна функція може бути описана логічним виразом. Для створення виразів в алгебрі логіки визначено поняття: відношення еквівалентності, яке зображується знаком “ = “, та три операції: а) диз”юнкція – логічне додавання, зображується знаком ۷ або +; б) кон”юнкція - логічне множення, зображується символом ۸ або символом множення *, або, наприклад, У = Х1 Х2; та в) - заперечення (інверсії) – зображується рискою над змінною, наприклад, У = .
Логічний вираз є першим способом задання логічнох функції. Приклад
логічного виразу: У = Х1 ۷ Х2 Х3.
Якщо в логічний вираз входять операції диз’юнкції та кон’юнкції, то необхідно враховувати порядок виконання операцій: спочатку виконується операція кон’юнкції, а потім диз’юнкції. В складних логічних виразах для зміни цього порядку і задання іншого порядку виконання операцій використовують дужки, операції в яких мають пріоритет . В попердньому виразі виконується кон’юнкція Х2 Х3, а потім результат логічно додається з Х1. У наступному випадку: У = (Х1 + Х2) Х3, спочатку виконується логічне додавання змінних Х1 та Х2, а потім логічне множення на Х3.
Крім цього будь-яку логічну функцію можна задати також за допомогою таблиці істинності. Задати логічну функцію – це означає вказати значення функції перемакання (0 або 1) для всіх можливих комбінацій аргументів. Кожну окрему комбінацію називають переліком.