3.3. Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства

Щоб визначити суму необоротних активів (НА), що створені за рахунок джерел власного капіталу, необхідно від їх загальної балансової вартості відняти інвестовані в них довгострокові зо­бов'язання (ДЗ). Частки необоротних активів, які формувались за рахунок власного капіталу (ВНА) і залученого капіталу (ЗНА), визначають у такий спосіб:

ВНА = (НА - ДЗ) : НА; ЗНА = ДЗ : НА; ВНА + ЗНА = 1,0 Для оцінки стану і ефективності формування майна підприєм­ства використовують порівняння темпів зміни показників. Зок­рема, окремі порівняння можуть свідчити про наступне:

• приріст активів, власного капіталу і зобов'язань

А Власний капітал А Зобов'язання . , .

> ₍ поліпшення фінансової неза-

А Активи А Активи

лежності підприємства;

213

214

215

216

фактичного фізичного зносу. Тому треба визнати, що оскільки знос основних засобів визначається за розрахунковими нормами амортизації, то і оцінка їх стану є дещо умовною. Більш висока величина придатності основних засобів забезпечує більшу ймові­рність стійкого фінансового стану підприємства.

Якщо відняти від 1,0 показник придатності основних засобів, одержимо їх рівень зносу. Цей показник можна розрахувати і як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Він виражає частину вартості основних засобів, яка перенесена на об'єкти господарської діяльності.

2. Співвідношення темпів приросту балансової і первісної вартості основних засобів — показує на скільки відсотків зміню­ється балансова вартість зі зміною первісної на 1 %. Якщо вели­чина цього показника більша 1,0, це свідчить про створення умов поліпшення фінансового стану підприємства.

3. Рівень оновлення основних засобів — характеризує частку основних засобів, що надійшли на підприємство за період, що аналізується, у загальній їх первісній вартості на дату оцінки. Нормативний рівень показника повинен бути більший ніж серед­ня норма амортизації основних засобів на підприємстві.

4. Термін оновлення основних засобів — показує період, на протязі якого підприємство може оновити всі наявні основні засоби. Показник визначається як відношення вартості основ­них засобів на початок періоду, що аналізується, до вартос­ті основних засобів, що надійшли на підприємство в цьому пе­ріоді.

5. Рівень вибуття основних засобів— характеризує відно­шення вартості об'єктів, що вибули в періоді, що досліджується, до їх вартості на початок цього періоду. Показник свідчить про інтенсивність вибуття основних засобів, тобто показує рівень ви­буття тих об'єктів, які або морально застаріли, або зношені й не­придатні для подальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вар­тість основних засобів, що надходять на підприємство, переви­щує вартість вибулих основних засобів. Для визначення стану ці­єї ситуації розраховують рівень приросту основних засобів, як відношення різниці між надходженням і вибуттям основних за­собів до їх вартості на початок досліджуваного періоду.

2.6. Середньорічна норма амортизації основних засобів — по­ казує суму (інтенсивність) їх зносу в процесі господарської дія­ льності відносно середньорічної первісної вартості.

3. Показники ефективності використання основних засобів.

217

1. Продуктивність використання основних засобів— харак­теризує обсяги господарської діяльності на 1 грн перенесеної їх вартості (амортизації) на витрати, пов'язані із створенням об'єктів господарювання. Збільшення цього показника в динаміці свідчить про можливість поліпшення фінансового стану підпри­ємства.

2. Амортизаційне навантаження на господарську діяль­ність — показує рівень перенесеної вартості основних засобів (амортизації) на 1 грн обсягів господарської діяльності. Поліп­шення фінансового стану відбувається, якщо величина цього по­казника зменшується.

3. Окупність фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах, показує протягом якого періоду за рахунок чистого при­бутку і амортизації можна здійснити формування аналогічної су­ми фінансових ресурсів.

4. Співвідношення темпів приросту результативних показ­ників господарської діяльності і основних засобів — визначаєть­ся за чистим доходом, доданою вартістю і чистим прибутком і, за умови його величини більше 1,0, свідчить про поліпшення фінан­сового стану підприємства.

3.5. Прибутковість основних засобів— відношення чистого прибутку до середньорічної первісної вартості основних засобів. Збільшення цього показника свідчить про поліпшення ефектив­ності використання фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах.Показник показує скільки чистого прибутку створює власни­ку кожна гривня фінансових ресурсів, розміщена в основних за­собах.

4. Показники рівня розміщення фінансових ресурсів в основних засобах.

4.1. Капіталозабезпеченість доходів персоналу— характери­зує вартість основних засобів, що використовуються на форму­вання 1 грн оплати праці працівників. Зростанню цього показни-

218

219

чі на 0,61 грн, а збільшення середньорічної вартості основних за­собів спричинило її зниження на 1,10 грн. Водночас, зміна показ­ників — факторів у поточному періоді щодо приросту обсягу го­сподарської діяльності на 24395,0 тис. грн при зростанні середньорічної вартості основних засобів на 14519,6 тис. грн фо­рмувала капіталовіддачу лише 1,68 грн, що на 1,86 грн менше, ніж було досягнуто в минулому періоді. Це свідчить про те, що у поточному періоді підприємство мало екстенсивну модель вико­ристання приросту основних засобів.'

