2. Показники щодо оподаткування доданої вартості.

2.1. База для розрахунку податкового кредиту (БПК) — вар­ тість придбаних робіт, послуг, основних фондів, запасів та інших матеріальних ресурсів з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності:

БПК = ОМР ■ ЦМР,

де ОМР — обсяг придбаних матеріальних ресурсів; ЦМР — ціна за одиницю матеріальних ресурсів.

2.2. База для розрахунку податкового зобов'язання (БПЗ) — вартість реалізованих об'єктів підприємницької діяльності за до­ говорами, які передбачають передачу прав власності на товари за компенсацію незалежно від строків її надання:

БПЗ = ОРО • ЦРО,

де ОРО — обсяг реалізованих об'єктів підприємницької діяльно­сті; ЦРО — ціна за одиницю реалізованих об'єктів.

2.3. Податковий кредит (ПК) — сума, яка належить постача­ льнику за ресурси понад ціну, визначену в договорі і на яку під­ приємство має право зменшити податкове зобов'язання:

ПК = БПК • СОД,

де СОД — ставка оподаткування доданої вартості.

2.4. Податкове зобов'язання (ПЗ) — сума, яка одержана (нара­ хована) підприємством за реалізовані об'єкти підприємницької діяльності понад ціну, визначену в договорі і яку необхідно спла­ тити до бюджету:

ПЗ = БПЗ • СОД.

191

192

де ПП — нараховані податкові платежі; ВО — витрати підприєм­ства на податковий облік і звітність; ДВ — додана вартість ство­рена підприємством.

Одним із важливих завдань фінансового аналізу є виявлення і кількісна оцінка впливу окремих факторів на зміну динаміки на­рахованих (НПП) і сплачених (СПП) податкових платежів.

До таких факторів можна віднести:

•S обсяг об'єктів оподаткування, створених підприємством (ООО);

•S фактичну ставку оподаткування об'єктів (ФСО);

•S коефіцієнт (рівень) сплати нарахованих податкових плате­жів (РСП).

НПП = ООО • ФСО; СПП = ООО ■ ФСО ■ РПС.

Зміна суми податків залежить від зміни всіх факторів, а їх вплив можна обчислити за допомогою індексного методу аналізу (табл. 2.7.1).

Застосовуючи спосіб абсолютних різниць, величину впливу факторів на нараховані (НПП) і сплачені (СПП) податкові плате­жі розраховують за таким алгоритмом:

а) нарахований податок на прибуток

НПП_б =ООО_б ФСО_б; 183,5 = 865 • 0,212139;

ДНПП₀₀₀ = АОООФСОд; 74,5 = 351 ■ 0,212139; АНПП_фсо=АФСО-СЮ0₀; 32,5 = 0,026759- 1216; НПП₀ =О00_о • ФС0₀; 290,5 = 1216 • 0,238898; АННП = НПП₀ - НПП_б; 107,0 = 290,5 — 183,5; АННП = АННП₀₀₀ + АННП_фсо; 107,0 = 74,5 + 32,5.

193

Таблиця 2.7.1

194

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК, (тис. грн)

13*

195

РОЗДІЛ З

АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

1. Склад майна підприємства.

2. Аналіз структури і динаміки майна підприємства.

3. Аналіз стану і ефективності формування майна під­приємства.

3.1. Склад майна підприємства

Підприємницьку діяльність господарюючої системи забезпечує певне майно, щодо якого контролюються вигоди, отримані від його використання та переймаються ризики з ним пов'язані.

Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна трактувати як активи, об'єктами яких вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю «речі», але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки), тобто від­носини, що мають матеріальний зміст. Особливим об'єктом активів, на який поширюється визначення речі, є тварини (живі істоти).

Залежно від характеру використання споживчих якостей речей їх поділяють на такі, що споживаються (оборотні активи), і такі, що не споживаються (необоротні активи), вони відповідно іме­нуються «споживні» та «неспоживні». Речі, що споживаються (споживні) — це такі речі, які в процесі їх використання втрача­ють свою фізичну сутність повністю або по частинах, а також ре­чі, які в процесі використання перетворюються в іншу річ. Вод­ночас, «речі», що споживаються, не слід ототожнювати з «предметами споживання», під якими розуміють речі, призначені задовольняти споживчий попит.

