9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.

СП — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, іноземні інвестиції в статутному фонді якого становлять не менше ніж 10%.

СП базуються на:

- спільному капіталі вітчизняних та іноземних партнерів,

- спільному управлінні

- спільному розподілі результатів (прибутку) та ризиків.

СП можуть утворюватись у третій країні декіль­кома іноземними компаніями. Метою цієї стратегії є проникнен­ня компаній на нові ринки з меншими витратами і ризиком, ніж у разі застосування інших інвестиційних методів.

Особливості СП:

-наяв­ність згоди про довготермінові цілі співробітництва;

-об'єднання сторонами активів;

-оцінка об'єднаних активів як капіталовкла­день обох сторін;

-реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін;

-участь обох сторін у прибутках та збитках, відповідно до вкладе­ного капіталу.

Переваги СП: забезпечується довготривалість угод, комплексність співробітництва, спільна відпові­дальність партнерів за ефективність діяльності підприємства, зменшується ризик, особливо політичний.

Метою створення СП є поліпшення довгостро­кових перспектив одержання прибутку підприємством шля­хом реалізації угод про:

♦ спеціалізацію та кооперування виробництва;

♦ спорудження великих промислових та інших об'єктів, які потребують складного та дорогого устаткування, ве­ликих капіталовкладень;

♦ налагодження виробництва нових видів продукції (по­слуг);

♦ здійснення науково-технічного співробітництва, у тому числі спільного використання капіталів, ліцензій, тех­нологічного досвіду та знань.

Мотиви до заснування СП:

а) правові:

♦ законодавча заборона створення філій іноземних ком­паній без участі в них місцевих партнерів та дис­кримінаційні дії уряду приймаючої країни;

♦ можливість отримати певні пільги з боку країни-реципієнта (наприклад, пільгове оподаткування для іно­земних фірм за участю місцевого партнера);

б) виробничі:

♦ можливість використати наявні переваги партнера, ко­ли інший партнер зазнає нестачу того чи іншого виду ресурсу, необхідного йому для прибуткової реалізації виробничого потенціалу (фінансові, трудові ресурси, сировинні матеріали, технології, патенти, управлінські кадри);

♦ бажання розширити зовнішньоекономічні операції та підвищити ефективність виробництва (наприклад, до­сягається економія на масштабах за рахунок зростання обсягів виробництва та збільшення оперативного роз­поділу накладних витрат);

в) ринкові:

♦ зростання витрат, пов'язаних з розвитком підприємництва та загостренням конкуренції на світово­му ринку. Об'єднуючи ресурси, фірми підвищують свої шанси в боротьбі з потужними конкурентами. Створю­ються більші можливості щодо підвищення якості і кон­курентоспроможності виробленої продукції та послуг;

♦ можливість для партнерів злити частки своїх виробни­чих потужностей, залишивши неторканою національну власність материнських компаній, що дає визначні політичні та пільгові переваги;

♦ досягнення більш повного задоволення потреб насе­лення країн у високоякісних товарах і послугах;

г) зменшення ризику:

♦ у тих випадках, коли здійснення капіталовкладень у конкретній країні пов'язане з певними економічними або політичними ризиками, доцільніше залучати до цієї справи місцевого партнера;

♦ можливість розподілу ризику. Найчастіше цим моти­вом керуються компанії, які здійснюють спільне підприємництво у сфері НДДКР, а також у тих галузях виробничої діяльності, що потребують великих первісних інвестицій і де кінцеві результати важкопередбачувані.

Мо­тивація і політика СП формується залежно від ступеня зрілості національних економік, рівня їх інтегрованості у світове господарство. Мотиви об'єднання можуть бути різними, але в їхній основі практично лежить одна з чотирьох стратегій, що обумовили виникнення спільного підприємництва (табл.).