8.5 Кореспондентські відносини у сфері зед.

Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковим спо­собом шляхом записів на рахунках банків, тобто банки є основними посередниками в міжнародних розрахунках.

З метою здійснення міжнародних розрахунків та валютних операцій комерційні банки рі­зних країн підтримують між собою кореспондентські зв'язки, встано­влюючи їх і між комерційними банками всередині окремих країн.

Види кореспондентських відносин:

а) зі взаємним відкриттям кореспондентських рахунків;

б) з відкриттям рахунків в одному із банків;

в) без кореспондентських рахунків - іноземний банк називається кореспон­дентом без рахунка. З ним також здійснюються банківські опера­ції, але їх проводять по рахунках, відкритих в інших банках-кореспондентах даних комерційних банків.

Види кореспондентських рахунків:

- «ностро» (рахунок даного комерційного банку в іноземному банківсь­кому інституті)

- «лоро» (рахунок іноземного банку-кореспондента в даному комерційному банку).

За кореспондентськими рахунками для здійснення платежів визначаються:

1) форма кореспондентських відносин (кореспондент з рахун­ком чи без рахунка);

2) валюта рахунків, що відкриваються та валюта, в якій будуть здійснюватись платежі;

3) форма розрахунків (акредитив, інкасо та ін.);

4) розмір процентної ставки;

5) встановлення валютного застереження;

6) право вільної конверсії залишку коштів на рахунках в іншу валюту;

7) порядок поновлення валютою відкритих рахунків;

8) список надходжень та платежів, які будуть здійснюватись по рахунках;

9) овердрафт, сума цього кредиту і порядок його погашення; 10) порядок та умови зарахувнаня коштів на рахунки та їх спи­сання;

11) право вільного перекладу залишків коштів за рахунками в інші країни;

12) комісійна винагорода та інші умови.

Після узгодження даних умов, кореспондентські відносини оформляються угодою чи обміном відповідними листами.

Кореспондентські рахунки при міжнародних розрахун­ках відкриваються у вільноконвертованій валюті. У відповідності з домовленістю кошти з рахунків «ностро» та «лоро» можуть пе­реказуватись в інші банки даної країни та в банки третіх країн.

8.6 Міжнародні платіжні системи.

Сучасними міжнародними платіжними системами є міжнародні автоматизовані системи міжбанківських розрахунків:

- EUROCLEAR,

- CLEARSTREAM (розрахунки по цінних паперах),

- REUTRS monitor service (розрахунки по валютних операціях і інформаційних послугах),

- SWIFT (автоматизація міжнародних фінансових операцій).

SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications) - СВІФТ Сообщество усесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) – це міжнародна міжбанківська система передачі інформації і здійснення платежів, заснована в 1973 р. Співзасновниками виступили 239 банків з 15 країн.

SWIFT  є акціонерним товариством, що створене за бельгійським законодавством, його членам  належить 8330 банків з 205 країн. Головний офіс розташований в Брюсселі.

Напрями діяльності SWIFT: надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного і захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією. SWIFT не виконує клірингових функцій, будучи лише банківською комунікаційною мережею, орієнтованою на майбутнє. Передавані доручення враховуються у вигляді перекладу по відповідних рахунках «ностро» і «лоро», так само як і при використанні традиційних платіжних документів. SWIFT  організація неприбуткова, весь отримуваний прибуток йде на покриття витрат і модернізацію системи.

Кожен банк, включений в систему, має свій унікальний код SWIFT. Теоретично для здійснення платежу в Європі достатньо знати SWIFT код банку і IBAN код одержувача.

У день через SWIFT проходить більше мільйона транзакцій про грошові перекази, міжбанківські платежі, цінні папери. Щорічно через SWIFT проходить 2,5  млрд. платіжних доручень.

Переваги SWIFT:

• надійність передачі повідомлень;

• повна безпека, збереження і секретність передаваних відомостей;

• скорочення операційних витрат в порівнянні з телексним зв'язком;

• швидкий спосіб передачі повідомлень в будь-яку точку миру;

• оскільки всі платіжні документи поступають в систему в стандартизованому вигляді, то це дозволяє автоматизувати обробку даних і підвищити зрештою ефективність роботи банку;

• підвищується конкурентоспроможність банків-членів SWIFT, оскільки міжнародний оборот все більш концентруються на користувачах SWIFT;

• SWIFT гарантує своїм членам фінансовий захист, тобто якщо з вини суспільства протягом доби повідомлення не досягло адресата, то SWIFT бере на себе всі прямі і непрямі витрати, які поніс клієнт із-за цього запізнення.