До речей, що не споживаються (неспоживних), належать речі, які при їхньому використанні втрачають свої споживчі властиво­сті поступово, протягом порівняно тривалого часу. Іншими сло­вами, неспоживною є річ, призначена для неодноразового вико­ристання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу. Експлуатація речі впродовж певного терміну може призвести до так званої амортизації, наслідком якої є зме-

196

ншення її позитивних властивостей, які зникають взагалі зі спли-вом певного часу.

Все те, що виробляється і одержується з речі або приноситься річчю, є продукцією, плодами та доходами.

Продукцією є, зокрема, все те, що створюється внаслідок гос­подарської діяльності і матеріалізується у вигляді нової або част­ково нової речі. Плоди — це результат органічного розвитку са­мої речі (приплід тварин, майбутній урожай). Доходи — це те, що приносить річ, перебуваючи в експлуатації (орендна плата, дивіденди).

Інформація про активи підприємства і його фінансові ресурси розглядається в двох аспектах — бухгалтерському і управлінсь­кому. Бухгалтерський аспект показує баланс активів підприємст­ва та його фінансових ресурсів, а управлінський — їх форму (продуктивну, товарну, розрахунково-грошову) і роль в підпри­ємницькій діяльності. Оцінка конкурентоспроможності підпри­ємства здійснюється за мінімальними обсягами витрачання акти­вів в процесі господарської діяльності на одиницю готової продукції та мінімальним залишком постійно закріплених активів на балансі підприємства, що забезпечують максимальні обсяги об'єктів підприємницької діяльності.

Серед найважливіших об'єктів необоротних і оборотних акти­вів, які забезпечують господарську діяльність підприємства, ви­діляють:

1. Основні засоби— речові необоротні (неспоживчі) об'єкти, що, як передбачається, будуть використовуватися більше 365 ка­лендарних днів з дати введення в експлуатацію (операційного циклу, якщо він довший за рік) для потреб, процесу виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функ­цій, вартість яких більша величини, яка визначена підприємством для малоцінних необоротних матеріальних активів.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи — об'єкти, строк корисного використання яких більше одного року, але за вартіс­ними ознаками підприємство їх не зарахувало до складу основ­них засобів.

3. Нематеріальні активи— немонетарні об'єкти, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою вико­ристання протягом періоду більше одного року (одного опера­ційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, тор­гівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

197

4. Довгострокові фінансові вкладення — це корпоративні пра­ва підприємства на частку майна в інших підприємствах.

5. Незавершені капітальні вкладення являють собою витрати на створення об'єктів матеріальних і нематеріальних необорот­них активів. Після завершення придбання, виготовлення (ство­рення) об'єктів та введення їх в експлуатацію, понесені витрати формують необоротні активи.

6. Довгострокові біологічні активи — біологічні активи здатні давати сільськогосподарську продукцію та / або додаткові біоло­гічні активи, або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (операційний цикл, якщо він більше 12 місяців) та біологічні активи, що створюють­ся протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі.

7. Виробничі запаси — цінності, які формують матеріальну основу об'єктів господарської діяльності.

8. Поточні біологічні активи — це активи, здатні давати сіль­ськогосподарську продукцію та / або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

9. Готова продукція — об'єкти господарської діяльності, об­робка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.

10. Товари — матеріальні цінності, що надходять від продав­ців та/або формуються на підприємстві з метою продажу.

11. Дебіторська заборгованість — сума заборгованості підпри­ємству, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економіч­них вигід та може бути достовірно визначена її сума. Активи під­приємства за дебіторською заборгованістю формуються за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реаліза-ційної вартості дебіторської заборгованості обчислюється вели­чина резерву сумнівних боргів.

12. Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Майно підприємства виступає, з одного боку, у грошовій або речовій формі, а з іншого — у формі власного або чужого. Ця не­однозначність визначається структурою балансу підприємства. Якщо дивитися з боку пасиву, то можна виділити власне майно підприємства, тобто ті речі які власники суб'єктів господарюван­ня створюють саме собі, і чуже, що утворюється за рахунок по-

198

зик. З боку активу можна виділити грошові кошти і реальне май­но. Грошові кошти шляхом інвестування перетворюються в ре­чові форми майна і навпаки, в процесі продажу речі створюють грошову форму майна. Зміна величини майна підприємства від­бувається за рахунок самофінансування і шляхом залучення по­зикових коштів.

