- •Змістовний модуль іі. Організація і проведення зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зед.
- •8.1 Сутність міжнародних розрахунків та необхідність банківського обслуговування у сфері зед.
- •За наявністю валютного покриття:
- •Переваги акредитиву
- •8.3 Засоби платежу:
- •8.5 Кореспондентські відносини у сфері зед.
- •8.6 Міжнародні платіжні системи.
- •8.8 Різіки при міжнародніх розрахунках і методи їх мінімізації.
- •Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.2 Пошук та вибір партнера.
- •Вивчення фірми іноземного партнера
- •Організація роботи по збору інформації і вивченню фірми-партнера:
- •9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.
- •9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •Стратегія і мотиви створення сп
- •3) За кількістю країн-учасниць:
- •4) За структурою партнерів:
- •5) За часткою участі партнерів у капіталі сп:
- •6) За видом діяльності:
- •9.6 Гарантії уряду, що надаються сп, піі.
- •9.7 Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом.
- •9.8 Умови функціонування підприємств на зовнішніх ринках.
- •9.9 Вивчення і аналіз умов ринку.
- •9.10 Дослідження потенційних можливостей фірми при виході на зовнішні ринки.
- •Тема 10. Ціноутворення у зед підприємства
- •10.1 Цінова політика підприємства, обгрунтування зовнішньоторговельних цін.
- •10.2 Принципи визначення світових цін.
- •10.3 Зовнішньоторговельна ціна: поняття, класифікація.
- •10.4 Механізм розрахунку зовнішньоторговельних цін
- •10.5 Формування контрактної ціни.
- •10.6 Способи фіксації цін.
- •10.7 Цінові знижки і надбавки.
- •1. Технічні поправки:
- •2. Комерційні поправки:
- •10.8 Методи ціноутворення в зед:
- •Тема 11. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку.
- •11.1 Сутність посередницької діяльності у зед та види посередників
- •11.4 Договори із зовнішньоторговельними посередниками.
- •Тема 12. Компенсаційна торгівля у сфері зед.
- •12.1. Сутність та особливості компенсаційних угод.
- •12.2. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
- •12.3 Операції натурального обміну.
- •5. Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань
- •12.5. Операції в рамках промислового співробітництва.
- •3. Виробниче кооперування
- •4. Франчайзинг товарів та послуг
- •Тема 13. Структура і зміст зовіншньоекономічних контрактів.
- •13.1. Пошук та вибір зовнішньоторгових партнерів. Проведення переговорів.
- •1. Вибір контрагента.
- •4. Товаросупроводжувальні документи.
- •4.1. Комерційні документи.
- •13.2 Структура і характеристика основних умов зовнішньо-економічного контракту.
- •13.3 Базисні умови контракту.
- •13.4 Порядок визначення ціни контракту.
- •13.6 Способи здійснення міжнародних розрахунків.
- •Тема 14. Транспортне обслуговування зов-нішньоекономічної діяльності
- •14.1 Система міжнародних перевезень та види транспортних операцій у зед.
- •14.2 Фактори, що впливають на вибір виду транспорту:
- •14.3 Особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту.
- •1. Морські перевезення.
- •2. Залізничний транспорт
- •4. Автомобільний транспорт
- •14.4 Товарно-транспортна документація.
- •14.5 Експедиторське обслуговування міжнародних перевезень.
- •Тема 15. Зед підприємств на території вільних економічних зон
- •15.1 Мета і завдання створення спеціальних економічних зон.
- •15.2 Класифікація вез.
- •1. За характером діяльності чи функціональним призначенням
- •2. За типом організації:
- •3. За розмірами
- •4. За характером власності:
- •5. За ступенем інтеграції у світову і національну економіку
- •15.3 Передумови створення вез в україні.
- •15.4 Основні умови залучення іноземного капіталу у вез.
- •15.5 Фінансове забезпечення діяльності вез.
- •15.6 Оподаткування та валютний механізм у вез.
- •15.7 Державне регулювання діяльності вез.
- •15.9 Основні офшорні юрисдикції.
- •Модуль ііі. Ефективність зед Тема 16. Економічний аналіз зед.
- •16.1 Економічний аналіз у сфері зед підприємств.