Недоліки SWIFT:

• дорогий вступ - витрати банку по вступу в SWIFT складають 160-200 тис. дол.;

• залежність внутрішньої організації від дуже складної технічної системи (небезпека збоїв і інші технічні проблеми);

• скорочення можливостей по користуванню платіжним кредитом (на час пробігу документа), тобто скорочується період між дебетом і кредитом рахунків, на яких відбивається даний переклад.

8.7 СИСТЕМА КЛІРІНГУ.

Кліринг - безготівкові розрахунки між країнами, компаніями, підприємствами за товари, цінні папери і надані послуги, здійснювані шляхом взаємного заліку, виходячи з умов балансу платежів.

Форми клірингу:

1) по суб'єктах:

• банківський;

• між державами;

• між підприємствами.

2) залежно від числа країн-учасниць:

• двосторонній;

• багатобічний (три і більше країн)

3) за об'ємом операцій:

• повний кліринг, тобто кліринг на повну суму розрахунку;

• кліринг, який охоплює 95 % платіжного обороту;

• частковий кліринг, який розповсюджується на певні операції.

4) за способом регулювання сальдо:

• з вільно конвертованим сальдо;

• з умовною конверсією;

• неконвертовані, сальдо за якими не може бути обміняне на іноземну валюту і погашається переважно товарними постачаннями.

Банківський кліринг є системою міжбанківських безготівкових розрахунків, здійснюваних через розрахункові палати і заснованих на взаємному заліку рівних платежів один одному. Кліринг використовується в банківській справі, як «очищення» взаємних зобов'язань, часто працюючи циклічно, а для виконання цих функцій банки часто використовують клірингові будинки. В цьому випадку кліринг виступає формою безготівкових двосторонніх або багатобічних розрахунків в системі платежів. У основі організації клірингових розрахунків лежать банківські договори про відкриття кореспондентських рахунків і проведення операцій взаємозаліків. Договір про міжнародний кліринг містить інформацію про термін погашення сальдо, правила і терміни оформлення документів, назва валюти, порядок конвертації, інформацію про звітність і так далі

Сучасні банківські технології засновані на використанні електронних клірингових систем, наприклад EUROCLEAR, CLEARSTREAM.

Завдяки банківському клірингу міжнародні розрахунки експортерів і імпортерів здійснюються в національній валюті з кліринговими банками, які проводять остаточний залік взаємних вимог і зобов'язань. Експортери отримують не іноземну, а національну валюту. Імпортери вносять до клірингового банку національну валюту.

Розрізняють кліринг:

- валютний кліринг представляє порядок проведення міжнародних розрахунків між країнами, заснований на взаємному заліку платежів за товари і послуги, що володіють рівною вартістю, обчисленою в так званій кліринговій валюті по узгоджених цінах. Введений в 1931 р. в умовах світової економічної кризи. Широко розповсюдилися напередодні і після другої світової війни (з 74 в 1935г. до 400 двостороннього клірингу в 1950г.). У 1950-1958 рр. багатобічний кліринг - Європейський платіжний союз (ЕПС) - охопив 17 країн Західної Європи.

- внутрішній міжбанківській.

Відмінності валютного клірингу від внутрішнього міжбанківського клірингу:

- заліки за внутрішнім клірингом між банками відбуваються в добровільному порядку, а за валютним клірингом — в обов'язковому: при існуванні клірингової угоди між країнами, експортерами і імпортерами цих країн не мають права відкидатися від розрахунків за клірингом;

- за внутрішнім клірингом (тобто, коли рахунки здійснюються в одній валюті) сальдо заліку відразу перетворюється на гроші, а при валютному клірингу виникає проблема погашення сальдо - оскільки в розрахунках беруть участь країни з різною валютою, тому необхідне перерахування з однієї валюти в іншу.