Активи підприємства розподіляються за різними класифіка­ційними ознаками:

• Виробничі — формують господарський потенціал за об'єктами основних засобів, нематеріальних активів, фінансо­вих інвестицій та виробничих запасів. Вони визначають розмір підприємства, спрямовані на отримання прибутку, їх приріст забезпечує збільшення обсягів господарської діяльності і на­впаки;

• товарні (готова продукція, товари) — забезпечують надхо­дження грошових коштів для господарської діяльності підприєм­ства;

• розрахунково-грошові (дебіторська заборгованість, кошти в розрахунках, гроші) — забезпечують видатки підприємства пов'язані з господарською діяльністю;

• невиробничі — об'єкти, які безпосередньо не беруть участі у процесі створення об'єктів господарської діяльності, і призначені для задоволення соціально-побутових потреб персоналу підпри­ємства;

• орендовані на умовах операційної оренди (лізингу) — не­оборотні активи використовуються підприємством, а облікову­ються на балансі орендодавця і позабалансових рахунках підпри­ємства;

• орендовані на умовах фінансової оренди (лізингу) необорот­ні активи — знаходяться на балансі підприємства з передачею всіх ризиків та винагород пов'язаних з правом користування та володіння об'єктами;

• передані необоротні активи орендарю на умовах операційної оренди — обліковуються на балансі підприємства, а використо­вуються орендарем за винагороду і знаходяться на його позаба­лансових рахунках;

• передані необоротні активи орендарю на умовах фінансової оренди — обліковуються на його балансі з правом користування та володіння;

• на відповідальному зберіганні — тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у пере­робку, до монтажу, в довірче управління;

199

• передані на відповідальне зберігання — активи є його влас­ністю, але тимчасово не знаходяться на підприємстві;

• засвідчені документом (деривативом) на продаж або при­дбання у майбутньому без відображення їх в балансі;

• непередбачені (потенційні) — активи щодо яких існує ймо­вірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного від­шкодування збитків.

• оформлені договорами застави, поруки, гарантії, притри-мання. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання підприємством (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заста­влених активів. Підприємство, як поручитель і гарант, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Кре­дитор, який володіє річчю, що підлягає передачі підприємству, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі, або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання підприємст­вом зобов'язання;

• оформлені як гарантія та забезпечення щодо виконання зо­бов'язань і платежів перед підприємством;

• списані для спостереження за можливістю їх стягнення у випадках зміни майнового становища боржника підприємства.

• на консервації — активи щодо яких здійснюється комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (не більш як три роки) зберігання основних засобів у разі припинення виробничої та ін­шої господарської діяльності з можливістю подальшого віднов­лення їх функціонування.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, форму­вання його майна повинно носити цілеспрямований характер.

Основною метою формування активів підприємства є вияв­лення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпе­чення технологічного процесу, а також оптимізації складу щодо забезпечення умов ефективної господарської діяльності. При фо­рмуванні активів підприємства необхідно враховувати:

1. Перспективи розвитку діяльності підприємства та можливі зміни щодо його об'єктів. Тому сформовані активи підприємства повинні мати певний резервний потенціал, який би забезпечував можливості приросту обсягів господарювання та зміни об'єктів діяльності в майбутньому періоді.

2. Забезпечення оптимального співвідношення обсягів та струк­тури активів, обсягів та структури об'єктів господарської діяль­ності. Таке співвідношення повинно забезпечуватись через роз-

200

робку бізнес-плану щодо визначення потреби в окремих видах активів.

3. Ефективність використання активів, що характеризує зв'язок між їх кількістю і обсягом отриманого чистого доходу у результаті використання об'єктів майна. Збільшення обсягів гос­подарювання при даному обсязі активів означає підвищення ефе­ктивності їх використання. І навпаки, зменшення обсягів чистого доходу, який одержують із даної величини залучених активів, свідчить про зменшення ефективності їх використання.