- •16.2 Аналіз виконання зобов'язань з експортно-імпортних операцій.
- •16.6 Система показників ефективності зед підприємства.
- •1. Ефективність експорту підприємства:
- •2. Рентабельність експорту:
- •3. Економічний ефект експорту розраховується за формулою:
- •16.8 Оцінка валютної ефективності експорту і імпорту.
- •Тема 17. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування.
- •17.1 Сутність та класифікація ризиків зед.
- •17.2 Страхування ризиків в зед.
- •17.3. Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •1) Особисте.
- •3) Страхування відповідальності.
- •17.4 Особливості самострахування.
- •17.5 Страхування валютних ризиків
- •17.5 Способи транспортного страхування та умови страхування вантажів в зед.
3. Виробниче кооперування
Найтриваліші стійкі зв'язки між торговими партнерами, при яких торгівля виступає частиною промислового співробітництва, забезпечує виробниче кооперування.
Кооперація - це форма тривалих та стійких зв'язків між господарчими суб'єктами, які зайняті спільним виготовленням і реалізацією певної продукції (товарів, послуг) на основі спеціалізації їх виробництва.
Кооперація розвивається за такими напрямками:
• науково-технічним;
• виробничим;
• науково-виробничим.
«Міжнародне виробниче кооперування» («міжнародне промислове співробітництво», «international industrial сooperation») - «економічні взаємини і діяльність, що обумовлені укладанням:
- угод строком на декілька років, які виходять за межі простої купівлі-продажу товарів і послуг і охоплюють ряд взаємодоповнюваних чи взаємопов'язаних операцій (на рівні виробництва, розробки і передачі технології, збуту тощо);
- угод, які визначені урядами у двосторонніх та багатосторонніх домовленостях як угоди про виробниче кооперування» (Європейська економічна комісія ООН).
Міжнародне виробниче кооперування – це співпраця юридично самостійних та економічно незалежних господарських структур різних країн зі спільного виготовлення кінцевої продукції, що:
передбачає безпосередні виробничі та/або науково-технічні, збутові, управлінські зв’язки між партнерами, спільність інтересів;
базується на спеціалізації господарської діяльності партнерів; узгодженні технічних параметрів готових виробів та їх складових з урахуванням стандартів стран-кооперантів; координації діяльності партнерів та регулярних довгострокових договірних відносинах між ними;
направлено на реалізацію економічних, технічних, екологічних цілей в результаті раціонального розподілу праці.
«Угоди про виробниче кооперування стосуються:
- передачі технології та технологічного досвіду чи обміну ними;
- співробітництва в галузі виробництва, включаючи у відповідних випадках співробітництво у наукових дослідженнях;
- співробітництва в освоєнні природних ресурсів;
- збуту спільно чи за спільний рахунок продукції, яка виробляється в результаті виробничого кооперування в країнах-сторін в договорі чи на ринках третіх країн;
- спорудження великих об'єктів» (ЄЕК ООН) .
Завдання міжнародного виробничого кооперування:
ефективному завантаженні виробничих потужностей підприємств-виробників замовленнями;
оптимізації виробничих процесів;
формуванні раціональних господарських зв'язків між споживачами й постачальниками;
забезпеченні повного, своєчасного і комплексного постачання продукції.
Форми міжнародного виробничого кооперування (ЄЕК ООН):
1) надання ліцензій з оплатою поставками продукції, отриманої з їх використанням;
2) поставки комплектних підприємств та обладнання з оплатою продукцією, що має бути виготовлена на цих заводах та лініях;
3) спільне виробництво, включаючи науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) на основі спеціалізації;
4) спільне спорудження господарських об'єктів;
5) спільні проекти;
6) підряд, субпідряд; спільні операції.
1. Надання ліцензій розглядається як форма міжнародного виробничого кооперування за умови, якщо подібні угоди передбачають налагодження спільного виробництва.
Ліцензійний договір - це угода ліцензіара (правовласника), що передає ліцензію, з ліцензіатом, що набуває права користування ліцензією.
Ліцензійний договір носить тимчасовий характер і не є купівлею - продажем ліцензії. Ліцензіат використовує надане йому ліцензією право на виготовлення відповідного продукту тільки протягом терміну, визначеного договором.
