8.8 Різіки при міжнародніх розрахунках і методи їх мінімізації.

1.  Кредитний ризик пов'язаний з нездатністю або небажанням покупця платити. Найбільш можливий ризик при міжнародних розрахунках, оскільки порушення судового позиву проти боржника, який порушив зобов'язання, в іншій країні потребує більше засобах і часі, а успіх менш можливий, чим у випадку з місцевим боржником.

Засоби скорочення даного ризику:

• використання акредитиву;

• отримання наявних депозитів;

• отримання страхового покриття експортних кредитів.

2.  Валютний ризик пов'язаний із зміною валютного курсу, що може несприятливо вплинути на положення експортера і імпортера. Вартість національної валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли на курси обміну впливають ринкові сили).

Засоби скорочення даного ризику:

• використання форвардного валютного хеджированние;

• використання ф'ючерсів на ринку опціонів;

• виписування рахунків у власній валюті або у валюті, яка має стійку вартість (долар, фунт стерлінгів, ієна, євро);

• контрактне забезпечення - коректування ціни відбувається на основі обумовлених змін валютного курсу.

3.  Регіональний ризик заподіює політичні або економічні події, які відбуваються в країні імпортера і які стали причиною постійного або термінового припинення виплат продавцеві. Регіональний ризик також включає ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни унаслідок обмеження, накладеного урядом.

Засоби скорочення даного ризику:

• використання підтвердженого акредитиву;

• отримання страхового покриття експортних кредитів.

До загальних методів мінімізації витрат і ризиків, які виникають при здійсненні міжнародних розрахунків відносять:

• використання різних стратегій;

• страхування;

• вибір методу фінансування.

Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки.

План:

9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки. -сам

9.2 Пошук та вибір партнера. - самостійно

9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.

9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.

9.5 Порядок створення спільних підприємств.

9.6 Гарантії уряду, що надаються спільним підприємствам.

9.7 Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом.

9.8 Умови функціонування підприємств на зовнішніх ринках. . - самостійно

9.9 Вивчення і аналіз умов ринку. . - самостійно

9.10 Дослідження потенційних можливостей фірми при виході на зовнішні ринки. . - самостійно

9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки.

Мотиви, які спонукають українські підприємства експортувати продукцію:

- прагнення до підвищення прибутковості реалізації даної продукції у порівнянні з прибутковістю її реалізації на внутрішньому ринку;

- забезпечення необхідного обсягу валютних надходжень для імпорту обладнання, сировини, напівфабрикатів, інших ресурсів, які відсутні на внутрішньому ринку або якість вітчизняних аналогів яких не задовольняє виробничим потребам;

- оптимізація оподаткування (ст. 195 Податкового кодексу України передбачено оподаткування ПДВ за нульовою ставкою товарів, що експортуються);

- залучення до процесу виробництва потужностей, які вивільнилися внаслідок обмеженості внутрішнього ринку;

- намагання розширити коло споживачів продукції, номенклатуру продукції, що виробляється, за рахунок опанування закордонних ринків;

- використання усталених збутових зв'язків з іноземними партнерами, що скорочує ризик неплатежів та порушення умов експортного контракту.

• міжнародні операції як правило збільшують життєвий цикл продукції без додаткових витрат;

• сезонні коливання попиту можуть бути згладжені при організації міжнародної торгівлі в місцях з протилежними кліматичними умовами;

• міжнародні операції часто дозволяють встановлювати ціни на рівні граничних витрат і забезпечувати швидкі конкурентні переваги на новому ринку;

• вихід на міжнародні ринки розподіляє ризик виробника, тому що компанія-виробник стає менш залежною від економічних умов однієї країни;

• міжнародні ринки відкривають можливість реалізації застарілих продуктів і технології без збитку для компанії;

• імідж глобальної компанії завжди підвищує її престиж;

• міжнародна конкуренція є для компанії найбільшим об’єктивним показником її ефективності.

Негативні аспекти виходу на міжнародний ринок:

• прибуток експортера попадає в залежність від обмінного курсу валют;

• необхідно для успішного маркетингу закордоном модифікація продукту може стати такою дорогою, що розрахункова економія від масштабів продажів може не покрити додаткових витрат;

• розглядаючи можливість збільшення життєвого циклу продукту за рахунок міжнародних операцій, варто мати на увазі, що альтернативним способом підвищення ефективності є концепція усіх внутрішніх ресурсів на розвитку нового продукту і нової технології замість концентрації всіх ресурсів на розвитку ринку, оскільки розвиток ринку буде зв’язано з технологічним відставанням продукту;

• антидемпінгові мита, що встановлюються в багатьох країнах сильно ускладнюють задачу реалізації продукту за цінами граничних витрат;

• незважаючи на те, що міжнародні ринки забезпечують розподіл ризику, вони привносять додатковий ризик, з яким компанія не зіштовхувалася на внутрішньому ринку.