1. Валовий прибуток

Рис. 11.1.1. Формування валового прибутку підприємства

438

Рис. 11.1.2. Формування фінансових результатів від операційної діяльності

439

Рис. 11.1.3. Формування фінансових

результатів від звичайної діяльності

до оподаткування

440

Рис. 11.1.5. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

Крім визначених показників фінансових результатів за звітні­стю, інформаційні ресурси обліку на кожному підприємстві до­зволяють аналізувати дані про результати: фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій (рис. 11.1.6— 11.1,8).

441

Рис. 11.1.7. Формування результатів від іншої звичайної діяльності

442

444

редньорічної вартості власного капіталу і середньорічної суми залучених кредитів банку (СКБ):

Для підвищення ефективності господарської діяльності дуже ва­жливо, щоб при розподілі було досягнуто оптимальності в задо­воленні інтересів держави, підприємства, найманих працівників і власників.

Держава зацікавлена одержати якомога більше прибутку до бюджету з метою задоволення потреб всіх громадян. Спе­ціалісти виконавчих органів управління підприємства праг­нуть спрямувати більшу суму прибутку на приріст активів з метою забезпечення сталого розвитку господарюючої систе­ми. Персонал підприємства зацікавлений у збільшенні оплати праці, що зменшує чистий прибуток і відповідно обсяги .інве­стиційно-інноваційної діяльності. Власники повинні забезпе­чити свої потреби щодо одержання дивідендів і розвитку під­приємства.

Проте якщо держава буде формувати податкові надходження до бюджету через збільшення податкового навантаження, то це не буде стимулювати розвиток інвестиційно-інноваційної діяль­ності і, відповідно, відбудеться зменшення податків. Те саме мо­же статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату ди­відендів. У цьому разі не буде здійснюватися інвестиційно-інноваційна діяльність, і в перспективі скоротиться виробнича потужність підприємства, зменшиться ефективність господарю­вання та погіршиться фінансовий стан. Водночас, зменшення ди­відендних виплат призводить до зниження інвестиційної приваб­ливості господарюючої системи. Тому на кожному підприємстві має бути знайдено найбільш оптимальний варіант розподілу при­бутку (рис. 11.1.9).

Чистий прибуток використовують відповідно до установчих документів підприємства і прийнятих рішень власників. За його рахунок інвестують виробничий розвиток, виплачують дивіденди власникам, створюють резерви, покривають збитки. Розподіляю­чи чистий прибуток, необхідно домагатися оптимізації пропорцій між його капіталізованою і спожитою сумами з метою забезпе­чення:

а) необхідного обсягу інвестицій для розвитку підприємства, формування власного капіталу та зростання балансової і ринкової вартості внесків власників;

б) необхідної величини прибутковості на інвестований капітал власникам підприємства.

445

Рис. 11.1.9. Загальна схема розподілу чистого прибутку підприємства

Дивідендну політику визначають методи формування фонду дивідендів (рис. 11.1.10) і форма їх виплати (рис. 11.1.11).

Рис. 11.1.10. Методи визначення фонду дивідендів на підприємстві

446

Рис. 11.1.11. Основні форми виплати дивідендів

Джерелами виплати дивідендів можуть бути чистий прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулих років і резе­рвний капітал, якщо підприємство одержить недостатню суму прибутку.