ЄЕК ООН визначила критерієм для відмежування договору про ліцензійну кооперацію від звичайного ліцензійного договору принцип оплати:
- за звичайним ліцензійним договором ліцензійна винагорода виплачується в грошовій формі.
- за договором про ліцензійну кооперацію оплата здійснюється за компенсаційним принципом, тобто шляхом поставки товарів, виробів, виготовлених на основі ліцензії. При цьому виготовлені компоненти, частини виробів на основі лізензії поставляються в країну ліцензіара для включення в склад кінцевої продукції.
Перехресний ліцензинг є формою виробничого міжнародного кооперування, якщо передбачає довгострокову передачу і обмін науково-технічними знаннями, авторськими правами, винаходами і патентами на них, “ноу-хау” між партнерами; спільний контроль; довгострокову підтримку розвитку виробництва продукції.
Приклади перехресного ліцензингу часто зустрічаються в ліцензійній практиці фармацевтичних та автомобілебудівних компаній.
2 Постачання комплектних підприємств, технологічних ліній і устаткування з наступною оплатою їхньої вартості продукцією, що виготовлена на їхній основі («компенсаційна угода»), включає також супутні послуги, які надає постачальник, передбачає обмін технічною документацією й інформацією, здійснення виробничого процесу проведення спільних досліджень по вдосконаленню продукції.
Основний відмінний принцип цього виду промислової співпраці полягає в оплаті поставлених продавцем покупцеві заводу або устаткування виготовленою на них продукцією (повністю або частково).
Різновидом цієї форми промислової співпраці є здача заводу або устаткування в лізинг у формі довгострокового фінансового лізингу.
3. Спільне виробництво на основі спеціалізації - постачання певної кількості компонентів (деталей, запчастин, комплектуючих) з наступною зборкою готової продукції на підприємстві зарубіжного партнера з попереднім рішенням питань стандартизації, уніфікації та типізації комплектуючих, розробкою технічних умов, встановленням обсягів виробництва.
Моделі спільного виробництва на основі спеціалізації:
1) взаємна часткова спеціалізація на основі використання індивідуальних ресурсів партнерів і постачання комплектуючих деталей, виробів один одному для створення власного кінцевого продукту.
2) сторони поставляють взаємодоповнюючу продукцію для сумісного створення готового продукту, починаючи із стадії його проектування і кінчаючи збутом і техобслуговуванням. Якщо в договорі передбачена оплата як за звичайну поставку проміжної продукції, то така поставка і відповідно такий договір має коопераційний характер.
4. Спільне спорудження господарських об'єктів передбачає спільну погоджену діяльність компаній декількох країн за дорученням замовника по спорудженню певного промислового або господарського об'єкту. Подібна діяльність включає окрім коопераційних постачань і монтажу устаткування також спільні проектні, будівельні, інженерні та інші роботи.
Види міжнародних договорів на спорудження промислових об'єктів:
- «окремі договори на поставку та монтаж промислового устаткування, на виконання будівельних та інженерних робіт;
- «комплексні договори - виконання як будівельних і монтажних робіт, так і поставку і монтаж промислового устаткування. Відповідальність за спорудження об'єкта покладається на генерального контрагента, яким зазвичай є фірма, що виконує переважну частину робіт;
- «договори «під ключ» - контрагент бере на себе щодо замовника повну відповідальність за спорудження об'єкта і його передачу замовникові.
5. Спільні проекти представляють собою коопераційну співпрацю підприємств двох або більше країн для реалізації партнерами проектів з об'єднанням фінансових, науково-технічних, матеріальних і трудових ресурсів парнерів-кооперантів й закріпленням за кожним із них повної відповідальності за випуск певної частини кінцевої продукції та певних завдань щодо реалізації проекту.
Кооперанти тісно співробітничають на всіх етапах створення кінцевої продукції від науково-технічного до збуту і техобслуговування, допускається створення кожним з партнерів власного кінцевого продукту після закінчення періоду співпраці за договором. Йдеться про розробку і виробництво технічно складного продукту, передбаченого сумісною програмою стран-кооперантів.