Ефективне використання активів передбачає досягнення: а) повної зайнятості активів; б) повного обсягу об'єктів господарсь­кої діяльності.

Повна зайнятість означає використання усіх наявних для гос­подарювання активів. У підприємства не повинно бути активів, які не використовуються.

Однак використання усіх наявних активів не гарантує певного рівня ефективності. Слід ще забезпечити повний обсяг господар­ської діяльності, що означає використання активів так, щоб вони найповніше задовольняли потреби. Якщо підприємство не досяг-ло повного обсягу господарювання, то кажуть, що активи недо-використовуються. Повний обсяг господарювання формується за наявності двох видів ефективності — розподільної та виробничої.

Розподільна ефективність означає, що активи залучають до виробництва саме тих об'єктів господарювання, які найбажаніші й найпотрібніші для підприємства. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення виробничої ефективності, тобто викорис­тання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну від­дачу від активів та виробництва об'єктів господарювання з най­нижчими витратами.

В процесі формування активів підприємства здійснюють оп-тимізацію їх співвідношення щодо:

• сукупних розмірів необоротних і оборотних активів;

• активних (безпосередньо задіяних в технологічному проце­сі) і пасивних (обслуговують технологічний процес) необоротних активів;

• об'єктів оборотних активів (запасів, дебіторської заборго­ваності і грошових коштів).

Водночас, при управлінні активами підприємство ставить за­вдання щодо:

• отримання найбільшого прибутку за найменшого ризику;

• забезпечення правильної структури;

• -своєчасного отримання коштів;

201

• збільшення обсягів реалізації;

• раціональної інвестиційної стратегії;

• оптимізації залучення фінансових ресурсів для розміщення в активах.

При здійсненні діяльності, активи підприємства під впливом господарських операцій безпосередньо змінюються як за величи­ною, так і за складом. За характером впливу на активи підприєм­ства господарські операції можна поділити на 3 типи.

Перший тип. Відбувається переміщення та зміна структури наявних активів, загальна сума їх не змінюється. Наприклад, під­приємство одержало від покупців грошові кошти на погашення дебіторської заборгованості в сумі 20 тис. грн. Активи — гроші (готівка, кошти на рахунках в банках) збільшились (+) на 20 тис. грн, дебіторська заборгованість покупців, також активи, зменши­лась (-) на 20 тис. грн. Загальна сума активів, а також фінансових ресурсів не змінилась.

Другий тип. Збільшуються активи та фінансові ресурси під­приємства на рівновелику суму. Наприклад, підприємство одер­жало активи як виробничі запаси (бензин) від постачальника в борг (в рахунок кредиторської заборгованості) на суму 25 тис. грн. Виробничі запаси (бензин) підприємства збільшилися (+) на 25 тис. грн, але і зобов'язання (кредиторська заборгованість) його перед постачальником збільшились (+) на 25 тис. грн. Сума акти­вів і фінансових ресурсів підприємства, залучених через креди­торську заборгованість за господарською операцією, одночасно збільшились на 25 тис. грн (до часу оплати кредиторської забор­гованості).

Третій тип. Зменшуються активи і фінансові ресурси на рів­новелику суму. Наприклад, підприємство із своєї каси виплатило дивіденди власникам в сумі 15 тис. грн. Готівкові гроші (активи) підприємства зменшились (-) на 15 тис. грн, заборгованість (зо­бов'язання) перед власниками теж зменшилась (-) на 15 тис. грн. Активи і зобов'язання підприємства за господарською операцією зменшились на 15 тис. грн.

Наведені приклади показують всі випадки змін, що можуть відбуватися в процесі господарських операцій з активами підпри­ємства. Величину активів збільшують вклади і доходи, а змен­шують вилучення і витрати. Вклади і вилучення здійснюють без­посередньо власники щодо власного капіталу та учасники діяльності підприємства, що формують його зобов'язання, а до­ходи і витрати відбуваються в процесі господарської діяльності. Якщо доходи перевищують витрати, то різниця називається чис-

202

тим прибутком, який збільшує фінансові ресурси і активи в час­тині власного капіталу. А якщо витрати перевищують доходи, то різниця називається чистим збитком, який зменшує фінансові ре­сурси і активи в частині власного капіталу.