Після вивчення узагальнюючих показників стану і ефективно­сті використання основних засобів на підприємстві, можна про­вести більш детальний їх аналіз щодо оцінки інтенсивного і екс­тенсивного використання. Показники екстенсивного використан­ня основних засобів характеризують їх роботу за часом і кількіс­тю (охопленням) в господарській діяльності. Показники інтенси­вного використання пов'язані з виробітком основних засобів (ви­готовленням об'єктів діяльності за 1 годину), тобто визначають рівень їх продуктивності.

Для характеристики ступеня завантаження основних засобів аналізують коефіцієнти, що дозволяють здійснити оцінку:

220

екстенсивного використання — як співвідношення фактич­ного і нормативного (можливого) часу використання основних засобів;

інтенсивного використання — як співвідношення факти­чного і нормативного (можливого) обсягу створених об'єктів діяльності (у вартісному або натуральному виразі) за одиницю часу;

комплексного (інтегрального) використання, як добуток ко­ефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання.

Результати розрахунку наведених показників подано в табл. 3.3.3.

За даними табл. 3.3.3 в поточному періоді відбулося змен­шення екстенсивного, інтенсивного та інтегрального коефіціє­нтів використання основних засобів. Підприємство має значні резерви щодо використання виробничої потужності. За раху­нок повного використання виробничої потужності підприємст­во мало можливість у поточному році збільшити обсяги ство­рених об'єктів на 1110 тис. грн. Робота підприємства при повному використанні виробничої потужності призводить до зниження витрат на одиницю вартості створених об'єктів, мо­жливого зменшення цін, збільшення прибутків за рахунок ви­трат та обсягів реалізації і відповідно — поліпшення фінансо­вого стану.

Необхідність ефективного управління активами за ринкових відносин визначається передусім конкуренцією суб'єктів під­приємницької діяльності. Саме конкуренція спонукає підпри­ємства здійснювати прискорене оновлення необоротних мате­ріальних активів шляхом списання наявних фізично і морально зношених об'єктів та вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних засобів. Розширене відтворен­ня необоротних матеріальних активів підприємства відбува­ється з одночасною заміною морально і фізично зношених об'єктів.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріаль­ний знос їх окремих елементів.

Моральний знос — знос основних засобів внаслідок створення нових більш прогресивних і економічно ефективних засобів пра­ці. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною проду­ктивністю робить економічно доцільним заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу.

221

Як просте, так і розширене відтворення основних засобів здій­снюється за допомогою капітальних інвестиційно-інноваційних вкладень. Для аналізу стану інноваційної діяльності підприємства щодо формування майна, її оцінюють за наступними напрямами:

• виробництво нових об'єктів діяльності чи наявних, але з які­сно новими властивостями (готова продукція, товари);

• впровадження нових засобів виробництва (необоротні акти­ви, виробничі запаси);

• освоєння нового ринку збуту (дебіторська заборгованість);

• залучення нових джерел ресурсів (власний капітал, зо­бов'язання);

• введення нових організаційних та інституцій них форм госпо­дарювання та систем управління (необоротні і оборотні активи);

• зміна інфраструктури (необоротні активи).

Важливим етапом аналізу стану формування майна підприєм­ства є вивчення ефективності управлінських рішень щодо опти-мізації величини оборотних активів.

Вплив стану формування величини залишків оборотних акти­вів на ефективність господарської діяльності можна визначити за показниками табл. З.З.4.

Таблиця 3.3.4

Дані табл. 3.3.4 свідчать, що за мінімального формування за­лишку оборотних активів, підприємство зменшує залучення фі-

224

ВПЛИВ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, (тис. грн)

нансових ресурсів на 300 тис. грн (800 - 500) і відповідно витра­ти на виконання зобов'язань та збільшує ефективність викорис­тання активів за чистим прибутком в розрахунку 4,4 коп. (29,4 — 25,0) з 1 грн, авансованої в господарську діяльність.

При визначенні загальної оцінки майнового стану підприємст­ва слід брати до уваги також форму власності суб'єкта господа­рювання на земельну ділянку, її розмір та умови користування.

Економічна ефективність формування активів — складне і ба-гатофакторне явище. Вона формується під впливом результатів використання не тільки необоротних і оборотних активів, але і робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей, економічної політики держави. Показники господарювання від­бивають ефективність використання активів і її вплив на фінан­совий стан комплексно, з урахуванням всіх факторів. Водночас, рівень ефективності використання активів впливає на показники віддачі інших ресурсів. Тому, вивчення ефективності викорис­тання активів за допомогою загальних показників ефекту госпо­дарювання не тільки не применшує роль фінансового аналізу, але і збагачує інформаційну базу для потреб прийняття управлінсь­ких рішень щодо поліпшення фінансового стану господарюючих суб'єктів.

₎₅426

РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