Технічно складні і капіталоємні проекти реалізуються з об'єднанням партнерів-кооперантів з різних країн у міжнародні консорціуми.
Консорціум – це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти учасників, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети консорціум припиняє свою діяльність.
Міжнародний консорціум передбачає спільну коопераційну діяльність учасників із різних країн на основі консорціальної угоди, що передбачає наявність у сторін певних прав і обов'язків у підготовці і реалізації спільних проектів, залучення й акумулювання ресурсів і коштів для проектів, створення системи гарантій для учасників при повному збереженні самостійності в іншій частині діяльності (партнери мають самостійний прибуток від участі у спільних капіталомістких програмах на основі тимчасової угоди).
Консорціуми приймає правову форму, що передбачена законодавством країни базування:
- фактичний консорціум - у формі юридичної особи (особливості українського законодавства);
- формальний консорціум, як у більшості зарубіжних країн, коли консорціальна угода є договором про спільну діяльність.
Окремі українські підприємства також використовують нестандартну для основної кількості вітчизняних суб'єктів господарювання організаційно-правову форму кооперування – консорціуми. ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (“НКМЗ”) є учасником 4 міжнародних консорціумів (консорціум зі створення міні-заводів, консорціум “Сучасні трубні стани”, консорціум з виробництва наукомісткої продукції, консорційна угода з “Тяжпромэкспорт”), організованих з його ініціативи для прискорення розробки, передачі та комерціалізації технологій з метою створення і просування на ринок принципово нової наукомісткої та складної продукції. Міжнародний консорціум зі створення міні-заводів (“НКМЗ”, Молдавський металургійний завод, “Укргипромез”) дозволяє машинобудівним підприємствам, металургійним заводам, що входять до складу міні-заводу, впроваджувати прогресивні технології.
6. Підряд у ЗЕД - підписання і реалізація підрядного договору між підприємствами різних країн, за яким виконавець за дорученням зарубіжного замовника-партнера з кооперації та за його документацією зобов'язується виконати певні роботи і надати їх результат замовникові.
Різновиди підрядної кооперації:
класичний підряд з виробництва продукції - підприємство-підрядник виробляє проміжні продукти за дорученням зарубіжного замовника по його кресленнях і специфікаціях;
підряд на проведення проектних і дослідних робіт – підрядник зобов’язується розробити за завданням зарубіжного замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати дослідні роботи, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити їх.
- підряд у капітальному будівництві – форма кооперації, згідно з якою в країні замовника або в іншій країні іноземною організацією-підрядником споруджується об’єкт виробництва. При цьому підрядник несе повну відповідальність за зазначений об’єкт - терміни та якість його будівництва, вчасність поставок обладнання та матеріалів і надання пов’язаних із введенням об’єкта послуг.
Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання генерального договору підряду третіх осіб - субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. Підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками – як замовник.
За визначенням Європейської асоціації організацій, що спеціалізуються на розвитку субконтрактації (RIOST):
субконтрактація (субконтрактинг) у міжнародній економічній діяльності – це спосіб організації виробництва, що використовує розподіл праці між закордонними партнерами: контрактором (замовником) і субконтракторами (постачальниками).
Остаточний одержувач (покупець) товарів (послуг) є третьою стороною, що стоїть поза рамками договірних відносин між контрактором і субконтрактором.
Субконтрактація здійснюється на конкурсній основі.
Субконтрактні відносини чітко регламентовані.
Види субконтрактації за класифікацією ЮНІДО:
1) загальновиробнича – на субконтракт передається виробництво партії продукції (компонентів), технічні умови, дані, необхідні для організації виробництва, технічна документація передаються субконтрактору, який має вільні виробничі потужності. Субконтраткор зобовязується виробляти продукцію, яка відповідає тим самим стандартам якості, що і продукція, вироблена контрактором;
2) спеціалізована – контрактор не має у своєму розпорядженні необхідного для виготовлення продукції спеціального устаткування і організує виконання певних технологічних процесів за субконтрактами;
3) субконтрактація на основі переміщення виробництва - контрактор, що діє у країні з високими виробничими витратами, ухвалює рішення про переміщення виробництва продукції до країни з нижчими виробничими витратами, зазвичай, за рахунок використання дешевої робочої сили.